Управління людськими ресурсами - Воронкова В.Г. - Висновки

Криза створює найсприятливіші умови для соціальних трансформацій і забезпечення спадкоємності й наслідування у розвитку. Чим глибша і руйнівна криза, тим сильніше вона впливає на генетичне ядро соціальної системи.

Криза являється не тільки неминучою, але й необхідною фазою розвитку системи. Вона поєднує в собі не тільки згасання колишньої якості системи, але й появу нової. Досить часто кращою категорією для характеристики природи кризи є "хаос" ("смутні часи").

Криза — це етап перебудови системи, просування до нової кості. Це неминуча фаза оновлення.

Діяльність щодо свідомого оновлення системи і виходу із стану якісної невизначеності.

Криза — це конкретно-історичне явище, яке розвивається разом із цивілізацією. Разом із цивілізацією відбувається розвиток екологічних, політичних, релігійних, ментальних та інших криз, які набувають специфіки епохи.

Криза повинна розглядатися як складне комплексне явище, що охоплює соціальну систему. Вона представляє собою поліструктурне і поліфункціональне утворення. Його найважливішими характеристиками є:

* сфера прояву;

* масштаби;

* ступінь охоплення об'єкта або процесу;

* фактори породження;

* характер ураження системи;

* наслідки для суспільства.

Причини кризи різноманітні, вони взаємопов'язані:

* відсутність анти кризового та інноваційного мислення, що приводить до структурних порушень систем (психологічні причини породжують організаційні, структурні);

* існує відома кореляція між причинами кризи і способами її подолання;

* криза являється об'єктивним явищем, яке розгортається у просторі та часі і не може бути подолане відразу;

* криза характеризується неповторним типом соціальної інерції;

* структуру кризи не слід плутати зі структурою системи, яка переживає кризу. Криза — це процес, а цілісна система будь-якого процесу — це складна єдність декількох структур:

* процесуальної, яка складається із деяких локальних процесів;

* тимчасової, відповідно до якої процес розпадається на якісно різні етапи;

* логічної — сукупність взаємодіючих факторів, які змінюють зміст процесу і обумовлюють його протікання.

Кризу можна розглядати як складне переплетення процесів погіршення функціонування системи, її руйнування і гіпертрофії росту. Чотири етапи кризи:

1. Латентний, прихований період її розвитку: "час добросердя".

2. Представляє собою "грозу ясного неба", швидке загострення всіх суперечностей, погіршення показників соціальної динаміки ("падіння"),

3. Спад, провал: суспільство виявляється "на дні" (психологічний шок, зростання кількості самогубств, розлучень, розширення соціальних масштабів девіантної поведінки) ("дно").

4. Можливості виходу з кризи ("світло в кінці тунелю"): пом'якшення кризових пресів, зникає страх. З'являється оптимізм, відбувається інтенсивне оновлення суспільної системи і зростання ефективності нововведень.

Слід розробляти і ідеологічну, ментальну, кадрову, інноваційну програму виходу з кризи.

Існує три варіанти розв'язання кризи:

* розпад та загибель системи;

* реформа:?— поступова перебудова системи;

* революція — різка, стрибкоподібна зміна системи.

Сучасна наука виробила по відношенню до криз декілька концептуальних позицій.

По-перше, криза розглядається як закономірний стан розвитку системи, який формується на попередніх етапах.

По-друге, криза являється ослабленням життєвих сил системи, її нездатністю зберігати стан рівноваги, досягти поставлених раніше цілей. Система втрачає свою місію, виявляється нездатною до ціле покладання і недієздатною. Окремі її підсистеми та елементи

По-третє, кризу не можна розглядати як суто негативне явище. Кризи прогресивні при всій їхній хворобливості. Криза виконує в динаміці хвилеподібного, суперечливого руху систем три найважливіші функції:

* різкого ослаблення та усунення (або якісного перетворення) застарілих елементів пануючої системи, яка, проте, вже вичерпала свій потенціал;

* розчищання дороги для утвердження первинно слабких елементів нової системи, майбутнього циклу;

* випробування на міцність і передача у спадок тих елементів системи (звичайно, це елементи надсистеми і суперсистеми, що одночасно зберігаються), які акумулюються, нагромаджуються, переходять у майбутнє (іноді частково модифікуючись).

