Управління людськими ресурсами - Воронкова В.Г. - Висновки

1. До недавнього часу роль людських ресурсів в менеджменті організацій в основному ігнорувалась. Сьогодні в нових умовах ринку більшість компаній починає інтегрувати управління людськими ресурсами з визначенням довготривалої перспективи. Сучасний менеджмент виступає не стільки в якості ефективності теорії і практики управління організацією, процесу прийняття й реалізації управлінських рішень, скільки мистецтвом управління людьми. Кожна людина, як відомо, індивідуальна; до кожної людини слід шукати особливий підхід, якщо керівник хоче, щоб даний працівник розкрив весь свій потенціал. Не знаючи природу людини, менеджер не зможе розраховувати на успіх; кожний менеджер повинен бути глибоко індивідуалізованою особистістю і виробляти свій власний стиль керівництва. Управління персоналом — сфера керівництва, пов'язана з питаннями філософії культури і цінностей, в якій люди розглядаються як надбання організації, яких слід розвивати, мотивувати, планувати їх кар'єру.

2. Інвестиції в людину і кадрову політику стають довгостроковим фактором конкурентоспроможності і виживання організації. Під управлінням людськими ресурсами слід розуміти всю сукупність організаційних заходів, направлених на оптимальне функціонування колективу і повне використання здібностей людини у виробничому процесі (політика підбору і найму працівників, розвиток кар'єри, мотивацію, заохочення, звільнення з роботи, вихід на пенсію, лідерство в колективі, культура, взаємовідносин і зв'язків, розвиток колективу, творчі умови для самореалізації особистості, управління конфліктними ситуаціями). Для досягнення успіху на ринку компанії повинні оволодіти стабільним персоналом. Становлення ринкових відносин привело в рух всі відносини працівників; найбільш кваліфіковані працівники і спеціалісти в пошуках визначення своїх здібностей і можливостей можуть перейти на інші підприємства, фірми тощо. Оскільки випуск передової, конкурентоспроможної продукції без працівників високої кваліфікації неможливий, потрібні методи управління, що дозволяють підготувати успішні професійні кадри і затримати їх на підприємстві.

Система управління кадрами являє собою комплекс цілей, задач і основних напрямків діяльності, а також різних видів, форм, методів і відповідного механізму управління, направлених на забезпечення постійного росту ефективності виробництва продуктивності праці і якості роботи. Вона включає декілька підсистем, що виконують відповідну функцію:

• підсистеми підбору і розстановки кадрів;

• підсистема професійного відбору; підвищення кваліфікації і росту професійної майстерності;

• підсистема якості праці і методів його оцінки;

• підсистема трудової діяльності.

Всі вони пов'язані єдиною метою підприємства — підвищення продуктивності праці на основі максимально можливої реалізації потенційних здібностей працівників. Всі підсистеми управління направлені на те, щоб ці здібності в умовах підприємства ефективно розвивалися. Керівництво організації разом з керівниками підрозділів і кадровою службою виробляють і реалізують кадрову політику і основні задачі по використанню кадрів для досягнення ефективних цілей організації.

В сучасній практиці управління при всій багатоманітності підходів сформувалися основні поняття в сфері управління людськими ресурсами, які однаково розуміються сучасними менеджерами. Управління людськими ресурсами — стратегічне планування і управління людськими ресурсами організації. Часто на практиці не роблять відмінностей між поняттями "управління людськими ресурсами" і "управління персоналом", що може привести до непорозуміння. Управління персоналом — ряд дій, направлених на щоденне оперативне управління людськими ресурсами організації. Істотна відмінність між цими поняттями в тому, що акцент при управлінні людськими ресурсами — стратегічний, а управління персоналом — оперативний. В ряді сучасних робіт зустрічається розширене трактування цих понять. Управління людськими ресурсами — стратегічне і оперативне управління діяльністю щодо підвищення ефективності використання людських ресурсів організації. Розвиток людських ресурсів — діяльність, направлена на розвиток здібностей працівників з метою їх постійного росту і прогресу.

5. Основними характеристиками, які відрізняють управління людськими ресурсами (УЛР) від традиційної роботи з персоналом, є:

• витрати на персонал розглядаються як стаття інвестицій;

• вкладення в людей — це капітал;

• здійснюється інтеграція функцій управління людськими ресурсами з бізнесовою стратегією;

• кінцевою метою є продуктивність компанії та задоволення потреб її співробітників;

• планування людських ресурсів є складовою частиною формування стратегії корпорації;

• головними критеріями просування є різноманітність та широта кваліфікації, вміння досягти конкретних результатів, формувати команду та працювати в ній, ділова етика;

• роль функцій (УЛР) буде трансформовано з процесуальної на ключову в контексті розвитку людських ресурсів;

• керівник відділу людських ресурсів є членом вищої ланки управління, повністю володіє стратегією розвитку кампанії, фірми, організації.

Питання для самоконтролю

1. Дайте аналіз концепцій управління персоналом.

