Управління людськими ресурсами - Воронкова В.Г. - Розділ 3. Теоретико-методологічні засади філософії управління людськими ресурсами.

3.1. Методологічні засади управління людськими ресурсами.

3.2. Аналіз у контексті управління людськими ресурсами.

3.3. Системна методологія. Системний метод.

3.4. Структурно-функціональний метод.

3.5. Інституційний метод.

3.6. Антропологічний метод.

3.7. Гуманістичний підхід.

3.8. Сучасні методи та принципи управління людськими ресурсами.

3.9. Методологічні засади гуманістичного менеджменту.

3.1. Методологічні засади управління людськими ресурсами

Дискурс — це сукупність переконань, цінностей та пізнавальних (технічних) засобів, прийнятих науковою спільнотою, які забезпечують існування наукової традиції. Він зумовлює об'єднання економістів, менеджерів, політологів, соціологів, філософів у своєрідні школи, напрямки, течії, інтеграцію знань про управлінське буття у своєрідні "блоки знання". Дискурс зумовлює також систему правил наукової діяльності, визначає бачення предмета дослідження та його онтологію, систему ціннісних установок, що впливають на вибір напрямків дослідження, забезпечує існування загальноприйнятих зразків, схем розв'язання конкретних пізнавальних завдань. Методологія управління персоналом базується на концептуально-методологічному аналізові та системному підході, використання яких дозволяє виявити структуру і функції кадрових служб, визначити істотні фактори впливу інформаційного середовища на кадрові процеси. Актуальним є використання методологічних принципів синергетики, що дозволило проаналізувати комунікативні аспекти систем кадрових технологій, виявити нелінійний характер їх розвитку, визначити систему управління персоналом як відкриту, цілісну і самоорганізовану систему.

Методологія — це вчення про наукові принципи і методи пізнання. Спочатку методологія розглядалася як предмет філософської рефлексії і виступала як система соціально апробованих принципів і правил пізнання об'єктивної реальності. Методологія хоча і має тісні зв'язки з теорією, але не є її тотожною. Якщо теорія є результат процесу пізнання, то методологія визначає способи досягнення і побудови цього знання. Методологія розуміється як загальна теорія методів пізнання. Вона частково збігається з теорією пізнання і одночасно виявляється ширше за гносеологію, оскільки її цікавлять не тільки методи пізнання, але й методи інших форм людської діяльності. Методологія як загальна теорія методу формувалася в зв'язку з необхідністю узагальнення і розробки тих методів, засобів і прийомів, які були відкриті в філософії, науці та інших формах діяльності людей.

Методологія носить загальний характер, але все ж вона конкретизується стосовно до різних сфер практичної і теоретичної діяльності. Іншими словами, методологія виступає як загальна система пояснювальних принципів чи підходів до пізнання, що дозволяє визначити як при даному предметі і об'єкті проводити дослідження проблем управління персоналом.

Методологія — це концептуальний виклад змісту, методів дослідження, мети, які забезпечують отримання максимально об'єктивної, точної, систематизованої інформації про процеси і явища. Методологія розглядається як система, що об'єднує відповідно до основних видів діяльності методологію пізнання, оцінки і практичної діяльності. Діяльність характеризується, принаймні, трьома різновидами: пізнавальною, практичною і оціночною, які взаємно доповнюють одна одну в реальному житті.

Методологія розглядається як багато поверхнева споруда, на верхніх поверхах якої розмішуються філософська методологія, далі — загальнонаукова методологія, а на найнижчих поверхах — методологія галузевих видів науки, а всі поверхи утворюють цілісний методологічний організм.

Розробка методологічних засад управління персоналом розпочалася з моменту формування її як науки, учбової дисципліни і галузі дослідження. Специфічність предмета, об'єкту і цілей управління персоналом заключається в тому, що увага дослідників зосереджується на принципах і способах пізнання.

Методологію уігравління персоналом слід розглядати як транскрипцію специфічної сфери діяльності до управління персоналом. Методологія управління персоналом — це вчення про структуру, логічну організацію, методи і засоби діяльності. У такому розумінні методологія утворює необхідний компонент управлінської діяльності, оскільки остання стає предметом усвідомлення, навчання і раціоналізації.

Метод порівняльного аналізу застосовується для порівняння різних видів кадрової політики, виявлення особливостей її застосування в умовах функціонування різних економічних і політичних умов. Порівняльний (компаративістики) метод, відомий з часів Аристотеля, Платона, Ш. Монтеск'є, дозволяє встановити, в чому подібність явищ, виокремити загальні риси або вказати, за якими ознаками вони розрізняються. Завдяки порівняльному методу можна проаналізувати становлення і розвиток системи управління персоналом, зіставити однотипні управлінські явища, системи, виявлення спільних та відмінних рис в системах управління персоналом; з'ясувати загальне і особливе в управлінських явищах шляхом їх співставлення; виявити схожість і розбіжності, загальні та специфічні риси управління персоналом в різних політичних режимах.

Методологія управління персоналом дає характеристику об'єкта, предмета аналізу, завдань дослідження (або проблем), формує уявлення про послідовність руху дослідження в процесі вирішення завдань в контексті певного виду діяльності Серед них можна відзначити, передусім, аналітичну діяльність, діагностику проектування, прийняття управлінських рішень.