Управління людськими ресурсами - Воронкова В.Г. - Розділ 5. Мотиваційні концепції управління людськими ресурсами.

5.1. Роль мотивації в управлінні людськими ресурсами.

5.2. Змістовні теорії мотивації: п'ятирівнева ієрархія потреб А. Маслоу; теорія ЖВЗ К Алдерфера; теорія трьох потреб Д Макклелланда; двохфакторна теорія Ф. Ггрцберга.

5.3. Процесуальні теорії мотивації: теорія очікування В. Врума; теорія справедливості; теорія —модель мотивації Портера —Лоулера.

5.4. Мотивація ефективності праці та мотиваційна система управління.

5.5. Соціальна політика підприємства І її використання в управлінні персоналом.

5.1. Роль мотивації в управлінні людськими ресурсами

З точки зору психології мотивація — це потяг чи потреба, що спонукає людей діяти з певною метою; це внутрішній стан, який заряджає людину енергією, направляє і підтримує його поведінку. З позиції менеджменту мотивація — це сукупність спонукальних причин, людської поведінки, його теоретичної і практичної діяльності, трудового чи іншого акту; це спонукальна сила і бажання людини щось зробити; процес спонукання людини чи групи людей до діяльності, направленої на досягнення цілей організації.

При аналізі мотиваційного процесу слід використати два поняття: стимулювання і мотивація (рис. 5.1).

Еволюція управлінської діяльності — це довгий шлях від економічної людини до соціальної, від стимулювання до мотивації.

Мотивація трудової діяльності — сукупність мотивів і стимулів, що спонукають людину до корисної праці; зумовлюючих задоволення її потреб; дотримання інтересів і досягнення цілей; комплекс заходів в системі управління організацією, які забезпечують створення умов для ефективної діяльності всього персоналу і розкриття трудового потенціалу кожного працівника. Мотивація не обмежується матеріальними винагородами праці. Поряд з економічними інтересами, розмірами заробітної платні і доходів вона включає заохочення соціально-психологічного і морального плану, залежить від багатьох мотиваційних компонентів, в тому числі і від змісту роботи, відносин між колегами в контексті сумісної діяльності, зусиль, міри задоволеності результатами праці.

Рис. 5.1

Співвідношення понять стимулювання І мотивація

Роль мотивації в управлінні персоналом:

* організація — це відкрита соціальна система, колективи людей, що реалізують в праці свої потреби;

* працівники організації бажають здійснювати власну значущість в колективній праці, бути співробітниками організації;

* результативна праця приносить людині задоволення і викликає бажання працювати більш продуктивно,*

* успіхи організації визначають її співробітники, персонал.

Стимулювання — це будь-який засіб безпосереднього впливу на особистість працівника,з метою досягти ефективної трудової поведінки. Мотивація робочої сили — підтримка управління до високих показників діяльності, що забезпечує досягнення цілей організації. Враховуючи велику багатоманітність робочої сили, використання єдиних універсальних для всіх принципів винагороди є малоефективним. На різних етапах еволюції розрізняються і різні мотивуючі фактори. З розвитком інтелекту і відповідальності робочої сили основою мотивації являються людські цінності, а не гроші. На перших етапах розвитку лояльність персоналу "купується"; керівник пропонує поступовий рух вверх по службовим сходинкам, високу заробітну платню і гарантію збереження робочого місця. Співробітник зі своєї сторони гарантує безмежну відданість і старанну роботу. В контексті розвитку бізнесу і суспільства цінності, що визначають лояльність, змінюються. Будь-якій організації потрібна система цінностей, але ефективній організації вона потрібна особливо. Складність заключається в тому, що створити цінності набагато важче, чим заробити гроші; цінності "виростають" в душі людей і можуть бути тільки такими, якими вони поступово сформувалися. Перш за все слід зрозуміти, на якому етапі еволюції знаходиться робоча сила в конкретній організації, в конкретному регіоні і конкретній галузі господарства. Це дозволяє оцінити, що зараз важніше розвиток творчого начала, відношення співробітництва чи продовжувати "упровадження" дисципліни і наведення елементарного порядку. Методи "культурно-партнерського" менеджменту є малоефективними для управління робочими тракторного заводу в українській провінції, для чого необхідні жорсткі "дресувальні" методи. Для сучасного реального менеджменту потрібна система мотивації для всіх і для вибраних. Загальна тенденція пов'язана з еволюцією жорстко-адміністративної техніки мотивації, минула ієрархія з використанням командно-контрольного принципу є неефективною. Одна суперечність сучасного менеджменту заснована на двох об'єктивних обставинах:

1) науково-технічний прогрес і ускладнення виробництва потребують більш високого рівня інтелекту від співробітників будь-якої професії;

2) життя диктує необхідність конвейерної організації справи і сурового контролю над всіма аспектами роботи в організації.

Мотивація — дуже складний процес, її відсутність приводять до втрати продуктивності праці і багаточисельних втрачених можливостей. Мотивація — критично важлива рушійна сила, що визначає динаміку показників діяльності організації. При цьому поведінка людей визначається в кожний момент більше, чим одним мотивом. Мотивація потребує розуміння індивідуумів і лише на ранніх стадіях розвитку ринкової економіки означає лише грошовий фактор. Є чимало стимулів, які можуть спонукати індивідуумів до роботи: гроші, положення в колективі, внутрішній стан, підвищення, професійна гордість, командна робота. Одним із основних талантів керівника є здатність впізнавати мотивацію кожного працівника і домовлятися з людьми на їх мові. Таким чином, трудова мотивація — усвідомлене і цілеспрямоване спонукання працівника до праці шляхом стабільного впливу на його потреби, інтереси та цілі. В основі трудової діяльності людини є її потреби, головними з яких — матеріальні, але для створення тривалих мотивів людини до праці необхідно впливати на вторинні (духовні) потреби.

Мотивація — це процес спонукання, стимулювання себе чи інших (окремої людини чи групи людей) до цілеспрямованої поведінки або виконання певних дій, спрямованих на досягнення власної мети чи мети організації.

Теорії мотивації засновані на результатах психологічних досліджень і розподіляються на дві категорії: змістові і процесуальні.

Змістові теорії мотивації пов'язані з ідентифікацією внутрішніх спонукань (потреб), що змушують людину діяти так, а не інакше визначають структуру потреб людини і виявляють серед них ті, що мають пріоритетне значення.

Більш сучасніші процесуальні мотиваційні теорії ґрунтуються на поведінці людини і враховують її сприйняття та набутий досвід. Сама мотивація розглядається з точки зору того, що ж змушує людину спрямовувати зусилля на досягнення бажаних результатів. Розвиток мотиваційних теорій має еволюційний характер, вони взаємодоповнюються.