Ділова кар'єра - Дахно І.І. - 14.2.1. Заходи працівників щодо збереження роботи

На початку цього підрозділу поведемо розмову про те, що працівники звільнятися не хочуть і що вони мають вчиняти, щоб робота від них не втекла.

14.2.1. Заходи працівників щодо збереження роботи

Простими правилами про те, як не втратити роботу під час загальної кризи чи скрутного становища компанії - роботодавця, є такі.

1. Не зловживати Інтернетом з особистою метою. Комп'ютерні ігри на робочому місці слід забути. Якщо шеф і дозволяє деякий час поблукати по Інтернету, то не слід забувати про те, що терпіння начальства не може бути безмежним. Можна разом з грою закінчити і свою кар'єру у компанії.

2. У відпустку потрібно йти не коли хочеться, а коли можна. Йти у відпустку у "гарячий період" вважається ознакою кепського тону. Якщо у компанії - завантаженість з роботою, то доречно піти у відпустку, коли завантаженість схлине. Не завадить надати допомогу іншим співробітникам у виконанні покладених на них обов'язків.

3. Якщо у компанії велика увага приділяється пунктуальності, то це слід завжди тримати у полі свого зору. Якщо на небі засвічуються зірки, - значить це комусь потрібно. Якщо у компанії моляться пунктуальності, то це потрібно роботодавцеві. Не слід запізнюватись на роботу, невчасно виконувати завдання, звітуватися із затримкою. Варто демонструвати кмітливість. Не слід постійно напрошуватись на похвали за виконану вчасно роботу. За це співробітники отримують зарплатню. Похвали доречні там, де щось робиться таке, що не охоплюється зарплатою. Доречно утримуватись від прохання відгулів. Дисциплінованості ж ніколи не буває забагато.

4. На роботі недоцільно завжди і всім говорити про те, що думаєте. Відвертість може зашкодити тим, хто не вміє тримати язика за зубами.

5. Доречно запропонувати керівникові шляхи збільшення прибутку компанії та обсягу продаж. Варто подумати і повідомити начальству яку ще роботу може виконувати працівник та на якій посаді працювати у разі скорочення посади, яку обіймає.

6. Вести себе спокійно, коректно, впевнено, не підставляти інших під звільнення (бо той, хто комусь копає яму, потрапить в неї сам). Не потрібно метушитися, підлабузнювати перед начальством, вишукувати помилки у колег.

7. Уникати конфліктних ситуацій; оскільки нерви у всіх напружені, конфлікт може спалахнути з-за дрібниці. Зачинщиків конфліктів начальство не любить.

8. Не допускати паніки - навіть у випадку звільнення життя триватиме і за наявності знань, досвіду та здоров'я працівник знайде собі іншу роботу.

14.2.2. Причини звільнення та їх інтерпретація

Причини, які змушують працівників звільнятися з роботи за власним бажанням, можна об'єднати у три групи:

o матеріальна компенсація та соціальні гарантії;

o професійна діяльність та функціональні обов'язки;

o психологічна обстановка.

Згідно із соціальним дослідженням, виконаним у Росії весною 2008 року, виявилось, що найважливішими приводами для звільнення були наступні:

o незадоволення заробітною платою (36%);

o відсутність кар'єрного зростання (17%);

o неможливість знаходження спільної мови з начальством

(15%);

o рутинна (одноманітна, нецікава) робота (10%);

o недотримання роботодавцем умов трудового договору (8%);

o незадоволення корпоративною культурою компанії (8%);

o незручне місцезнаходження компанії (5%);

o ненормований робочий день (3%);

o "чорна зарплата" (1%).

Ці дані були оприлюднені у київській газеті "15 минут" за 31 березня 2008 року. Щоправда виявилась неув'язка з відсотками. Їх загальна сума - 103.

Далі мова піде про те, як звільненим працівникам доречно інтерпретувати своє звільнення у процесі пошуку подальшої роботи.

Під час співбесіди про прийом на роботу неминуче у кадровика виникне запитання про причини звільнення з попереднього місця роботи. Запитання є дуже важливим. Намагання ухилитися від прямої відповіді може викликати підозру. З підозри може вирости відмова у прийомі на роботу. Не можна також під час розмови з кадровиком відповідати загальними фразами.

