Менеджмент організацій - Федулова Л. І. - 16.5. Етичні норми менеджера

Функціонування будь-якої організації великою мірою залежить від етичних чинників, під якими мають на увазі прийняті в даному середовищі принципи, норми й нормативи, відповідно до яких зобов'язані діяти всі працівники.

Етика охоплює широке коло питань моральної поведінки людей як усередині трудового колективу, так і поза ним — у побуті, у родині, під час відпочинку тощо. Тому на сучасному етапі вирізняють такі види етики: економічну, службову, професійну, соціальну, ситуаційну, дескриптивну, макіавеллістичну, нормативну, консеквенціальну, контекстуальну, екологічну.

Економічна етика — наука, яку започаткував Аристотель у творах "Етика" і "Політика". В цих працях Аристотель сформулював три основні принципи: приватна власність, примат двох головних виробничих галузей — сільського господарства і промисловості, супідрядність торгівлі, ремісництва і грошей щодо виробничих галузей. Економічна етика передбачає верховенство людини над матеріальними потоками у процесі виробництва. Людина управляє ними, надаючи гуманістичного характеру. Спеціалісти з менеджменту стверджують, що без економічної етики не може бути ринкової економіки.

Службова етика розглядає принципи й норми моральних відносин між працівниками різного службового статусу, які мають неоднакові службові права і обов'язки.

Професійна етика — сукупність кодексів, які забезпечують моральний характер взаємовідносин між людьми в процесі їхньої професійної діяльності. Крім моральних вимог, що мають загальний характер, відомі специфічні норми поведінки для певних видів професійної діяльності: правової, лікарської та ін.

Дескриптивна етика зосереджується на конкретно-соціологічному та історичному аналізах моралі, вивчає звичаї і традиції, різні форми суспільних дисциплін.

Нормативна етика вивчає питання походження й суті моралі, з'ясовує її місце в системі суспільних відносин, обґрунтовує форми і структури моральної свідомості. Нормативна етика розглядає все те, що дає змогу відповісти на запитання, як повинна чинити людина, виходячи із принципів і норм моралі.

Екологічна етика акцентує увагу на етичних, соціальних і політичних проблемах, що постають перед людством у зв'язку із кризовими ситуаціями, пов'язаними із забрудненням довкілля, збільшенням населення на планеті, поступовим вичерпуванням природних ресурсів. Розкриття моральних проблем природокористування важливе тому, що вони виникають між індивідом і середовищем його проживання.

Певної специфіки набувають ділові стосунки з ненадійними клієнтами, зі збіднілими. Успішне ведення справ із ненадійними клієнтами або клієнтами високого ризику грунтується на гнучкості умов платежів, невеликих скидках на процент, нових формах гарантій та ін.

Таким чином, стає зрозумілим, що ділові стосунки слід будувати не лише з урахуванням вимог права, економічної ефективності. Як свідчить досвід, вони можуть набувати раціональної форми тільки за умов дотримання вимог різноманітних видів етики, етичних норм і принципів. Керівні працівники повинні оволодіти основами деонтології.

Деонтологія — розділ етики, в якому розглядаються проблеми обов'язку, виходячи з вимог моральності. Деонтологія нині відома як наукова дисципліна про необхідні правила професійної поведінки людини, системи вимог, які ставляться, зокрема, до педагогів і лікарів, зобов'язаних керуватися ними у своїй діяльності.

Багато з цих вимог можна перенести в практику спілкування менеджерів і підлеглих. Суперечності між обов'язком і добром можуть усуватися, якщо виходити із загальнолюдських норм моралі й цінностей, а не з "класових" чи партійних позицій.

Дотримання етичних норм поведінки кожною людиною є важливим ще й тому, що емоційні перенапруження, зумовлені високою динамікою життя, зростанням інформаційних потоків, адинамією, конфліктними ситуаціями, стали однією з головних причин збільшення нервових і передусім серцево-судинних захворювань.

Ефективний менеджмент забезпечує моральне здоров'я колективу, суть його полягає у відповідності моральних цінностей колективу моральним цінностям суспільства, у захопленості соціально-економічними завданнями, що постають перед організацією, у свідомій трудовій і виконавській дисципліні, у моральному задоволенні від спілкування, спільної трудової діяльності.

Створювати моральні підвалини етичного піклування — означає формувати високі моральні цінності, механізм моральної саморегуляції, захищеності й заінтересованості, моральної творчості й комфорту, а також сприймати моральний досвід колективу: моральні стереотипи, очікування-домагання, традиції і навички.

