Системна методологія являє собою найбільш упорядковану надійну основу для управління складними сферами взаємозалежної діяльності, дозволяючи розкривати й аналізувати складові компоненти системи і послідовно сполучити їх один з одним. При системному підході і дослідженні управлінських систем виходять з того, що будь-яка організація є система, кожний з елементів якої має свої визначені й обмежені цілі.
Сутність системного підходу багато авторів зводять до наступного:
1) формування цілей і з'ясування їхньої ієрархії до початку будь-якої діяльності, зв'язаної з управлінням, особливо з прийняттям рішень;
2) досягнення поставлених цілей при мінімальних витратах по засобах порівняльного аналізу альтернативних шляхів і методів, досягнення мети і здійснення відповідного вибору;
3) кількісна оцінка (квантифікація) мети, методів і засобів їхнього досягнення, заснована не на часткових критеріях, а на широкій і всебічній оцінці всіх можливих результатів діяльності.
Системний підхід — напрямок методології наукового дослідження, в основі якого лежить розгляд складного об'єкта як цілісної безлічі елементів у сукупності відносин і зв'язків між ними.
Система являє собою сукупність взаємодіючих елементів, що складають цілісне утворення, яке має нові властивості, відсутні в складових її елементів. Цим трьом основним видам соціальних систем відповідають три основних види менеджменту:
1) соціально-політичний (адміністративний менеджмент);
2) соціально-економічний (менеджмент у виробничій сфері);
3) соціально-культурний (менеджмент невиробничої сфери).
У рамках системного підходу усе більшого значення набували дослідження, що найчастіше іменуються системним аналізом. Характерно, що деякі автори розрізняють системний аналіз і системний підхід, ґрунтуючись на тому, що методологія системного аналізу, на відміну від системного підходу неодмінно спирається на математичний апарат і представляє свої висновки в основному в математизованому вигляді, в той час як системний підхід базується на широких, не обов'язково математизованих категоріях. Іншими словами, як указує Д. М. Гвішіані, системний підхід виявляється загальною методологією, а системний аналіз прикладний, максимально квантифіковані методикою дослідження. Задача системного аналізу полягає в тому, щоб визначити на основі математичних чи імітаційних методів кількісно виражене чи оптимальне з погляду кінцевого критерію оптимальності рішення. Системний аналіз розглядається в основному як методологія з'ясування й упорядкування, чи структуризація проблеми, що може розглядатися як із застосуванням, так і без застосування математики і комп'ютерів. У цьому змісті поняття системний аналіз, по суті, ототожнюється з поняттями "системний підхід" і "системні дослідження", як вони застосовуються деякими американськими авторами. Системний аналіз може бути плідно застосований для рішення соціальних проблем, проголошується інструментом, що забезпечує науковий підхід до оптимального рішення задач в інтересах досягнення найвищого ефекту.
Система дії — складний взаємозв'язок елементів дії і зв'язок дій між собою. Поняття "система дії" було введено в 1937 р. Т. Парсонсом у доробку "Структура соціальної дії" разом з поняттям одиничної дії. Т. Парсонс пропонує "загальну формулу", відповідно до якої система дії складається із сукупності одиничних дій, а також декількох видів відносин, що логічно сітка "координат дії":
1) відносин, що виникають у системах визначеної складності, де одиничні дії згруповані у великі організаційні одиниці, що називаються індивідами;
2) відносин, що виникають у взаємозв'язку індивідів як членів соціальних груп. Система координації дії припускає розходження в одиничній дії:
1) мети;
2) засобів для її досягнення;
3) умов, у яких відбувається дія;
4) істотної норми, що враховується під час вибору мети та засобів.
Система методів оцінки управлінського персоналу — сукупність методів оцінки, що дозволяє дати комплексну об'єктивну характеристику управлінського персоналу на всіх стадіях трудової діяльності: від прийому на роботу до звільнення з організації. Система методів оцінки управлінського персоналу:
• біографічний метод;
• оцінка по результатам;
• метод групової дискусії;
• метод еталонів;
• матричний метод;
• тестування;
• ранжування;
• метод графічного профілю;
• коефіцієнтний метод;
• метод вільного чи індивідуального обговорення;
• метод шкалування;
• метод упорядкування рангів;
• метод альтернативних характеристик. Системна методологія:
• система оплати праці по коефіцієнту вартості трудового життя;
• система підготовки інновації;
• система регламентування управлінської праці;
• система регулювання трудових відносин; система службово-професійного просування;
• система управління організацією;
• система управління персоналом організації.
3.5. Інституційний метод
3.6. Антропологічний метод
3.7. Гуманістичний метод
3.8. Сучасні методи та принципи управління людськими ресурсами
3.9. Методологічні засади гуманістичного менеджменту
Висновки
Розділ 4. Зарубіжні теорії управління. Від управління персоналом до управління людськими ресурсами.
4.1. Школа наукового управління — Ф, Тейлор, Френк і Ліліан Гілберт, Г. Гантт, Г. Ємерсон
4.2. Класична (адміністративна) школа — А. Файоль