Не слід, зокрема, формулювати такі причини:

o не змогли оцінити;

o мала платня;

o пішов, куди брали.

Не варто кепсько відгукуватися про попередню компанію та колишніх колег. Цього не можна робити навіть тоді, коли, на ваш погляд, ваша інформація є чистою правдою, а не суб'єктивними враженнями. Не слід кадровика підводити до думки, що ви - конфліктна людина. Потрібно вміти м'яко сказати, що ваші ідеї щодо підвищення ефективності роботи не знайшли належної підтримки і це змусило звільнитися.

Грошей, мабуть, всім і завжди не вистачає. Роботодавці не люблять тих, хто змінює місця роботи виключно з фінансових міркувань. Бажання отримувати більше має бути аргументованим, спираючись на кваліфікацію та вартість робочої сили на ринку. Роботодавців мало цікавить витрати працівника, оскільки межі їх не має.

Переконливим є посилання про досягнення межі професійного зростання на попередньому місці роботи. Тут не завадять доречні компліменти на адресу колишнього керівництва і колег. Ви готові були зростати і далі, але масштаби попереднього місця роботи не дозволяли цього.

Варто уникати пояснення про те, що попереднє місце працевлаштування було вибрано поспішно і довелося звільнятися, довго не затримавшись. Потрібно говорити, що на момент працевлаштування місце здавалося цікавим і перспективним.

Ті, хто переходить із малої компанії у велику, мають робити акцент на професійному зростанні і перспективах розвитку.

Конфлікт з колишніми колегами можна подати як недовіру з боку старших за віком колег до стрімкої кар'єри молодого фахівця. Знову ж таки, відпустивши комплімент на їх адресу за ваше зростання там як професіонала.

Якщо працівника цікавить вища зарплата, то слід розповідати про свої професійні досягнення та успіхи.

Можна послатися на те, що перестав влаштовувати графік роботи у зв'язку зі зміною життєвих обставин та орієнтирів чи зміною місцезнаходження компанії.

Правдоподібним здаватиметься і пояснення про зміну керівництва. Всім здавна відомо, що кожна мітла мете по - своєму. Йшли колись до старої мітли, а тут з'явилася нова.

Кажуть, що найбільш доречним варіантом є звернення уваги потенційного роботодавця на те, що може зробити працівник для своєї майбутньої роботи.

Якщо у резюме претендента на вакантну посаду виявляється довгий перелік фірм, які претендент змінив за короткий час, то це може бути серйозною перепоною у працевлаштуванні. Перевага надається кандидатам, які на попередньому місці роботи попрацювали 2-3 роки.

В економічно розвинених країнах світу місяць лютий вважається важкою порою для підприємців, роботодавців. Справа в тому, що після Нового року у працівників відбувається переоцінка цінностей. Багато з них вирішує змінити кар'єру. У лютому чимало працівників звільняється з роботи. Кажуть, що у європейців з'являється бажання змінити професію, тобто пройти повну професійну переорієнтацію. У Європі тривале перебування працівника на одному і тому ж підприємстві характеризує його як безперспективного і лінивого. В Україні ситуація інша. Половина працівників хотіла б змінити місце роботи, а не професію. Головна причина - низька зарплата.

У кращі часи керівники компаній в Україні переглядали зарплати раз у рік. У гірші часи оптимальним вважається щорічна надбавка в 10-15 відсотків від загальної суми, але працівників влаштовувала і 5-відсоткова надбавка.

Слід враховувати плани кар'єристів. Вони не забувають обіцянки начальства про підвищення зарплати.

Для того, щоб зберегти колектив, керівництву необхідно завантажити його якимось цікавим і довгостроковим проектом. Психологи рекомендують не забувати і про веселі корпоративи.

Під час лютневого синдрому психологи радять шукачам роботи дочекатися весни, коли ринок праці оживає після зимової сплячки. Якщо є можливість, то доречно сходити у відпустку, а потім вирішувати, що є кращим - звільнення в нікуди чи робота, до якої вже не лежить душа.