Менеджмент - Дикань Н.В. - VI. Структурно-логічні схеми

Заповніть порожні місця структурно-логічних схем і таблиць, позначені запитаннями, необхідними термінами (поняттями) відповідно до змісту.

Схема 9.1. Модель управління

Схема 9.2. Модель впливу керівника на підлеглого Таблиця 9.1. Теорії "ЛГ" та "У" Мак-Грегора

Закінчення табл. 9.1

Схема. 9.3. Лайкертова типологія стилів лідерства

Таблиця 9.2. Основні відмінності формальних і неформальних груп

VIІ. Кросворд

По горизонталі

4. Елемент керівництва, згідно з яким керівник складає чітку програму дій щодо втілення в життя поставлених цілей і завдань. 5. Тип керівника, котрий прагне надати підлеглим самостійності у вирішенні питань, створює необхідні передумови для роботи, з повагою ставиться до людей. 9. Рамки в межах від однієї крайності до іншої. 10. Групи в межах організації, що створюються за рішенням керівництва з метою виконання певних робочих функцій. 11. Тип керівника, який прагне підпорядкувати весь колектив своїй волі, не виносить заперечень, часто втручається в роботу підлеглих і жорстко їх контролює. 13. Причини виникнення груп, відповідно до яких люди вважають, що зможуть отримати вищий економічний результат, об'єднавшись у групу. 14. Форма влади, що випливає зі знання керівником усіх найдрібніших аспектів діяльності підрозділу чи організації. 16. Стадія розвитку групи згідно з Б. Басе; на цьому етапі група прекрасно організувалася, її члени роблять внесок у виконання поставлених цілей у міру своїх здібностей. 17. Дослідник, який створив ситуаційну модель керування; увагу зосереджував на виявленні трьох факторів, що впливають на поведінку керівника. 18. Людина, яка здатна впливати на окрему особу, соціальну групу, трудовий колектив і спрямовувати їх зусилля на досягнення цілей організації. 20. Тип формальної групи, які складаються з осіб, котрі разом працюють над завданням. 24. Будь-яка поведінка однієї людини або групи осіб, що активно діє на поведінку, відчуття та стосунки інших людей. 27. Тип формальної групи, до складу якої входять керівник і безпосередньо його підлеглі, котрі, у свою чергу, також можуть бути керівниками. 28. Причини виникнення груп, відповідно до яких групи формуються за родом занять, спорідненістю та специфікою робіт. 29. Певна чисельність працівників, які дотримуються певних норм і прагнуть задовольняти свої потреби шляхом досягнення трудової мети. 31. До-

слідник, який разом із В. Врумом розробив модель прийняття рішення керівником. 32. Принцип балансу між владою та обов'язками. 33. Одна з причин відмінностей між дійсною та формальною моделлю організації, згідно з якою люди є сформованою групою, де кожен знає свою роль і прагне її здійснити. 34. Інструмент соціального управління, що здійснює цілеспрямований вплив на поведінку людей, призводить до виникнення змін або припинення людських стосунків та взаємозв'язків між складовими системи. 35. Дослідник, який разом із Р. Хау-сом створив модель "шлях — мета". 36. Сукупність принципів і методів управління, що найчастіше застосовуються, або це така манера поведінки керівника, способи, за допомогою яких керівник виконує функції. 38. Поділ влади між членами групи за рішенням її керівника. 40, Елемент керівництва, згідно з яким керівник може обирати рішення, обґрунтовувати його, а також відповідати за наслідки. 42. Форма влади, що випливає зі статусу керівника організації. 43. Дослідник, котрий запропонував класифікувати стилі керівництва шляхом порівняння груп з високою та низькою продуктивністю праці по континууму. 44. Власні магнетичні якості лідера, які підлеглі сприймають як взірець і котрими намагаються оволодіти інші члени колективу. 45. Категорія, на якій ґрунтується феномен лідерства; сукупність особистих якостей людини та її прав як посадової особи. 46. Чинник, що впливає на діяльність підлеглого, і полягає в застосуванні певного стимулу з метою ефективнішого виконання завдань. 47. Одна з причин відмінності дійсної та формальної моделей організації, яка полягає в постійному пошукові в колективі згоди будь-яким чином. 48. Етап розвитку групи згідно з Б. Басе, відповідно до якого відбувається постійний пошук місії й основних завдань групи. 49. Вид групи, що запропонував Р. Сейлс; для неї характерні формальна організаційна схема та ланцюг команд.

По вертикалі

1. Тимчасові групи, сформовані для досягнення певної мети або виявлення певної потреби. 2. Несприятлива ситуація, яка може виникнути в кожному колективі внаслідок різних непорозумінь. 3. Штат, в якому вчені університету сформулювали двовимірне трактування стилів керівництва. 6. Форма влади, що передбачає унікальний досвід, спеціальні глибокі знання та фахові практичні навики. 7. Особливий вид групи, який створюється з метою вирішення певних завдань або конфліктних ситуацій. 8. Перманентно діюча група всередині організації, що має конкретну мету. 11. Тип організаційної структури, який може змінюватися зі зміною факторів зовнішнього середовища. 12. Властивість керівництва, яка використовується для збереження і закріплення позиції керівника, виявляється в чуйному ставленні до кожного підлеглого. 15. Учений, який опрацював 19 категорій поведінки лідера, що дають змогу менеджеру скласти правильний стиль керівництва. 16. Комбінація переконань, примушення та прикладу, що може змусити людей виконувати те, чого від них потребують. 19. Одна з причин відмінностей між дійсною та формальною моделлю організації, яка полягає у виникненні всередині організації кланів та конкуренцій між ними. 21. Вид групи, котру запропонував Р. Сейлс та яка існує для певного проекту або завдання. 22. Група, що функціонує тому, що її члени прагнуть бути разом; в їх діяльності немає жодних мотивацій, окрім задоволення в спілкуванні. 23. Американський дослідник, який опрацював таблицю стилів керування між векторами "виробництво" та "людський фактор". 25. Учений, який поділяв групи на чотири типи (вдосконалення діяльності; гуртки якості; вдосконалення процесів; цільові групи). 26. Загальне прагнення, до якого заохочує керівник та яке спонукає людей працювати ефективно і з бажанням. ЗО. Категорія керівництва, в основі якої лежать побоювання підлеглих, різні за походженням. 32. Стан групи, коли удавана рівновага починає порушуватись, і лише дружних стосунків для існування групи вже недостатньо. 33. Ситуація, за якої виконавець змушений діяти так, як того бажає керівник. 37. Тип керівника, який тільки іноді втручається в діяльність виробництва, не виявляє достатньої активності, є лише посередником у спілкуванні з іншими колективами. 39. Форма влади, що простежується у взаємозв'язку між досягненням результатів, з одного боку, та позитивною реакцією керівника — з іншого. 41. Форма влади, заснована на сприйманні керівника як людини, котра уособлює ті якості, якими прагнули б володіти інші члени колективу.