Управління людськими ресурсами - Воронкова В.Г. - 6.1. Поняття і роль кадрової політики в організації

6.1. Поняття і роль кадрової політики в організації.

6.2. Організація —об'єкт кадрової політики.

6.3. Принципи, складові та напрямки кадрової політики організації.

6.1. Поняття і роль кадрової політики в організації

Політика організації включає систему правил, у відповідності з якими діє система в цілому і люди, які входять в цю систему. Крім фінансової, маркетингової, політики по відношенню до конкурентів розробляється і здійснюється кадрова політика, що є характерно для комерційних і інституційних організацій. Саме в цих організаціях найбільш послідовно реалізується принцип відповідності кадрової політики і стратегії розвитку організації.

Кадрова політика є одним з вирішальних напрямків організації суспільства; частіше за все вона розуміється як система принципів, методів, вимог, що визначають головні напрямки роботи з кадрами. Кадрова політика — це система знань, поглядів, принципів, методів і практичних заходів державних органів і організацій головної ланки управління, що направлені на встановлення цілей, задач, форм і методів кадрової роботи у всіх сферах людської діяльності. Кадрова політика не може формуватися стихійно, так як вона відображає головні сторони суспільних відносин і має суспільно зумовлений характер. Кадрова політика відіграє важливу роль в розвитку цивілізованого суспільства, окремої організації.

Кадрова політика розрахована на тривалий період лінії розвитку людських ресурсів, вдосконалення кадрів, певну перспективу економічного, політичного і культурного розвитку суспільства. Кадрова політика — один з провідних напрямів діяльності держави, що охоплює розробку організаційних принципів роботи з людьми, формування і раціональне використання людських ресурсів, забезпечення ефективного розвитку кадрового потенціалу. Це одна з основних сфер загальнодержавної соціально-економічної політики, оскільки вона безпосередньо пов'язана з активізацією людського фактору, реалізацією економічних, політичних і соціальних програм.

Проблеми кадрової політики торкаються безпосередньої організації управління людьми, їх підготовки, розподілу і використання, проте до названих проблем вся кадрова політика не зводиться. У широкому змісті вона охоплює ідеологію, економіку, культуру, соціальну сферу. Тому не менше значення для вирішення кадрових проблем має сильна соціальна політика, в центрі якої - людина з її потребами, інтересами і спрямуваннями.

Кадрово політико-генеральний напрямок кадрової роботи— сукупність принципів, методів, форм, організаційного механізму по виробленню цілей і задач, направлених на збереження, укріплення і розвиток кадрового потенціалу, на створення відповідального і високопродуктивного згуртованого колективу, здатного своєчасно реагувати на постійно змінюючі вимоги ринку з врахуванням стратегії розвитку організації.

Соціальні фактори, такі як характер, зміст та умови праці, її організація, культура виробництва, соціально-побутове обслуговування, житлові умови, організація відпочинку і дозвілля все це прямо або побічно впливає на формування і розвиток людських ресурсів, якісного кадрового потенціалу. Пріоритетний розвиток соціальної сфери (розширення мережі загальноосвітніх установ та установ охорони здоров'я, підприємств побутового обслуговування, спортивних споруд, культурних закладів, підвищення рівня соціального забезпечення, розширення кола соціальних послуг та ін.) покликаний забезпечити якість формування і підготовки кадрового потенціалу та на цій основі вирішити проблеми ефективного кадрового забезпечення різних галузей суспільної, виробничої і державної діяльності.

Кадрова політика дозволяє об'єднати і узгодити різні управлінські дії при проведенні економічної, технічної і соціальної політики в масштабах підприємства, регіону, галузі, всієї країни. Роль кадрової політики особливо зростає в умовах переходу до ринкової економіки, розвитку демократичних основ суспільного устрою, поглиблення соціальних перетворень, ускладнення завдань, що вирішуються сучасним виробництвом. Поряд з економічними проблемами соціальні набувають вирішального значення в сучасних умовах, тому кадрова політика реалізується перш за все в управлінні соціально-економічними процесами на всіх рівнях — від малого підприємства до центральних органів державної влади.

Роль кадрової політики ставить її у розряд найважливіших факторів соціально-економічного розвитку суспільства, визначає місце дієвого важеля управління, за допомогою якого держава та суспільство впливають на хід соціального прогресу. Кадрова практика — це система прийомів, навичок, способів, форм і методів кадрової роботи, які розробляються і застосовуються в практиці державних органів і окремих організацій.

На сучасному етапі основна мета кадрової політики заключається в тому, що:

• це система прийомів, навичок, способів, форм і методів і кадрової роботи, які розробляються і застосовуються в практиці державних органів і окремих організацій;

• мобілізації людських ресурсів на активну участь у високоефективній і високоякісній праці; комплектуванні всіх ланок державної, суспільної і господарської роботи компетентними та професіональними людьми, які усвідомлюють необхідність якісних змін у суспільстві;

• забезпеченні безперервного вдосконалення і своєчасного оновлення кадрового складу виробничо-господарської, соціально-культурної і адміністративно-державної сфер організації суспільства, підвищення професіоналізму і соціальної відповідальності кадрів управління.

За змістом кадрова політика охоплює такі проблеми, як:

• цілеспрямоване, планомірне і збалансоване формування та підготовка кваліфікованих працівників, безперервне підвищення їх професійної майстерності, загальна освіта та постійне виховання кадрів;

• раціональне використання кадрів, моральне та матеріальне стимулювання їх діяльності, розвиток спеціальних здібностей, формування задоволеності працею;

• організація кадрової та соціальної роботи, контроль за діяльністю кадрів; формування і розвиток комплексної системи управління людськими ресурсами.

Узагальнення досвіду роботи великих компаній, а також оцінок вітчизняних і зарубіжних експертів свідчить, що в найближчі 10-15 років проблеми управління існуватимуть головним чином у сфері роботи з кадрами, у сфері розробки і реалізації кадрової політики організації.

Таким чином, кадрова політика — це важливий елемент роботи з кадрами; сукупність принципів, правил і норм, якими керується держава (організація) при підборі і переміщенні в посадах, підготовці, перепідготовці і переміщенні кадрів. Основи такої політики закріплюються в законодавчих та інших нормативно-правових актах, через посередництво яких вона перетворюється в життя. Кадрова політика направлена на:

• вироблення стратегічних напрямків в розвитку організації з врахуванням тенденцій і перспектив розвитку суспільства і держави в інтересах особистості;

• встановлення системи забезпечення державної служби надійними, професійними спеціалістами, які в своїй повсякденній діяльності не тільки могли б виконувати задачі, що стоять перед ними, але і своєю поведінкою сприяли б зростанню поваги і авторитету органів державного управління і держави в цілому, добиваючись розуміння і підтримки народу;

• створення необхідних соціальних і матеріальних умов діяльності, а також правового регулювання у відповідності з нормами законодавства, контролю за виконанням посадових функцій, включаючи будь-яку можливість порушення трудової дисципліни, зловживань і корумпованості держави;

• підтримка в колективах такого морально-психологічного клімату, який не тільки б забезпечував ефективне виконання обов'язків, але і сприяв би розвитку позитивних особистісних якостей працівників, формував би раціональні службові відносини;

• створення і забезпечення функціонування системи підготовки і підвищення кваліфікації персоналу, формування умов для творчого росту на робочому місці;

• визначення порядку і регулювання процесу відбору, переміщення, просування, оцінки, стимулювання і відповідальності працівників і державних службовців.

Принципи роботи з державними службовцями у відповідності з кадровою політикою виділяють:

* комплексність;

* правова типовість;

* функціональність; колегіальність;

* відкритість.