Ситуаційний менеджмент - Бондар О.В. - 1. Роль, місце і функції держави в регулюванні кризових ситуацій

В період опанування ринкових відносин на Україні на первинні ланки економіки-підприємства суттєвий вплив має загально системна криза державного управління, що охоплює технічний базис, економіку, соціальну сферу, політику та право. Ці структурні елементи знаходяться у такій взаємній невідповідності та розбалансованості, що система держрегулювання потребує відповідних радикальних перетворень.

Ознаки прояву даної кризи можуть бути визначені в такий спосіб:

o тривалий, прихований чи явний параліч державної влади;

o повна втрата державними структурами можливостей, потенціалу управлінського впливу, стратегічної ініціативи і творчості;

o часте використання владними особами популістських обіцянок, зміни курсу, кадрової "чехарди", "зигзагової" політики;

o підвищена критична активність та незадоволеність народних мас;

o абсолютне і відносне зубожіння значної частини населення;

o різке падіння рівня життя, руйнування звичного способу життя людей, що позбавилися роботи, достатнього матеріального добробуту.

Подолати відчуження суспільства і влади допомагає створення програм реального піднесення економіки, суспільної життєдіяльності в інших сферах, що поєднують розрізнені соціальні сили для досягнення загальнозначимих і перспективних цілей. Загалом дії держави є переважно обмежуючими (заборонними, контролюючими), вони не допомагають і не підтримують приватний сектор. Звичайно у цьому випадку розглядається три групи поглядів щодо правильної ролі держави в економіці [1].

1. Невтручання. При цій точці зору панівними є попит та пропозиція, рушійною силою розвитку є індивідуальна ініціатива. Правильна роль держави вбачається у тому, щоб поменше заважати. У кращому випадку вона виражається правовим обмеженням ринкових відносин, створенням і охороною порядку й стабільності, за яких приватні конкуруючі підприємства можуть вільно займатися своєю діяльністю. Типовим представником такої точки зору є економічна наука США.

2. Радикальна точка зору. Ґрунтується на аналізі капіталістичної системи К. Марксом. Відповідно до цієї точки зору в капіталістичній системі політична й економічна влада належать приватним власникам засобів виробництва, і тому існує нерівність у доходах, добробуті і владі. Нерівність неминуче приведе до конфлікту і катастрофи капіталістичної системи, що змінюється соціалістичною. При цьому радикали не стверджують, що держава повинна управляти і контролювати приватну ринкову систему, вони впевнені в її загибелі.

3. Реформістська (прагматична) точка зору. На думку реформістів, ринок час від часу зазнав різного виду шоку, у такому разі втручання держави деякою мірою цілком доцільне. Принаймні, такі сфери, як умови виробничої діяльності і безпеки, якість продовольчих товарів, стан навколишнього середовища, транспортні комунікації, у країнах капіталістичної економіки давно перебувають під контролем держави. Роль держави і пов'язані з нею соціальні компоненти, звичайно ж, не єдиний чинник макросередовища, що впливає на діяльність підприємства. Ми докладніше зупинилися на цьому феномені тому, що зазвичай йому мало приділяють уваги в навчальній літературі, хоча він є найважливішим із усіх факторів середовища, характерних для умов України в перехідний період економіки.

В той же час державне втручання в економіку на цьому етапі є очевидним і необхідним.

В сучасних умовах акцент із короткострокових розрізнених заходів впливу на окремі елементи господарського механізму країни повинен переміщуватися на створення комплексних програм, які включають використання всіх можливих важелів. На рівні держави ними можуть бути, зокрема, програми з адміністративного, податково-бюджетного, кредитно-грошового, інвестиційного й інноваційного регулювання діяльності підприємств.

Антикризове регулювання має полягати у виробленні і реалізації урядом відповідної економічної політики. Ця політика повинна ґрунтуватися на застосуванні передусім ефективної системи оподатковування (податок на прибуток, прибутковий податок і т. ін.), допомоги по безробіттю, субсидій на підтримання цін на сільськогосподарську продукцію тощо. Це дозволить багатьом підприємствам з тіньовою економікою вийти з тіні пом'якшити вплив економічного спаду, а також негативних впливів циклічного коливання на розвиток держави (регіону).

Йдеться про те, що існуюча система надмірного оподатковування, з одного боку, тисне на чесного підприємця, не дає йому можливості розвиватися, з іншого - змушує деякі підприємства йти в "тінь", щоб вижити. Різні стартові можливості значною мірою позначаються на виживанні підприємств, а високі прямі податки, особливо на прибуток, зменшують бажання працювати ефективно і створюють загрозу для виживання в умовах жорсткої конкуренції. [1, с. 13-17].

Аналіз поглядів фахівців з антикризового управління дозволив нам виокремити функції держави в системі антикризового управління, що можуть стати актуальними в період реформування економіки України:

1) відстеження взаємозв'язків між масштабами, швидкістю перетворень, та виникненням тенденції небезпеки, яка загрожує соціальній стабільності і безпеці країни.

2) постійний державний моніторинг та аналіз наслідків рішень, що приймається владою.

3) своєчасне виявлення паростків нового та заохочення розвитку ін-ституціональних форм адекватних часу.

4) створення правової системи і законодавчої бази та ефективних механізмів реалізації цих заходів.

5) державний і суспільний контроль за владою.

6) формування механізмів, що забезпечують розв'язання соціальних суперечностей, підтримання економічної безпеки, політичної стабільності.

Отже, з'ясував роль, місце та функції держави в системі антикризового регулювання стає очевидним необхідність її втручання в економіку.