2. В чому відмінність концепції управління персоналом від концепцій управління людськими ресурсами?

3. Теоретико-методологічні засади концепцій управління людськими ресурсами.

4. Дайте бібліографічний аналіз авторів, наукових школ та напрямків управління людськими ресурсами.

5. Визначте механізм функціонування управління людськими ресурсами.

6. Обгрунтуйте гуманістичні засади концепції управління людськими ресурсами.

7. В чому сутність сучасної концепції управління персоналу?

8. Дайте аналіз понятійно-категоріального апарату концепцій УЛР.

9. Основні детермінанти, що визначають ефективність концепції УЛР.

10. Дайте характеристику визначення "людина як міра всіх речей".

11. В чому проявляється сутність глобалізацій них тенденцій в управлінні людськими ресурсами?

12. Дайте порівняльний аналіз понять "людські ресурси", "людський потенціал", "людський фактор".

13. Що означає формула "Кадри вирішують все"?

М. Поясніть вислів шНемає слаборозвинутих країн, а є слаборозвинене управління".

15. Поясніть вислів "Якщо професіоналізм і компетентність управлінських кад-' рів падають нижче допустимого рівня, то управлінський організм розвалюється як єдиний соціальний організм.

16. Економічні, політичні, культурні чинники теорії УЛР.

17. В чому заключається специфіка теорій УЛР в умовах глобалізації?

18. Зарубіжний досвід УЛР та можливості його застосування в Україні

19. Стратегія реформування кадрової політики в Україні

20. Детермінанти оптимізації ефективної кадрової політики.

Література

1. СаакянА. К, Зайцев Г. Г., Лашманова И. В., Дягилева Н. В. Управление персоналом в организации. — СПб.: Питер, 2002. —176 с.

2. Управление персоналом: современная российская практика / С. К. Мордовии. — СПб.: Питер, 2003. —288 с.

3. Власова А., Левицька Ж. Еволюція концепції управління трудовими ресурсами // Києво-Могиля нська Бізнес Студія. — 2004. — №7.

4. Коулман Дж. Капитал социальный и человеческий // Общественные науки и современность. —2007. —№ 3.

5. Медведев 1. А. Роль людського фактора в сучасному виробництві //Актуальні проблеми державного управління: 36. наук, праць. — X.: Вид-во "Магістр", 2002. — №3. —218с.

6. Управление человеческими ресурсами: стратегия и практика: Материалы Международной научно-практической конференции. 26-28 апреля 1996 г. — Алма-Ата, 1996.

7. Дунаев 1. В. Менеджмент людських ресурсів у генезі наукової управлінської думки // Теорія та практика державного управління. — Bun. 8. — X.: Вид-во Хар РІНАДУ "Магістр", 2004. —212 с.

8. Сердюк О.Д. Теорія та практика менеджменту: Навч. посіб. — К.: ВД "Професіонал", 2004. —432 с.

9. Голубее К И. История менеджмента: тенденция гуманизации. — СПб.: Изд-во "Юридический центр Пресс", 2003. —223 с.

10. Воронкова В. Г. Кадровий менеджмент. Навчальний посібник. — ВД "Професіонал", 2004. —192 с.

11. Короткое Э.М. Концепция менеджмента.— М.: Дека, 1998.—304с.

12. Подсолонко Е. Менеджмент: теория и практика. — К.: Вища школа, 2000. — 264 с.

13. Тактический менеджмент: методы управления в меняющемся мире: Пер. с англ. /Под ред. Л. Н. Ковалик. — СПб.: Питер, 2002. — 666 с.

14. МильнерБ. 3. Теория организаций. —М..-ИНФРА-М, 1999. —336с.

15. ЗавадськийЙ. Менеджмент.—К: Уфімб, 2004. —Т. 1.-542 с; Т. 2.—484 с.

16. Друкер П. Задачи менеджмента в XXI веке. — М.: Вильяме, 2001. —272с.

17. Пятенко С. В. 9 основ менеджмента. — СПб.: Питер, 2004. — 608 с.

18. Рудінська О. В., Яроміч С А., Молоткова I В. Менеджмент. — Київ: Ельга Hl-ка-Центр, 2002. —336 с.

19. Семь нот менеджмента / Под ред. В. Красновой, А. Привалова. — М., 2001. — С 52-59.

20. Джойнер Р. Лидер, менеджер и пять принципов успеха. —М.: 1997. — С 7.

21. Друкер П. Практика менеджмента. —М.,2002. —241 с.

22. Нордстрем К., Роддерстрам Й. Бизнес в стиле фанк. Капитал пляшет под дудку таланта. —М., 2001. — С. 45.

23. Крейнер С Ключевые идеи менеджмента. —М., 2002. — С. 42-50.

24. Спивак В. А. Организационное поведение и управление персоналом. — СПб.: 2000.—С. 71-72.

25. Пронников В. А., Лоданов И. Д. Управление персоналом в Японии. — М., 1989.