Сучасний менеджмент охоплює моральну соціалізацію — самостійне засвоєння людиною життєвого досвіду, самонабуття соціальних якостей, її адаптацію до навколишнього середовища. До цієї ж групи заходів входять забезпечення сучасного рівня техніко-технологічного оснащення трудового процесу, раціональна організація, нормування і оплата праці, естетика робочої обстановки, активна участь у соціальній діяльності, духовна атмосфера в групі, громадська думка, настрої, етичні смаки, духовні цінності, морально-психологічний клімат взаємовідносин.

У своїй практичній діяльності бізнесмени користуються "неписаним етичним кодексом", який являє собою сукупність етичних норм, що регулюють стосунки з партнерами й певні правила підприємницької діяльності, які забезпечують успіх справи. Із кодексом пов'язаний професійний етикет — встановлений багаторічною практикою порядок, манери поведінки, а також форми безпосереднього спілкування.

Етична, чи моральна, практика бізнесу — форма вираження системи цінностей, відносин, переконань і манер поведінки, прийнятих в організаційній культурі. Етичні проблеми є скоріше організаційними, ніж особистісними.

У прийнятті рішень менеджер орієнтується передусім на окремі особистісні характеристики, такі як його впевненість у своїх силах, розвинуте відчуття незалежності.

Одна з найважливіших характеристик менеджера — стадія його морального розвитку. Вона складається з кількох етапів. На стадії попереднього розвитку людей цікавить насамперед вигода. В організаційному розумінні даній стадії відповідають менеджери, які використовують авторитарний чи примусовий стилі керівництва, а також менеджери, що орієнтуються на гарантії виконання окремих завдань. На другій стадії — загального розвитку — люди адаптуються до поведінки та позитивних результатів своїх колег. Найкращим способом досягнення цілей стає спільна робота в групах. Найадекватнішим стилем лідерства стає винагорода взаємодій і кооперації.

На наступній стадії — принципового розвитку — люди керуються насамперед внутрішніми цінностями й нормами. На цьому високому рівні розвитку менеджери використовують трансформаційний чи обслуговувальний стилі керівництва, увага концентрується на потребах послідовників і стимулюванні тих, хто оточує, до самостійного мислення, розв'язання моральних проблем. Для даного рівня характерним є надання керівництвом працівникам права конструктивної участі в управлінні організацією.

Найбільше індивіди піднімаються до другої стадії розвитку, а третьої стадії морального розвитку досягають лише 20 % дорослих американців. їхні дії автономні, завжди базуються на етичних принципах, не залежать від очікувань тих, хто оточує, як усередині, так і поза організацією. Такі люди приймають етично коректні рішення, навіть якщо ті можуть мати негативні наслідки для них самих.

Дехто з учених не може пояснити, чому жінки сприймають соціальні реалії по-своєму, інакше, ніж чоловіки, й тому постійно вважають їх особами нижчого рівня розвитку. Дослідниця Керол Джілман запропонувала розширити сферу моральної поведінки, долучивши відповідальність і турботу про близьких. Жінки сприймають важливі моральні аспекти проникливіше, ніж чоловіки, і приймають моральне рішення, спираючись не на принцип "добре— погано", а на принцип "не зашкодь". Зазвичай жінки відчувають правильність рішення інтуїтивно. Це пов'язано з природними задатками. Таким чином, жінки ідеально підходять для обслуговувального стилю лідерства, якого найбільш потребують сучасні організації.

До чинників, що зумовлюють необхідність відповідності поведінки менеджерів дедалі більш високим етичним рівням, належить вплив на мораль і культуру організації процесів глобалізації. Менеджери мають вміти сприймати невідомі їм системи. Міжнародні альянси та об'єднання компаній лише збільшують кількість проблем, пов'язаних з етичними цінностями. Наприклад, у багатьох країнах, що розвиваються, використання хабара у ділових справах вважається нормальною практикою ведення бізнесу. Якщо компанія відмовляється фати "за правилами" — тим гірше для неї.

Організаційні цінності мають велике значення для діяльності компанії. Справедливість даної тези підтверджується й тим, що більшість менеджерів перебуває на другому етапі розвитку, вважаючи, що повинна виконувати свої обов'язки перед іншими людьми відповідно до їхніх очікувань. Адже корпоративна культура найсерйознішим чином діє на поведінку членів організації, стимулюючи етичне рішення. Так, засновник торгової компанії Wal-Mart Сем Волтон виступав за чесне, відкрите ведення справ, запропоноване ним дотримання моральних цінностей увійшло в корпоративну культуру.

Підтвердженням етичних стандартів слугують і прийняті в компанії правила, система нагород, міра турботи організації про своїх членів, порядок добору співробітників та ін.

Соціальна відповідальність є похідною тих особистісних цінностей, які випливають з етики менеджерів і підлеглих їм співробітників. Суспільство, будь-яка організація чи група працівників визначає свою етику поведінки. Під етичною поведінкою слід розуміти сукупність учинків і дій людей, які відповідають тим нормам моралі, свідомості чи порядку, що склалися в суспільстві, або до яких воно прагне наблизитися.

У підприємницькій діяльності спостерігаються випадки більшого чи меншого відхилення від суспільних норм, що власне і є неетичною поведінкою. Причинами неетичної діяльності можуть бути:

• конкурентна боротьба;

• бажання мати великі прибутки;

• невміле стимулювання керівників за етичну поведінку;

• зменшення значення етики в суспільстві;

• бажання досягнути цілі та виконати місію організації будь-якою ціною;

• неетична поведінка партнерів (суміжників, засновників, постачальників);

• виникнення конфліктних, стресових та інших подібних ситуацій в організації, невдалий добір та невміле застосування стилів керівництва в організації;

• занадто складна система розробки та прийняття рішень в організації.

Сучасний менеджмент пропонує певні заходи для забезпечення етичної поведінки, а саме:

■ Запровадження етичних норм, які відображають систему загальних цінностей, суспільних уподобань і правил етики працівників організації. Наприклад, етичними нормативами забороняються хабарі, подарунки, порушення законів, незаконні виплати політичним організаціям, необгрунтовані вимоги, розкриття секретів фірми, використання забороненої інформації тощо.

Західний спеціаліст Тім Граут-Сміт підкреслює, що інстинкт наживи слід стримувати етичними нормами, створенням високоморального клімату в колективному бізнесі. У розвинутих країнах ці підходи сьогодні переважають. Так, великі корпорації посилено афішують свою турботу про навколишнє середовище, створюють механізми "екологічної безпеки". Особливо це стосується хімічних, нафтопереробних та інших підприємств зі шкідливим виробництвом.

Деякі компанії під впливом норм етичної поведінки відмовляються навіть від вигідної експлуатації робочої сили в країнах, що розвиваються, наприклад, один із світових лідерів у виробництві одягу компанія "Леві Страус" нещодавно припинила свої капіталовкладення в економіки М'янми та Китаю через порушення прав людини в цих країнах.

■ Створення комітетів з етики, основне завдання яких полягає в тому, щоб оцінювати повсякденну практику з позиції етики та етичної поведінки. На невеликих підприємствах цю функцію може виконувати спеціаліст з етики бізнесу (адвокат з етики).

■ Проведення соціальних ревізій, призначених вивчати вплив соціальних чинників на організацію.

■ Організація навчання етичній поведінці керівників і підлеглих.

■ Постійне інформування працівників про випадки високоетичної поведінки через пресу, радіо, телебачення тощо. Проведення нарад, конференцій, симпозіумів тощо з проблем етичної поведінки.

Контрольні запитання й завдання

1. Охарактеризуйте модель сучасного менеджера

2. Назвіть зовнішні чинники впливу на діяльність працівника.

3. Як формується особистість менеджера?

4. В чому полягає трудовий потенціал менеджера?

5. Яка структура трудового потенціалу менеджера?

6. Які Вам відомі шляхи збереження трудового потенціалу менеджера ?

7. Як самореалізується особистість менеджера?

8. Що таке етика?

9. На чому базується зовнішня етика взаємовідносин організації з навколишнім середовищем?

10. Що спричиняє етичну поведінку?

11. Які інструменти поліпшення етичної поведінки в організаціях?

12. Чим визначається етика службових і ділових відносин?

Рекомендована література

Вершигора Е. Е. Менеджмент. 2 изд., перераб. и доп. М., 2001.

Значение власти и влияние при управлении персоналом // Э. А. Уткин, А. И. Кочеткова. Управление персоналом в малом и среднем бизнесе. М., 1996.

Соціальна відповідальність і етика в менеджменті // Й. С. Заводський. Менеджмент. К., І997. Т.І.

Соціальна відповідальність та соціальна етика у менеджменті // Й. С. Андрушків, О. Є. Кузьмін. Основи менеджменту. Львів, 1995.

Социально-психологические аспекты управления // И. Н. Герчикова. Менеджмент. М., 1997.

Тарнавська Н. П., Пушкар Р. М. Менеджмент: теорія та практика. Тернопіль, 1997.

Этика деловых отношений в работе менеджера по персоналу / Под ред. Т. Ю. Базарова, Б. Л. Еремина. М., 1995. Этика и культура менеджмента. М., 1998.

Хміль Ф. /. Менеджмент. К., 1995.

ШегдаА. В. Основы менеджмента. К., 1998.