Поняття ситуаційне управління вперше було введене в науковий обіг американським вченим Р.Моклером. Як відзначає Л.І.Євенко, найбільш значними результатами розробок в галузі ситуаційного менеджменту в США є висновки про те, що форми, методи, системи, стилі управління повинні істотно варіюватися в залежності від об'єктивних умов діяльності підприємства.
У рамках ситуаційних теорій - і це відповідає реальності - такі організації розглядаються в якості відкритих, активно взаємодіючих із зовнішнім середовищем систем. Ситуаційні теорії управління дають рекомендації щодо того, як потрібно управляти в конкретних ситуаціях. При цьому виділяються чотири обов'язкових кроки, які мають бути здійснені менеджером для того, щоб домогтися управління в кожній конкретній ситуації. По-перше, управління повинно передбачати здійснення аналізу того, які вимоги до організації висуває ситуація і що для неї характерне; по-друге, має бути обраний відповідний підхід до здійснення управління, який би найкраще відповідав вимогам, висунутим до організації з боку ситуації; по-третє, управління повинно створювати потенціал організації необхідну гнучкість, щоб можна було перейти до нового управлінського стилю, який відповідає ситуації; по-четверте, управління має здійснити відповідні зміни, які дозволяють адаптуватися до ситуації.
Дослідження в цьому напрямку в США ведуться понад 30 років. Приблизно в той же час працювали і наші вчені (60-70-ті роки): Д.Д. Поспєлов, Д.І. Гвішіані, Г.Х . Попов та ін.
Одне із завдань ситуаційного підходу - зрозуміти, як організація реагує на мінливі умови і специфічні обставини та яким чином можна формувати типи організацій, системи і процеси управління, що найбільше відповідають специфічним ситуаціям.
Необхідно відзначити, що до сьогоднішнього часу багато аспектів ситуаційного менеджменту не розроблені, немає випробуваних методів і прикладів ситуаційного управління, відсутня класифікація ситуацій, а більшість робіт авторів зводяться до емпірики, тобто практичного розбору заздалегідь складених виробничих ситуацій чи, як їх нині називають, - "Case study".
На думку колективу авторів навчального посібника "Ситуаційний менеджмент" В.О. Василенка, В.І. Шостки, О.М. Клейменкова базовими елементами концепції ситуаційного менеджменту є наступні компоненти, що підлягають вивченню, обліку і застосуванню:
1. Основні ситуаційні фактори:
o стан зовнішнього середовища;
o стан внутрішнього середовища в організації (якісно-кількісний склад персоналу, взаємини, клімат у колективі, стилі управління, культура, якість функцій управління та їхньої реалізації, ресурси та їх узгодженість і т.п.).
2. Ситуаційний підхід до розробки управлінського рішення, орієнтований на вивчення впливу кожної конкретної ситуації на систему виробництва. При цьому імовірність появи стандартних однакових ситуацій (через практично незліченну безліч варіантів поєднання ситуаційних факторів) вкрай мала. Ситуації, при яких фактичний хід виробництва значно відрізняється від запланованого (перевищує визначені межі, встановлені плани) на даний момент часу.
3. Існуюча в організації технологія прийняття і реалізації рішень. Можливість створення ситуаційної підсистеми управління.
4. Роль особистості, індивідуальності стилю керівництва, людський фактор.
5. Аналіз ситуацій - вивчення параметрів керованого об'єкта, зовнішніх умов і конкретних обставин (умов, ситуацій) його функціонування при розробці і реалізації рішення. Оскільки ситуація може мінятися, керівництво має вирішувати, як необхідно відповідно змінити організаційну структуру, щоб зберегти ефективність роботи підприємства.
Ситуаційний підхід намагається пов'язати конкретні прийоми і концепції з певними конкретними ситуаціями для того, щоб досягти цілей організації найефективніше.
Ситуаційний підхід концентрується на ситуаційних розходженнях між організаціями й усередині самих організацій. Він намагається визначити, які зміни ситуації важливі і як вони впливають на ефективність організації. Методологію ситуаційного підходу фахівці пояснюють як чотирихетапний процес:
1) керівник має бути знайомий із засобами професійного управління, що довели свою ефективність. Мається на увазі розуміння процесу керування, індивідуальної і групової поведінки, системного аналізу, методів планування та контролю і якісних методів прийняття рішення;
2) кожна з управлінських концепцій і методик має свої сильні і слабкі сторони чи порівняльні характеристики у випадку, коли вони застосовуються до конкретної ситуації. Керівник повинен уміти передбачати імовірні наслідки, як позитивні, так і негативні, від застосування даної методики чи концепції. Наприклад, пропозиція збільшити зарплату всім службовцям у відповідь на додаткову роботу, імовірно, значно підвиує їхню мотивацію на певний час. Проте, якщо порівняти приріст витрат з отриманими вигодами, стане очевидно, що такий шлях може призвести до руйнування організації;
3) керівник повинен уміти правильно інтерпретувати ситуацію. Необхідно правильно визначити, які фактори є найбільш важливими в даній ситуації і який імовірний ефект може викликати зміну однієї чи декількох змінних;
4) керівник повинен уміти узгоджувати конкретні прийоми, що викликали б найменший негативний ефект і містили найменше недоліків з конкретними ситуаціями, тим самим забезпечуючи досягнення цілей організації найефективнішим шляхом в умовах існуючих обставин.
