Управління людськими ресурсами - Воронкова В.Г. - Висновки

1. Методологія дослідження зводиться до сукупності засобів і прийомів наукового пізнання, до яких належать загальнонаукові методи (діалектичний, системний, структурний, функціональний), так і спеціальні методи (формально-юридичний, порівняльний, політичного моделювання, прогнозування). Використання методів аналізу управління як єдиного соціального організму дозволяє проаналізувати:

• управління як важливу сферу діяльності, що знаходиться під впливом людини;

• утвердження управління як органу перетворення дійсності;

• обґрунтування ідеї буттєвості духовності через аксіологічні виміри управління.

2. Системний підхід дозволяє розглянути демократичну систему управління як цілісний, складноупорядкований організм, що знаходиться в безупинній взаємодії з навколишнім середовищем через вхід та вихід системи.

3. Структурно-функціональний підхід застосовується при розгляді демократичної сутності управління, що володіє складовою структурою, кожний інститут має визначене призначення і виконує специфічні функції (ролі), спрямовані на задоволення відповідних потреб системи.

4. Порівняльний аналіз використовується при зіставленні однотипних систем управління, різних способів реалізації тих самих функцій з метою виявлення їхніх загальних рис і специфіки, пошук найбільш ефективних форм організації чи оптимальних шляхів вирішення завдань.

5. Птітико-культуриий підхід дозволяє визначити, чому однакові за своєю формою інститути діють неоднаково в різних країнах або ж в силу причин ті чи інші інститути виявляються дієздатними в одних країнах і зовсім неприйнятними в інших.

6. Історичний підхід полягає в розгляді кожного явища у взаємозв'язку його історичних форм. Із взаємов'язку минулого, теперішнього й майбутнього витікає, що майбутнє існує як можливість у теперішньому; пов'язане з перенесенням законів і тенденцій, які існують сьогодні, за межі теперішнього з тим, щоб на цій основі відтворити ще не існуючу модель майбутнього.

7. Комплексний підхід включає розгляд явищ у їх зв'язку й залежності, використовуючи для цього методи не тільки даної, але й інших наук, що вивчають ці ж явища. Без наукового апарату філософії ніяке прогнозування, у тому числі й економічне, також неможливе.

8. Системно-структурний підхід припускає, з одного боку, розгляд системи (у даному випадку економічної) як цілого, що динамічно розвивається, а з іншого, — розкладання системи складових структурних елементів у їх взаємодії, оскільки в реальних умовах кожний структурний елемент впливає як на всі інші елементи, так і на систему в цілому.

Методологія аналізу управління досліджує явище в:

* онтологічному;

* логічному;

* гносеологічному аспектах.

Будучи формою пізнання, управління із гносеологічної точки зору являється віддзеркаленням закономірностей і можливих шляхів розвитку прогнозованих процесів і явищ.

Специфічні підходи й методи управління цілком і повністю пов'язані з економічною прогностикою. Сучасний рівень знань широко застосовувати в дослідженнях: лінійне й динамічне програмування; економіко-математичні моделі; теорію масового обслуговування; теорію ігор; методи множинної кореляції; дисперсний метод.

Питання для самоконтролю

1. Методологічні засади управління людськими ресурсами.

2. Дайте аналіз наукових методів п ізнання.

3. В чому проявляється комплексне застосування загальнонаукових та соціальних методів пізнання?

4. В чому проявляється сутність діалектичного методу?

5. Дайте характеристику антропологічного методу.

6. Охарактеризуйте метод системного аналізу І системного синтезу.

7. В чому суть нормативно-логічного методу?

8. Дайте характеристику структурного методу.

9. Обґрунтуйте метод синергетики, що дозволяє оцінити складнощі й нелінійний характер управління.

10. В чому суть методу прогнозування й моделювання?

11. Обгрунтуйте умови використання формально-юридичного методу.

12. Визначте теоретико-методологічні засади соціального гуманізму.

13. В чому проявляється єдність гносеологічного, філософського І аксіологічно-го аналізу до проблем управління персоналом?

14. Основні меттюдологічн/ підходи до аналізу УЛР.

15. Основні методи до аналізу УЛР.

