Ситуаційний менеджмент - Бондар О.В. - 1. Поняття динаміки та статики менеджменту

Говорячи про статику та динаміку організації доцільно пригадати закони механіки, сформульовані Ньютоном. Відповідно до першого закону Ньютона - закону інерції - об'єкт, на який не діють сили, знаходиться в стані спокою або рівномірного руху, і змінити цей стан може тільки під дією сили. Це твердження за аналогією переносять на діяльність організації, котрій, як і будь-якій системі властива інерція. Для подолання інерційності потрібні значні зусилля управлінської частини організаційної системи. Тобто, врівноважений стан організаційної системи, в якому вона знаходиться незалежно від змін, що відбуваються у зовнішньому середовищі називається статикою. Розвиток організації та її рух до нових цілей під впливом внутрішнього та зовнішнього середовища є динамікою.

Організація, в якій не відбувається змін, тобто тривалий час параметри її функціонування залишаються незмінними, приречена на деградацію та поступове руйнування. А для організації, що розвивається, характерними є прагнення постійно нарощувати темпи свого розвитку, освоювати нові технології та розширювати коло вирішуваних завдань. Отже, стани організації визначаються етапами її життєвого циклу та зусиллями суб'єкта менеджменту [ 7, с.144].

Статика менеджменту- це об'єднання людей, діяльність яких спрямована на реалізацію цілей на основі визначених правил і процедур, тобто це система менеджменту, головним елементом якого є люди. Основними властивостями будь-якої системи, в тому числі системи менеджменту є: 1) здатність її елементів до взаємодії, втра-чачи яку, перестає працювати; 2) елементарний склад частин; 3) впорядкованість; 4) цілісність.

Динаміка менеджменту - це сукупність процесів, або узгоджених дій, що забезпечує досягнення цілей, тобто процес управління.

Процес управління можна розуміти як низку операцій, що здійснюються в управлінні в їх послідовності та комбінації. Розглянемо управління з позиції процесуальних функцій.

Перша - це цілепокладання, коли ціль розлядають як ідеальний варіант бажаного, можливого та необхідного стану управліємої підсистеми.

Друга - характеристика ситуації - стану управлінської підсистеми, що оцінюється відносно цілі.

Третя - виокремлення проблеми - головної суперечності мети і ситуації, розв'язування якої визначає зміну ситуації у напрямі обраної мети. При цьому слід зауважити на те, що характеристика проблемної ситуації містить дві частини: 1) характеристика самої проблеми (місця, часу виникнення, сутності); 2) - характеристика ситуаційних факторів, що призвели до виникнення проблеми.: цілей і стратегії розвитку; стану портфеля замовлень; структури виробництва; фінансових і трудових ресурсів; обсягу і якості робіт.

Четверта процесуальна функція-прийняття управлінського рішення. На думку Е.М.Короткова, управлінську рішення - це перехід зі сфери управління в сферу виробництва, сферу процесів, якими управляють, це перехід із області аналіза та пошуку в область організаційної роботи в управляємій системі [ 12, с. 65].

Залежно від організації етапів процесу управління виокремлюють наступні його типи.

Лінійний - характеризується жорсткою послідовністю етапів, які здійснюються та використовуються у разі типових ситуацій і рішень, які повторюються.

Корегований - характеризується необхідністю додаткового коригування кожного з етапів процесу управління після проходження наступного етапу. Використовується коли існує недостатня визначеність, яку можливо реабілітувати наступним етапом управління.

Розгалужений - полягає в методологічному розподіленні дій на окремих етапах. Використовується, коли неможливо узагальнити оцінки ситуації і виділити головну, ключову проблему.

Ситуаційний - характеризується тим, що починається ситуацією, з якої і виходить пошук проблеми та розробка рішення. Використовується в умовах невизначеності відносно мети впливу.

Пошуковий - характеризується прозорістю цілі, але неможливістю достовірно оцінити існуючу ситуацію відносно даної цілі та сформулювати основну проблему. Застосовується за відсутності базових критеріїв для її оцінки.

Цільовий - відображає особливий вплив цілі на всі етапи процесу управління, при цьому типі управління необхідна декомпозиція цілей та побудова "дерева цілей".

Програмний - полягає в розробці програми на етапах оцінки ситуації і виділення проблеми.

Кожен тип процесу управління знаходить своє застосування у визначених умовах, що формують певну ситуацію, а правильний його вибір впливає на рівнь ефективності діяльності, поліпшення якості та прискорення процесу управління соціально-економічною системою.