Управління людськими ресурсами - Воронкова В.Г. - 3.3. Системна методологія. Системний метод

Системна методологія являє собою найбільш упорядковану надійну основу для управління складними сферами взаємозалежної діяльності, дозволяючи розкривати й аналізувати складові компоненти системи і послідовно сполучити їх один з одним. При системному підході і дослідженні управлінських систем виходять з того, що будь-яка організація є система, кожний з елементів якої має свої визначені й обмежені цілі.

Сутність системного підходу багато авторів зводять до наступного:

1) формування цілей і з'ясування їхньої ієрархії до початку будь-якої діяльності, зв'язаної з управлінням, особливо з прийняттям рішень;

2) досягнення поставлених цілей при мінімальних витратах по засобах порівняльного аналізу альтернативних шляхів і методів, досягнення мети і здійснення відповідного вибору;

3) кількісна оцінка (квантифікація) мети, методів і засобів їхнього досягнення, заснована не на часткових критеріях, а на широкій і всебічній оцінці всіх можливих результатів діяльності.

Системний підхід — напрямок методології наукового дослідження, в основі якого лежить розгляд складного об'єкта як цілісної безлічі елементів у сукупності відносин і зв'язків між ними.

Система являє собою сукупність взаємодіючих елементів, що складають цілісне утворення, яке має нові властивості, відсутні в складових її елементів. Цим трьом основним видам соціальних систем відповідають три основних види менеджменту:

1) соціально-політичний (адміністративний менеджмент);

2) соціально-економічний (менеджмент у виробничій сфері);

3) соціально-культурний (менеджмент невиробничої сфери).

У рамках системного підходу усе більшого значення набували дослідження, що найчастіше іменуються системним аналізом. Характерно, що деякі автори розрізняють системний аналіз і системний підхід, ґрунтуючись на тому, що методологія системного аналізу, на відміну від системного підходу неодмінно спирається на математичний апарат і представляє свої висновки в основному в математизованому вигляді, в той час як системний підхід базується на широких, не обов'язково математизованих категоріях. Іншими словами, як указує Д. М. Гвішіані, системний підхід виявляється загальною методологією, а системний аналіз прикладний, максимально квантифіковані методикою дослідження. Задача системного аналізу полягає в тому, щоб визначити на основі математичних чи імітаційних методів кількісно виражене чи оптимальне з погляду кінцевого критерію оптимальності рішення. Системний аналіз розглядається в основному як методологія з'ясування й упорядкування, чи структуризація проблеми, що може розглядатися як із застосуванням, так і без застосування математики і комп'ютерів. У цьому змісті поняття системний аналіз, по суті, ототожнюється з поняттями "системний підхід" і "системні дослідження", як вони застосовуються деякими американськими авторами. Системний аналіз може бути плідно застосований для рішення соціальних проблем, проголошується інструментом, що забезпечує науковий підхід до оптимального рішення задач в інтересах досягнення найвищого ефекту.

Система дії — складний взаємозв'язок елементів дії і зв'язок дій між собою. Поняття "система дії" було введено в 1937 р. Т. Парсонсом у доробку "Структура соціальної дії" разом з поняттям одиничної дії. Т. Парсонс пропонує "загальну формулу", відповідно до якої система дії складається із сукупності одиничних дій, а також декількох видів відносин, що логічно сітка "координат дії":

1) відносин, що виникають у системах визначеної складності, де одиничні дії згруповані у великі організаційні одиниці, що називаються індивідами;

2) відносин, що виникають у взаємозв'язку індивідів як членів соціальних груп. Система координації дії припускає розходження в одиничній дії:

1) мети;

2) засобів для її досягнення;

3) умов, у яких відбувається дія;

4) істотної норми, що враховується під час вибору мети та засобів.

Система методів оцінки управлінського персоналу — сукупність методів оцінки, що дозволяє дати комплексну об'єктивну характеристику управлінського персоналу на всіх стадіях трудової діяльності: від прийому на роботу до звільнення з організації. Система методів оцінки управлінського персоналу:

• біографічний метод;

• оцінка по результатам;

• метод групової дискусії;

• метод еталонів;

• матричний метод;

• тестування;

• ранжування;

• метод графічного профілю;

• коефіцієнтний метод;

• метод вільного чи індивідуального обговорення;

• метод шкалування;

• метод упорядкування рангів;

• метод альтернативних характеристик. Системна методологія:

• система оплати праці по коефіцієнту вартості трудового життя;

• система підготовки інновації;

• система регламентування управлінської праці;

• система регулювання трудових відносин; система службово-професійного просування;

• система управління організацією;

• система управління персоналом організації.