Із збільшенням кількості керівників, вивченню загальних проблем менеджменту приділялася значна увага. Перші дослідження у цій сфері були пов'язані з такими питаннями: що таке менеджмент, які організаційні принципи та методи дозволяють керівникам більш ефективно виконувати свою роботу? Ці питання і сьогодні є актуальними для теоретиків та практиків менеджменту.
Погляд на організацію з точки зору широкої перспективи та прагнення визначити загальні характеристики і закономірності розвитку організацій стимулювали формування класичної школи в менеджменті (школи адміністративного управління). З її виникненням спеціалісти почали вивчати процеси вдосконалення управління на рівні організації в цілому.
Засновником школи вважається французький адміністратор і підприємець Анрі Файоль (1841-1925). На думку американських істориків, менеджменту А. Файоль був найвидатнішою особою, яку Європа дала науці управління в першій половині XX ст. Протягом тридцяти років він був головним управлінцем французького гірничо-видобувного та металургійного концерну "Комамболь", який прийняв на межі краху. Коли ж Файоль пішов у відставку, це було одне з найбільших і найміцніших підприємств Франції. Узагальнюючи свої багаторічні спостереження, А. Файоль створив "теорію адміністрації". У доробку "Загальне та промислове управління" (1916) він сформулював універсальні, на його думку, принципи управління, реалізація яких безумовно приведе організацію до успіху.
А. Файоль розробив всі можливі операції, які зустрічаються на підприємствах, на шість груп:
1. Технічні операції (виробництво, обробка);
2. Комерційні операції (купівля, продаж);
3. Фінансові операції (залучення засобів та розпорядження ними);
4. Страхові операції (страхування та охорона майна і осіб);
5. Облікові операції (бухгалтерія, статистика тощо);
6. Адміністративні операції (передбачення, організація, розпорядництво, координація, контроль).
А. Файоль підкреслював, що яким би не було підприємство, ці шість груп операцій, або суттєві функції, зустрічаються в ньому завжди. Саме Файоль був першим дослідником, який класифікував вивчення менеджменту, за його функціональними ознаками, і головним його внеском у теорію управління є розгляд останнього як універсального процесу, що складається з кількох взаємопов'язаних функцій. Наступне визначення управління дає А. Файоль: "Керувати — значить:
* передбачати, тобто враховувати майбутнє і виробляти програму дій;
* організовувати, тобто будувати подвійний — матеріальний і соціальний — організм підприємства;
* розпоряджатися, тобто змусити персонал працювати добре;
* координувати, тобто зв'язувати, об'єднувати, гармонізувати всі дії та всі зусилля;
* контролювати, тобто піклуватися про те, щоб все здійснювалося згідно з встановленими правилами та даними розпорядженнями".
Ця концепція означає важливий поворот в управлінській думці і широко використовується сьогодні.
Наступним важливим внеском А. Файоля в теорію менеджменту є вироблення загальних принципів побудови структури організації. Однак, на думку А. Файоля, ці принципи повинні бути гнучкими і здатними пристосовуватися до будь-яких запитів, оскільки "в адміністративних засадах немає нічого негнучкого та абсолютного;
все в них є питанням міри. Майже ніколи не використовується один і той самий принцип в схожих умовах: потрібно враховувати різні та зміні обставини, відмінності та заміну людей та багато інших змінних елементів". Таких принципів управління за Файолем є чотирнадцять (табл. 4.1).
Отже, для А. Файоля, джерелом ефективності системи управління є управлінські принципи, головним суб'єктом використання яких повинна бути адміністрація.
Цілком очевидно, що практично всі названі принципи є корисними для організацій і сьогодні, незважаючи на зміни, що відбулися. Анрі Файоль стверджував, що сформульовані ним принципи управління придатні для використання не лише в економіці, айв урядових закладах, армії тощо.
Крім того, Файоль склав перелік якостей, якими, на його думку, повинні володіти менеджери, та першим поставив проблему організованого навчання менеджменту.
Послідовниками Файоля були Л. Урвік, Дж. Д. Муні, А. К. Рейлі, А. П. Слоун, Л. Г'юлік.
Таблиця 4.1
Чотирнадцять принципів менеджменту за Файолем
| Поділ робочих обов'язків | Цей принцип аналогічний запропонованому Адамом Смітом "поділу праці*. Спеціалізація сприяє зростанню виробництв" завдяки підвищенню продуктивності роботи працівників |
| Влада | Менеджери повинні мати право віддавати накази. Таке право надає їм влада. Однак паралельно з владою існує відповідальність. Там, де реалізується влада, зростає відповідальність |
| Дисципліна | Працівники мають виконувати правила, якими керується організація. Дисципліна є наслідком продуктивного керівництва, чіткого взаєморозуміння щодо правил організації та законних стягнень за порушення правил |
| Єдність керівництва | Кожен працівник має одержувати накази лише від одного керівника |
| Єдність спрямування | Кожен з видів організаційної діяльності, спрямованої на досягнення однієї й тієї самої цілі, має спрямовуватися одним менеджером з використанням одного плану |
| Підпорядкування індивідуальних інтересів загальним | Інтереси будь-якого з працівників чи групи працівників не можуть переважати інтереси організації загалом |
| Винагорода | Працівники мають одержувати за свою праці гідну винагороду |
Закінчення таблиці 4.1
| Централізація | Централізація означає ступінь, до якого підлеглі беруть участь в ухваленні рішень. Питання централізації (делегування менеджерам) або децентралізації (делегування підлеглим) є питанням залежного співвідношення. Завдання полягає в тому, щоб знайти для кожної ситуації оптимальний ступінь централізації |
| Скалярний ланцюжок | Ієрархія влади від найвищого керівництва до найнижчих рівнів становить скалярний ланцюжок. Комунікація має проходити цим ланцюжком. Однак якщо просування ланцюжком спричиняє зволікання, то можна сформувати зустрічну комунікацію, яка інформуватиме адміністраторів |
| Порядок | Люди і матеріали мають перебувати в потрібний час у належному місці |
| Рівність | Менеджери мають ставитися до своїх підлеглих справедливо і доброзичливо |
| Стабільність складу персоналу | Висока плинність кадрів неефективна. Обов'язок менеджерів — забезпечити належне планування штатів і простежити за призначенням на вакантні посади належних осіб |
| Ініціатива | Працівники, які мають змогу виношувати і впроваджувати свої плани, працюватимуть на повну силу |
| Дух одностайності | Нормування духу однієї команди сприяє гармонії та єдності організації |
4.4. Кількісна школа — Д. Марч, Г. Саймон, Р. Акофф, Д. Вудворд, Д. Томпсон, Н. Лоуренс
4.5. Порівняльна характеристика японської та американської моделі менеджменту
4.6. Теорії лідерства
4.7. Теорії X та У
4.8. Теорії стилю керівництва
Висновки
Розділ 5. Мотиваційні концепції управління людськими ресурсами.
5.1. Роль мотивації в управлінні людськими ресурсами
5.2. Змістові теорії мотивації