Ситуаційний менеджмент - Бондар О.В. - 1. Поняття, роль та умови формування стратегії в ситуаційному менеджменті

Останнім часом інтерес компаній до теми стратегічного управління помітно посилився - і це не просто данина моді, що прийшла із заходу, а об'єктивна життєва необхідність.

Зовнішнє середовище змінюється так швидко, що сучасним підприємствам вже не достатньо одних тільки оперативних заходів менеджменту з функціонування фірми та її адаптації до нових умов.

Підприємство без ясної і ефективної стратегії - це не бізнес. Для того, щоб організація не тільки виживала, а й займала конкурентні позиції на ринку, менеджерам необхідно звертати увагу на стратегії функціонування фірми, їх формування і реалізацію.

Перш ніж перейти до розгляду поняття, ролі та умов формування стратегії в ситуаційному менеджменті, розглянемо сутність стратегія та тактика управління взагалі. Стратегія управління - це напрям розвитку організації відповідно поставленої цілі, а тактика управління - шляхи та етапи руху в межах цього напряму, тобто сукупність управлінських рішень, що відображають найкращий варіант реалізації стратегії в конкретних умовах функціонування соціально-економічної системи.

Фахівці з ситуаційного менеджменту в даному випадку застосовують категорії стратегія і тактика антикризового управління, метою якого бачать розробку і першочергову реалізацію заходів, спрямованих на нейтралізацію найбільш небезпечних шляхів у ланцюжках економічних явищ, що приводять до кризового стану. Тобто, управління поєднує стратегічний і тактичний аспекти. При цьому суть стратегічного управління полягає у застосуванні заходів, що дозволяють запобігти настанню кризи, а тактичне має на меті розробку і реалізацію заходів для виведення фірми з кризового стану[4].

Разом з тим, в окремих інтернет-джерелах зустрічається словосполучення "ситуаційна стратегія" під якою розуміють модель поведінки соціально-економічної системи, яка створена виключно на основі генералізованої тактики вирішення актуальних виробничих ситуацій. Узагальнення поглядів на данну проблему дає підставу стверджувати, що ситуаційна стратегія - це стратегія, що розробляється і реалізується у разі різких змін обставин зовнішнього та внутрішнього середовища організації.

Суть ситуаційної стратегії полягає у систематичному подоланні опору змінам під час реалізації обраної стратегії та планування виходу з кризової ситуації

Схема стратегії і тактики в ситуаційному (антикризовому) менеджменті може бути зображена наступним чином.

Перша стадія - ситуаційне планування:

o аналіз внутрішніх та зовнішніх причин кризової ситуації на підприємстві;

o перегляд місії та системи цілей підприємства;

o аналіз альтернатив та вибір ситуаційної стратегії; Друга стадія - ситуаційна реалізація:

o реалізація обраної ситуаційної стратегії;

o оцінка і контроль результатів.

Значення ситуаційної стратегії для кожного підприємства зумовлюється багатьма аспектами:

o ситуаційна стратегія дає змогу виявити і розвинути ринкові переваги, що є ключовими в конкурентній боротьбі;

o ситуаційна стратегія розкриває зміст перспективних напрямів діяльності, завдяки чому члени організації знають, як і куди слід спрямовувати свої зусилля;

o ситуаційна стратегія робить підприємство більш адаптованим до непередбачуваних змін і криз;

o розробка і вибір типу стратегії спонукає керівників постійно думати перспективно;

o вибір стратегії веде до чіткої координації зусиль щодо попередження кризової ситуації чи ліквідації кризи;

o обрана стратегія зобов'язує керівництво підприємства чітко визначити свої завдання.

Ситуаційна стратегія буде ефективною, якщо її формування відповідатиме конкретній ситуації і наявності наступних умов:

1) вміння змоделювати ситуацію. Тобто здатність піднятися над проблемами та проаналізувати закономірності взаємодії між потребами, споживчим попитом, діяльністю конкурентів і потребами своєї власної організації.

2) здатність виявити необхідність змін. Для цього необхідні наступні здібності:

* готовність реагувати на тенденції, що виникають під дією різноманітних факторів;

* інтелект і творча жилка, що дають можливість у непередбачених ситуаціях знаходити шляхи для підвищення конкурентоспроможності фірми.

* здатність розробляти стратегію змін. Визначення та формування стратегії є процесом пошуку прийнятного варіанту, що характеризується творчим підходом.

* здатність використовувати надійні методи в процесі змін.

* здатність втілювати стратегію в життя.

Однак слід зазначити, що ситуаційна стратегія вкрай необхідна сучасним вітчизняним підприємствам, які постійно долають господарські негаразди. Так, причини труднощів можна поділити на дві групи:

1. Зовнішні причини, які не залежать від підприємства чи на які підприємство може впливати в незначній мірі:

o стан національної економіки: уряд намагаючись згладити наслідки економічної політики регулює податки, грошові маси, ставки банківського відсотка;

o політичні фактори: відношення держави до підприємницької діяльності у забороненій чи обмежувальні формі, нестабільність діяльності уряду;

o правові фактори: недостатнє антимонопольне регулювання, нерозвиненість законодавчої бази;

o соціальні фактори: традиції, життєві цінності, невисокий рівень культури;

o технологічні фактори: низькі витрати держави на науку та техніку, низький технічний рівень.

2. Внутрішні причини, які виникли в результаті діяльності самого підприємства (цілі і принципи, організація збуту і маркетингу, рівень витрат, виробничий і управлінський потенціал, стимулювання праці тощо).

В цілому, будь-яку ситуацію, коли підприємство не встигає підготуватися до змін, можна вважати кризовою. Вихід з тієї чи іншої кризи пов'язаний з усуненням причин, що призвели до неї, а сам процес планування цього виходу можна назвати стратегією та тактикою ситуаційного менеджменту.