Кризові ситуації сприймаються різними людьми по-різному. Різниця в поведінці співробітників у кризових ситуаціях зумовлюється багатьма факторів, й одним з яких є вік людини. При цьому кожна вікова група має свої особливості поведінки, які представлені в табл. 7.1.
Однак варто пам'ятати, що оцінювати та прогнозувати поведінку робітника в кризовій ситуації тільки за віковою ознакою було б помилкою. Навіть фактор віку повинен корегуватися з урахуванням індивідуальних характеристик робітника, у тому числі його здібностей, освіти, людських та професійних якостей, а також мотивуючих факторів, які впливають на поведінку персоналу в кризових ситуаціях (див. рис. 7.2).
В умовах кризи виникає безліч ситуацій, які викликають стресовий стан у робітників. При цьому, чим більш значною є роль робітника в організації, тим вище ризик виникнення кризової ситуації. Тому в системі антикризового управління персоналом повинна бути створена підсистема управління стресом.
На рис. 7.3 представлені фактори, що впливають на виникнення стресу особистості в організації.
Стрес визначається як стан чи процес підвищення нервової напруги через наявність напружених ситуацій. Стрес включає три основні частини: паніку, осмислену діяльність та розробку висновків чи дій. Людині необхідно відчути певний стрес для виконання будь-якого завдання, але важливо усвідомлювати свій оптимальний рівень навантаження для того, щоб працювати продуктивно, а тому потрібно володіти методиками управління стресом.
Як недостатнє навантаження, так й перенавантаження в роботі можуть однаково дестабілізувати дії робітників щодо її виконання, що можна простежити на наведеній діаграмі (рис. 7.4).
Таблиця 7.1
Особливості поведінки робітників організації різних вікових груп
Вікові групи | Позитивні фактори | Кризисні фактори* |
16-23 роки | • прагнення до засвоєння нової, сучасної інформації та набуття нових навичків роботи;* активність;
| • наявність високого емоційного напруження, пов'язаного з пошуком супутника життя, періодом емансипації;• високий ризик кризи особистих відносин;• відсутність професійного досвіду;
|
24-35 років | • фізична витривалість та висока працездатність;• ділова агресивність, обумовлена прагненням зробити кар'єру та мати високі доходи;• інтерес до нових знань, методів, технологіям, прагнення підвищити кваліфікацію;• креативність мислення та здатність до пошуку інноваційних нестандартних рішень | * не знання своїх можливостей та обмежень;* невміння вірно оцінювати інших людей;* відсутність достатніх професійних знань та навиків;* виражений прагматизм по відношенню до організації;* прояв не завжди виправданої амбіціозності;* прагнення до невиправданого ризику |
36-60 років | * достатня працездатність та витривалість при умові здорового способу життя;* великий життєвий досвід та хороше знання власних можливостей;* наявність різних навиків самоаналізу, самоконтролю, саморефлекції;* прагнення ДО виважених рішень;* наявність власного індивідуального стилю, впевненість в собі;* наявність широких ділових та дружніх зв'язків | * зниження витривалості та працездатності;* прагнення до збереження власного статусу будь-якими шляхами;* ярко виражена консервативність, зниження здатності сприймати нововведення;* підвищення роздратованості та критичність до оточення |
Рис. 7.2
Умови діяльності персоналу в кризових ситуаціях
Неможливо постійно працювати оптимально, але, маючи знання методик управління стресом, можна зберегти деякий баланс. При недостатньому навантаженні, з ростом стимулювання, збільшується продуктивність, але якщо "перегнути палицю", то продуктивність різко спаде, й все скінчиться перевтомою та хворобою.
Рис. 7.3
Фактори, які впливають на виникнення стресу особистості в організації
Прикладами психологічних факторів, що призводять до появи стресових ситуацій в професійній діяльності робітника, можуть бути:
* недостатнє навантаження співробітника, при якому йому не надається можливість продемонструвати свою кваліфікацію в повному обсязі (достатньо часто зустрічається на вітчизняних організаціях, що перейшли на скорочений режим праці або вимушені скорочення на обсяг робіт з причини неплатежів замовників);
• недостатньо чітке розуміння робітником своєї ролі та місця у виробничому процесі, колективі (така ситуація викликана відсутністю чітко встановлених прав та обов'язків спеціаліста, неясністю завдань, відсутністю перспектив росту);
• необхідність одночасно виконувати різні завдання, що не пов'язані між собою та однаково термінові (характерна ситуація для керівників середньої ланки в організації при відсутності розмежування функцій між підрозділами та рівнями управління);
• коли робітники не беруть участь в управлінні фірмою, прийняті рішень щодо подальшого розвитку діяльності організації в період різкої зміни напрямків її активності (таке становище є типовим для більшості великих вітчизняних організацій, де існує не налагоджена система управління персоналом та рядові співробітники відірвані від процесу розробки рішень). На багатьох західних фірмах існують програми залучення персоналу до справ фірми та розробки стратегічних рішень, особливо при необхідності збільшення обсягів виробництва або поліпшення якості продукції.
Наслідки перебування персоналу в стресовому стані можна згрупувати як суб'єктивні, поведінкові, фізіологічні та організаційні. На думку фахівців в сфері психології управління, високий рівень інтелектуальної, вольової та емоціональної стресостійкості відноситься до числа професійно важливих якостей керівника. Стресостійкість можна розвивати тренуванням, звичкою до щоденної напруженій творчій праці. На сьогодні існує безліч методів управління стресом, які включають планування діяльності на кожен день, регулярні фізичні вправи, нормалізацію режиму харчування, комплекси заходів з психоаналізу та психотерапії, прийоми медитації та розслаблення.
Завдання керівника при виникненні ситуації, що пов'язана з проявом неспокою та стресом у персоналу, — скоротити час паніки чи зовсім виключити її. Як попереджувальний захід необхідно створювати для співробітників можливість психологічної розрядки. Значний вплив на поведінку управлінського та виконавчого персоналу має рівень професійних знань, життєвий та практичний досвід, мотивація праці, підготовка, тренування, стан соціального фізичного середовища. Авторитет керівника та його чіткі, послідовні дії мають суттєве значення для зниження психічної напруженості та сприяють організації цілеспрямованих заходів.
Рис. 7.4
Вплив рівня стресу робітника: на ефективність його професійної діяльності
7.3.1. Концепція антикризового управління персоналом
7.3.2. Кадрова політика та її нові цінності в період кризи організації
7.3.3. Основні принципи антикризового управління персоналом
7.4. Планово-організаційні заходи антикризового управління персоналом організації
7.4.1. Планування діяльності з антикризового управління персоналом
7.4.2. Реорганізація та зниження витрат на робочу силу
7.4.2. Формування антикризової управлінської команди
7.4.3. Формування оперативних антикризових груп
7.4.4. Формування готовності персоналу до дій в умовах кризових ситуацій