Менеджмент організацій - Федулова Л. І. - 8.3. Кадрове планування в організації

Найефективніше реалізувати кадрову політику підприємства можна за допомогою кадрового планування. Цей метод управління персоналом дає змогу узгодити і врівноважити інтереси двох сторін.

Мета кадрового планування полягає в тому, щоб надати працівникам робочі місця в потрібний час, в потрібній кількості й відповідно до здібностей і кваліфікації персоналу та вимог організації.

Робочі місця з погляду продуктивності й мотивації дають змогу працівникам оптимально розвивати свої здібності, забезпечувати ефективність праці й відповідати вимогам створення гідних людини умов праці й забезпечення зайнятості.

Кадрове планування здійснюється як в інтересах організації, так і в інтересах персоналу. Його можна представити у вигляді такої схеми (рис. 52)

Цілий комплекс взаємопов'язаних заходів, об'єднаних в оперативному плані роботи з персоналом, сприяє здійсненню кадрового планування.

Кадрове планування організації

Рис. 52 Кадрове планування організації

Його структура може бути представлена таким чином:

• збір інформації про персонал;

• визначення мети планування діяльності;

• перевірка інформації про персонал на її відповідність меті планування виробництва;

• визначення можливості реалізації мети кадрової політики;

• планування потреб у персоналі;

• проектування процесу залучення, адаптації та вивільнення персоналу;

• визначення використання персоналу;

• розробка плану навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації персоналу;

• планування ділової кар'єри, службово-професійного просування;

• розгляд майбутніх витрат на персонал;

• здійснення регулярного контролю та забезпечення розвитку окремих видів планування.

Для того, щоб найняти потрібних працівників, керівництво повинне досконало знати, які роботи вони виконуватимуть, тобто мати характеристики цих робіт. Задля цього проводиться аналіз змісту робіт. Він необхідний для всебічної оцінки всіх спеціальностей і посад, сприяє прийняттю рішень про прийом персоналу, використовується в розробці тренінгових програм, параметрів оцінки виконання роботи, у встановленні оплати праці конкретним виконавцям і служить базою для розробки посадових інструкцій.

Посадова інструкція — це організаційно-розпорядчий документ, що регламентує роботу виконавця й визначає його компетенцію. Посадові інструкції розробляються по всіх управлінських посадах та спеціальностях. У розробці посадової інструкції використовуються такі документи:

• положення про структурний підрозділ;

• кваліфікаційні характеристики;

• технологічні схеми виконання управлінських робіт;

• інформація, отримана під час аналізу змісту робіт. Посадова інструкція має такі розділи: 1) загальні положення, 2) функції, 3) обов'язки, 4) права, 5) відповідальність працівника, 6) взаємодія зі співробітниками, 7) оцінка діяльності і стимулювання працівників.

Інструкції переглядаються в разі зміни функцій підрозділу та зміни функцій працівника. Вони розробляються за участі виконавця й керівника підрозділу, із залученням працівників кадрової служби.

Керівник підприємства діє на основі статуту підприємства та законодавчих актів. Керівники підрозділів діють на основі положення про підрозділи, тому для них посадову інструкцію можна не розробляти. Затверджує посадову інструкцію керівник підприємства або Його заступник.

Маркетинг персоналу — це вид управлінської діяльності, спрямований на визначення та покриття потреби в персоналі.

Маркетинг персоналу можна розглядати в широкому розумінні, і тоді його метою є оптимальне використання кадрових ресурсів шляхом створення максимально сприятливих умов праці для підвищення її ефективності та розвитку в кожного працівника партнерського, доброзичливого ставлення до фірми.

Маркетинг персоналу у вузькому розумінні передбачає виконання особливої функції служби управління персоналом, що полягає у виявленні та забезпеченні потреби в кадрових ресурсах.

Завдання маркетингу персоналу — володіти ситуацією на ринку праці.

Вихідною інформацією для формування плану персонал-маркетингу й заходів щодо його реалізації є аналіз зовнішніх та внутрішніх чинників. Під зовнішніми чинниками слід розуміти умови, які організація не може змінити, але повинна враховувати.