16. Як Ви розумієте поняття "метод" І "методологія"?

17. В чому проявляється метод єдності логічного I Історичного.

18. Дайте аналіз методу моделювання при аналізі концепції УЛР.

19. Проаналізуйте використання методологічного потенціалу західних та вітчизняних дослідників проблем УЛР.

20. Обгрунтуйте гуманістичні чинники концепції УЛР.

Література

1. Нохановский В. П. Философия и методология науки: Учебник для высших учебных заведений. —Ростов на Дону: Феникс, 1999. —576 с.

2. ШейкоВ. М., Кушнаренко Н. М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: Підручник. —2-ге вид., перероб. I доп. —К: Знання: Прес, 2002.—295 с.

3. БакуменкоВ., Князев В., Сурмін Ю. Методологія державного управління: проблеми становлення та подальшого розвитку // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. — 2003. — №2.—С. 11-27.

4. Юдин Э. Г. Системный подход и принцип деятельности: методологические проблемы современной науки. —М.: Наука, 1978. —392 с.

5. Платонов К. К. Система психологии и теория отражения. — К.: Наука, 1982.—С. 7.

6. Карлоф Б. Деловая стратегия: концепция, содержание, символы/Пер. с англ, — М.: Экономика, 1991. —240с.

7. Гэишиани Д. М. Организация и управление, — 3-е изд., перераб. — М.: Изд-во МПУим. Н. Э. Баумана, 1998. —332с.

8. Воронкова В. Г. Менеджмент у державних організаціях: Навч. посіб. — К.: "Професіонал", 2004. —256с. — С 220-221.

9. Кохановський В. П., Лешкевич Т. Г., Матяш Т П., Фатхи Т. Б, Основы филосо^ фии науки. —Ростов-на-Дону: Феникс, 2004. — 608 с.

10. Лук'янецьВ.С, Кравченко О. М., Озадовська Л.В.Сучасний науковий дискурс. Оновлення методологічної культури. — К.: Центр практичної філософії, 2002. —304 с.

11. Пригожий И. Философия нестабильности//Вопросы философии,—1991. —ҐІ° б.

12. Кант И. Антропология с прагматической точки зрения //Кант И. Соч.: В6т.—М.,1966.

13. Криеега Л. Д. Мировоззренческие ориентации личности. — Запорожье: ЗГУ, 1998. —202 с.

14. Жадько В. А. Соціально-духовні виміри світоглядної свідомості. — Запоріжжя: ЗДІА, 1997. — 166с

15. БехВ. П. Человек и Вселенная. —Запорожье: РА "Тандем — V", 1998. —144 с.

16. Воронкова В. Г. Філософія. — Київ: ВД "Професіонал", 2004. — 464 с.

17. Воловик В. И. Идеологическая деятельность: диалектика традиций и новаторства. —М.:АОН, 1990.

18. Колізії антропологічного розмислу // В. Г. Табачковский, Г. I. Шалашенко, А. М.Дондюк, И. В. Хамітов, Г. П. Ковадло, Є /. Андрос. — К.: Видавець Пара-пан, 2002. — 156 с.

19. Людина в лабіринті перспектив / А. В. Толстоухов, О. Є. Петрова, О. М. Рубанець та 1н. —К: Видавець Парапан, 2004. —200 с.

20. Кримський С Б. Запити філософських смислів. — К.: Видавець Парапан, 2003.—240с.

21. Вандышев В. Н. Гуманистические измерения общественного бытия: поиски и альтернативы //Збірник наукових праць "Гуманітарний вісник Запорізької державної Інженерної академії". — Запоріжжя: ЗДІА. — Bun. 19. — 2004.— 246 с.

22. Таран В. О. Національний Ідеал у сучасному процесі самотворення українського народу / Збірник наукових праць "Гуманістичний вісник Запорізької державної Інженерної академії". — Запоріжжя: ЗДІА. — Bun. 19. — 2004. — 246 с—С. 150-154.

23. Воронкова В. Г. Синергетически-рефлексивная модель управления как єдиного социального организма //Збірник наукових праць "Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. —Запоріжжя: ЗДІА. —Bun. 21. — 2005. —236с—С. 12-29.