На основі викладеного В.О. Василенко, В.І. Шостка, О.М. Клейменков констатують, що концепція розв 'язання ситуаційних завдань менеджменту полягає в наступному: кожному типу конкретної ситуації, яка виникає в організації, має відповідати своя послідовність процедури управління з її інформаційним забезпеченням, специфічні форми взаємодії елементів організації, свої критерії і методи прийняття рішень, а також свої об'єкти реалізації управлінських взаємодій. Тим самим забезпечується можливість адаптації структури управління до динамічно мінливих умов функціонування підприємства, зовнішнього середовища та його елементів. При цьому концепція полягає в розробці комплексу методів і засобів, спрямованих на виявлення і вирішення проблем, що виникають, на всіх етапах функціонування виробничої системи [3, с.80-83].
Нами проаналізовано та опрацьовано основні здобутки вчених з ситуаційного менеджменту, результати чого зведено в таблицю[16;17; 18; 19; 20; 21; 22] (табл. 1.1).
Таблиця 1.1. Узагальнення наукових здобутків з ситуаційного управління вітчизняних та зарубіжних дослідників
Автор | Науковий здобуток | |
Р.Моклер | Поняття ситуаційного управління вперше введено в науковий обіг. Динамічний аспект ситуаційного підходу обумовив конкретні його етапи: діагноз ситуації та визначення шляхів досягнення мети; виявлення факторів, що впливають на рішення; вироблення та оцінка альтернатив; розробка тактики реалізації рішення. | |
Ф.Каст та Дж. Розенцвейг | Деталізовані завдання щодо використання ситуаційного підходу в процесі управління | |
Г. Кунц та С.О. Доннел | Проаналізовано і класифіковано управлінські функції та рішення на основі практичного матеріалу, нагромадженого американським досвідом управління. Виділено шість функцій управління: планування, організація, керівництво, лідерство, комплектування штатів та контроль. | |
Д. Міллер | Дотримується думки, що новий ситуаційний підхід потребує виявлення взаємозв'язку між організаційними характеристиками | |
Продовження таблиці 1.1. | ||
Д.Отлі | Виявив ряд конкретних залежностей між характеристиками ситуацій, процедурами та інформаційними аспектами їх розв'язання. | |
Р.Акофф | Доводить необхідність існування відповідної системи для розв'язання проблем, яка об'єднає три функції: 1) розпізнання проблем та їх передбачення; 2)прийняття рішень по проблемі; 3)управління реалізацією рішення. Автор намагається систематизувати виконання всіх трьох видів функцій, виходячи з того, що кожна проблема існує в своєму оточенні, що складаються з керованих та некерованих змінних. | |
Б.З. Мільнер | Ототожнює ситуаційний підхід з проблемно-орієнтованим та зазначає, що проблемна орієнтація управління пов'язана з необхідністю застосування більш глибоких, адаптивних організаційних форм управління, що є доцільними для соціально-економічних систем | |
В.С. Рапопорт | Визначає структуроутворюючі властивості ситуаційного підходу та підкреслює його переваги, що полягають в управлінні та оцінці взаємного й сумарного впливу різних роду факторів на параметри організаційних відносин та зв'язків системи управління. | |
Д.А. Поспелов | Розроблено характеристики ситуацій за ознаками та типами структур, наведено основні поняття про універсальні стратегії розв'язання ситуацій, процедури управління та мову ситуаційного управління. Тобто, робота має безпосереднє відношення до проблем створення неприродного інтелекту. | |
На основі узагальнених матеріалів, на нашу думку, є сенс виокремити основні альтергативні концепції ситуаційного менеджменту.
По-перше, ситуаційний менеджмент розглядають як ситуаційне управління, тобто управління, у якому поставлені певним чином передбачення небезпеки, аналіз її симптомів та заходів для зниження негативних наслідків, її усунення і використання отриманого досвіду для наступного розвитку.
Ситуаційне управління має специфічні особливості, відмінні від функціонального. Концептуальну модель ситуаційного менеджменту подано на рис. 1.1 [2, с.75-76]. У ній особливе місце посідають питання вивчення проблемних ситуацій та їх розв'язання. Загальний порядок дій цілком узгоджується із загальною теорією прийняття рішень, але носить більш стрімкий характер, стиснутий у часі, тому ціна прийнятих управлінських рішень різко зростає. Крім того, у ситуаційному менеджменті надзвичайно розвинутий блок прогнозування, без якого неможливе застосування даного виду управління. Періодичність і ступінь деталізації завдань, що розв'язуються за ситуаційною схемою різна. Все залежить від виду виробництва, ступеня його ризику, ієрархії, частоти виникнення проблемних ситуацій.
По-друге, ситуаційний менеджмент розглядають як адаптивний менеджмент - альтернативність досягнення однієї мети під час прийняття та реалізації управлінського рішення і врахування непередбачених обставин.
По третє, ситуаційний менеджмент розглядають як антикризо-ве управління.
Таким чином, концепція ситуаційного менеджменту - це спроба розглянути еволюцію соціально - економічної системи в усьому комплексі проблем, пов'язаних з державою, економікою, виробництвом, організацією та людиною.
Ключові слова:
- адаптивний менеджмент,
- ситуаційний менеджмент,
- ситуаційне управління,
- предмет та об'єкт курсу "Ситуаційний менеджмент",
- концепція "ситуаційного менеджменту",
- аналіз ситуації,
- антикризовий менеджмент
Рис. 1.1. Концептуальну модель ситуаційного менеджменту[2, с.76]
1. Сутність та класифікація ситуацій у соціально - економічному розвитку
2.Сутність та види економічних криз
3. Керовані та некеровані процеси. розвиток процесів управління в процесі розвитку виробництва
ТЕМА 3. Диверсифікація ситуаційного менеджменту: типологія та вибір альтернатив. Механізми менеджменту
1. Поняття динаміки та статики менеджменту
2. Поняття диверсифікації та типології управління. типи управління
3.Тенденції циклічного розвитку організації
4. Механізми менеджменту: методи та засоби впливу
Довідкова інформація життєвий цикл організації