Менеджмент персоналу - Мурашко M.I. - Презентація іміджу

9.1. Імідж керівника

Однією зі сфер діяльності керівника, здатною передавати інформацію про нього тим, хто його оточує, є створення його іміджу. Через створення свого іміджу людина показує, яке місце в суспільстві вона відводить сама собі. Образ, представ­лений навколишньому світові, нерідко сприймається і як відображення рівня самооцінки.

Як стверджує Ф. Девіс, для того, щоб уміти добре подавати себе, необхідно з гідністю оцінити свої позитивні сторони, і, що особливо важливо, розуміти в чому полягають вузькі міс­ця, а також робити кроки з усунення їх.

Психолог А. Мехрабян стверджує, що 55 % вражень, які ми справляємо на інших людей, визначаються тим, що вони бачать (як правило, це стосується кольору шкіри і волосся, зовнішнього вигляду, пози, міміки і жестів, виразу обличчя тощо); 38 % — тим, що вони чують (тобто тоном і висотою голосу, темпом і ясністю мови та ін.); 7 % — тими словами, які вони чують. Тобто на нас значно більший вплив справляє те, як людина виглядає і як говорить, ніж те, що саме вона говорить.

Як правило, люди мають потребу у співпричетності й ото­тожненні з подібними собі, а також, поряд із цим, — в утвер­дженні своєї індивідуальності.

Співпричетність і ототожнення з іншими людьми можна показати такими засобами: зовнішнім виглядом, поставою і мовою рухів тіла, манерою розмовної мови, мовою, аксесуара­ми, оточенням.

За допомогою одягу, що більше підходить тій або іншій групі людей, можна швидше налагодити з ними контакт. Цьому служать певна постава і жести, а також інші форми ототожнення.

Утвердження індивідуальності здійснюється за допомогою тих самих засобів, що і при виробленні співпричетності, з тією лише різницею, що вони мають нести і демонструвати індиві­дуальні особливості.

Презентація іміджу

"Керманич має правити човном, використовуючи хвилі, інакше вони його захлеснуть" (Китайське прислів'я).

Важливим напрямом у діяльності зі створення іміджу є його презентація. До неї входять такі основні компоненти, як імідж подачі й імідж сприйняття.

Імідж подачі — це комплекс параметрів, у яких, на вашу думку, вас бачить оточення. Чим ближчими вони є до харак­теристик вашого самоіміджу, тим упевненіше ви будете почу­ватися в цій сфері.

Імідж сприйняття — це реальні параметри вашого іміджу, в яких вас бачать навколишні.

Усім подобаються контакти з людьми, які підходять під вислів "такі, як ми". Для формування позитивного першого враження можна використовувати такий шаблон поведінки.

Якщо ви молоді і необхідно справити враження на людину літнього віку, то потрібно враховувати, що контактер може поставитися до вашого віку добродушно або поблажливо. Щоб використати фактор "такі, як ми", необхідно одягтися з пев­ною часткою консерватизму, розмову вести коротко, не злов­живаючи часом, а також уникати манер, що діють на нерви, наприклад хихикання.

Навпаки, якщо ви маєте солідний вік і хочете справити враження на людину, котра набагато молодша за вас, то слід вибрати модний одяг і зачіску, показуючи своїм виглядом, що вам не далекі сучасні тенденції, але ви користуєтеся ними в міру. При безпосередньому контакті необхідно постаратися не опускатися важко в крісло і розташовувати тіло так, щоб підкреслювати підібраність і гарну фізичну форму, говорити чітко й у відповідному темпі.

Водночас потрібно відчувати міру й уникати крайнощів. Адже одяг 20-річного чоловіка в поєднанні з манерами 40-річного виглядає безглуздо.

Ще декілька порад. Коли ви підходите дуже близько до ви­сокої людини, підкреслюється мініатюрність вашої постаті. І навпаки, у високої людини зворотна реакція. З невисокими людьми їй рекомендується спілкуватися за можливості сидя­чи. Тому ви, сильно відрізняючись від співрозмовника фізич­но, можете за допомогою одягу й аксесуарів демонструвати співпричетність до нього.

Разом з тим надто велика подібність може перетворити ха­рактер "таких, як ми" на проблему. Наприклад, якщо ви при­йдете на співбесіду, наймаючись на роботу, в такому самому костюмі, що й особа, котра вас запросила, це може лише за­шкодити. Тому в усьому потрібно відчувати міру і ступінь за­стосовності до конкретної ситуації.