Таблиця 21. Зовнішні фактори, що визначають напрями персонал-маркетингу

пор.
Назва зовнішніх

чинників
Характеристика зовнішніх чинників
1Ситуація на ринкуВизначається загальноекономічними, демографічними процесами, рівнем безробіття, структурою резервної армії праці
2Розвиток технологіїВизначає зміни характеру та змісту праці, що формує зміни вимог до спеціалістів і робочих місць, підготовки й перепідготовки персоналу
3Особливості соціальних потребВрахування цього чинника дає змогу уявити структуру мотиваційного ядра потенційних співробітників, що визначається характером сьогоднішніх суспільних і виробничих відносин
4Розвиток законодавстваСлід враховувати питання трудового законодавства, можливість зміни його, особливо у сфері охорони праці, зайнятості і т. п.
5Кадрова політика

організацій

конкурентів
Вивчення форм і методів роботи з кадрами в організації конкурентів з метою розробки власно? стратегії поведінки й необхідних змін у кадровій політиці

Таблиця 22. Внутрішні чинники, що визначають напрями персонал-маркетингу

пор.
Назва внутрішніх чинниківХарактеристика внутрішніх чинників
1Мета організаціїТочність і конкретність системи цілей визначає чітку спрямованість довготривалої політики організації
2Фінансові ресурсиОцінка потреб і можливостей організації у фінансуванні заходів з управління персоналом визначає вибір компромісних варіантів у плануванні потреби в персоналі, забезпеченні цієї потреби, використанні кадрів, їх підготовки та перепідготовки

Закінчення табл. 22

пор.
Назва внутрішніх чинниківХарактеристика внутрішніх чинників
3Кадровий потенціалЦей чинник пов'язаний з оцінкою можливостей спеціалістів із чітким розподілом обов'язків між ними й визначає успіх плану маркетингу
4Джерела покриття кадрової потребиВизначає можливості вибору організацією тих джерел забезпечення потреби в кадрах, які відповідають стану інших внутрішніх і зовнішніх чинників

Основні напрями персонал-маркетингу:

• розробка вимог до персоналу;

• визначення потреби в персоналі;

• розрахунок планових витрат на придбання та подальше використання персоналу;

• вибір шляхів забезпечення потреби в персоналі. Розрізняють кількісну і якісну потреби в персоналі. Під якісною

розуміють потребу в персоналі: за категоріями, професіями, спеціальностями, за кваліфікацією. Розраховується ця потреба, виходячи з:

• професійно-кваліфікаційного поділу робіт, що зафіксовано у виробничо-технологічній документації;

• вимог до посад і робочих місць, закріплених у посадових інструкціях та описах робочих місць;

• штатного розкладу організації та її підрозділів;

• документації, що регламентує різні організаційно-управлінські процеси з виокремленням вимог до професійно-кваліфікаційного складу виконавців;

Завдання визначення кількісної потреби в персоналі полягає у виборі методу розрахунку чисельності (за тривалістю трудового процесу, за нормами обслуговування або за робочими місцями) і встановленні вихідних даних для розрахунку необхідної чисельності.

Окрім цього розрізняють загальну й додаткову потреби в кадрах. Загальна потреба дорівнює чисельності працівників, необхідних для вирішення завдань поставлених у виробничих, інвестиційних, фінансових, маркетингових та інших планах і програмах.

Додаткова потреба може бути викликана як зростанням масштабів діяльності організації, так і вибуттям кадрів за об'єктивними обставинами, а також у результаті плинності кадрів.

Витрати на персонал — це загальновизнаний для країн з розвинутою економікою інтегральний показник, що охоплює всі витрати, пов'язані з функціонуванням людського чинника, а саме:

• витрати на зарплату;

• виплати роботодавця в різні види соціального страхування;

• витрати організації на різні види соціальних виплат і пільг;

• виплати на утримання соціальної інфраструктури;

• витрати на навчання та підвищення кваліфікації персоналу;

• виплати дивідендів і купівля пільгових акцій.

При цьому слід пам'ятати, що витрати на зарплату (базові витрати) становлять зазвичай менше половини загальної величини витрат на персонал. Ці показники, що мають назву витрати на персонал, дають змогу оцінити ефективність використання трудових ресурсів, вести мову про раціональність організації заробітної плати, структуру доходів працівників, диференціацію в оплаті праці, ступінь соціальної захищеності, про рівень соціального розвитку персоналу.

8.4. Управління набором і добором персоналу
8.5. Орієнтація та адаптація персоналу
8.6. Оцінка діяльності персоналу
8.7. Управління діловою кар'єрою персоналу
8.8.Управління вивільненням персоналу
Розділ 9. ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
9.1. Роль фінансового менеджменту в системі управління організації
9.2. Методологічні засади фінансового менеджменту
9.3 З історії розвитку фінансового менеджменту
9.4. Визначення бізнесу як керованої фінансової системи
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru