Менеджмент організацій - Шморгун Л.Г. - 2.1.1. Нові форми організації

У теорії та практиці сучасного менеджменту всебічно вивчаються і застосовуються вже добре відомі й традиційні ідеї та організаційні форми. Однак останнім часом у світі відбуваються надзвичайно глибокі і масштабні зміни в багатьох сферах суспільного життя — економічній, політичній, технологічній, демографічній, культурній, інформаційній. До того ж ці зміни відбуваються в умовах всеохоплюючого процесу глобалізації, коли швидко зникають межі для розповсюдження товарів і послуг, технології, інформації, культурного обміну, ліквідуються торгові бар'єри, прискорюються і здешевлюються комунікації, створюється глобальний ринок, а світ перетворюється на єдиний бізнес-простір. Тому, намагаючись відповідати вимогам сучасного глобального середовища і запитам споживачів, дедалі більше організацій сьогодні переходять до нових методів і форм управління. Нині в упровадженні нових форм структури й управління виокремлюють дві основні тенденції: перехід до організації, що навчається, та управління технологічно орієнтованим робочим місцем1.

Концепцію організації, що навчається, розробили американські вчені у 90-х роках минулого століття. І хоч єдиного чіткого визначення цього поняття немає, вважається, що до організації, що навчається, може віднести організацію, "всі члени якої беруть участь в ідентифікації і вирішенні проблем, що дає їй можливість постійно експериментувати, змінюватися й удосконалюватися, а отже, розвивати свої здібності до зростання, навчання і досягнення поставлених цілей. Ідентифікація (лат. identifісаге — ототожнення; установлення, збіг чого-небудь із чим-небудь) і вирішення проблем у діяльності організації передбачають, що співробітники компанії адекватно (правильно) усвідомлюють події та обставини, які виникають. Для таких організацій характерні відкритість інформації (доступ до всіх формальних даних: бюджетів, звітів про прибутки і збитки, кошторисів витрат відділів тощо), розуміння принципів функціонування організації в цілому і свого місця в ній кожним співробітником.

Головна особливість організації, що навчається, на відміну від традиційної полягає в тому, що в ній усе підпорядковано саме вирішенню проблем. Натомість основне завдання традиційної організації — підвищення ефективності. В організації, що навчається, працівники не лише ідентифікують (виявляють) проблеми, що виникають (наприклад, у розумінні потреб споживачів, інтересів постачальників, ринкової кон'юнктури на певні види продукції), а й шукають способи їх вирішення.

Для створення компанії, що навчається, необхідна зміна всіх підсистем організації. Головні умови, що забезпечують безперервність організаційного навчання, — командна структура, наділення працівників владою, відкритість і спільність інформації.

Формування організації, що навчається, нерозривно пов'язане з дедалі більш прискореним переходом до технологічно орієнтованого робочого місця (нового робочого місця).

Управління технологічно орієнтованим робочим місцем — поняття сучасного менеджменту, що відображає докорінну зміну умов і характеру праці в сучасних організаціях, які зумовлені переходом до інформаційних технологій. Вплив цих технологій на життєдіяльність суспільства й організацій справді вражаючий і революційний. Сьогодні (на відміну від попередніх десятиліть) не речі, матеріальні процеси, виробниче обладнання, матеріальні ресурси, послідовність робочих операцій дедалі більше визначають цінності сучасних організацій і суспільства, а ідеї, інформаційні дані, людські взаємовідносини. Багато працівників в організаціях виконують значну частину роботи на комп'ютерах, інколи у складі віртуальних команд. Електронні зв'язки об'єднують працівників і формують електронні організаційні мережі. Автоматизація виробництва та інформаційно-комп'ютерні технології звільняють людину від значної частини рутинних операцій і надають все більше можливостей для реалізації її здібностей. Тому в нових умовах менеджери і співробітники звертають увагу не стільки на підвищення продуктивності, скільки на використання можливостей, що вимагає гнучкості, творчого підходу, відсутності жорстких правил і структурних обов'язків, а також орієнтацію на відкриту інформацію та комунікації.