По-четверте, криза — це етап перебудови системи, отримання нею стійкого вектора просування до нової якості. Це неминуча фаза оновлення.

По-п'яте, криза являється явищем конкретно-історичним, що розвивається разом із цивілізацією. Якщо кризи аграрного суспільства охоплювали переважно сферу сільського господарства і приводили до голоду, а промислові — зупиняли виробництво товарів, приймаючи форму товарних, то кризи постіндустріального суспільства охоплюватимуть сферу інформації та інтелекту. Разом із цивілізацією відбувається розвиток екологічних, політичних, релігійних, ментальних та інших криз, які набувають специфіки епохи.

По-шосте, криза повинна розглядатися як складне, комплексне явище, яке охоплює соціальну систему. Вона являється поліструктурним і поліфункціональним утворенням. її найважливішими характеристиками є: сфера прояву, масштаби, ступінь охоплення об'єкта або процесу, фактори породження, характер ураження системи, результату для суспільства та ін.

Питання для самоконтролю

1. Поясніть, чому криза в організації завжди має людську природу?

2. Назвіть основні причини кризи персоналу у вітчизняних організаціях" що реформуються.

3. Розкрийте суть поняття ^Управління персоналом в умовах кризи".

4. Які властивості людського чинника надають впливу на розвиток кризи в організації?

5. Які поведінкові особливості працівників організації різних вікових груп?

6. Які чинники впливають на орієнтацію І дію персоналу в кризових ситуаціях?

7. Які чинники впливають на виникнення стресу особи в організації?

8. Поясніть, чому в рамках антикризового менеджменту, необхідні зміни в структурі організації.

9. Дайте рекомендації по забезпеченню стратегічних підходів в області управлінням персоналом організації.

10. Визначте тип кадрової політики, яка є найбільш оптимальною в кризовій ситуації.

11. Які нові цінності в контексті кадрової політики використовуються в організаціях, що виходять з кризи?

12. Поясніть, чому в умовах антикризового управління необхідне звернення до особливих принципів управління персоналом?

13. Які особливості сучасного вітчизняного антикризового кадрового планування е органЬаціях?

З 4. Як можна зменшити витрати на персонал в умовах кризи організації? 15. Сформулюйте пропозиції по складу антикризової команди.

16. Які основні заходи програмно-цільового управління виходу з кризи?

17. Які основні правила роботи з персоналом в процесі модернізації організації?

18. Приведіть приклади реалізації антикризових методів роботи з кадрами конкретної організації.

19. Назвіть основні етапи створення оперативних антикризових груп в підрозділах організації.

20. Яку роль грає кадровий потенціал організації в умовах крихи?

Література

1. Антикризисное управление: Учебник/Под ред. Э. М. Нороткова. — М.: ИНФ-РА-М, 2001.

2. Управление персоналом. Учебник для вузов / Под. ред. Т. Ю. Базарова, Б. Л. Еремина. —М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2002.

3. Искусство администрирования. Практическое пособие / Под. ред. Д. Олкок /Пер. с англ. — М.: Финпресс, 1998.

4. Князев С Н. Управление: искусство, наука, практика: Учеб. пособие. — Минск: Армита-Маркетинг: Менеджмент, 2002. —512 с.

5. Комиссарова Т. А. Управление человеческими ресурсами: Учеб. пособ. — М.: Дело 2002.—312 с.

6. Крушельницька О. В. Управління персоналом: Навч. посіб. — К: Кондор, 2003.—294 с.

7. Лемберт Т. Ключові проблеми керівника: 50 перевірених способів вирішення проблем / Т. Лемберт, пер. з англ.: P. А. Семків, Р. Л. Ткачук. — К.: Всеувито: Наукова думка, 2001. — 304 с.

8. Митин А. Н. Культура управления персоналом. — Єкатеринбург: Уралвнеш-торгиздат, 2001.

9. МерсерД. IBM: Управление в самой преуспевающей корпорации мира. — М.: Прогресс, 1991.

10. СкрипникКД, Гергелев А. Э., КутасоваТ.Л. и др. Управленческая деятельность: структура, функции, навыки персонала. — М.: Изд-во ПРИОР, 2000. —192 с.

11. Персональный менеджмент: Учебник / С Д. Резник и др. —2-еизд., перераб. и доп. — М.: ИНФРА-М, 2002. — 622 с.

12. Шепеленко Т. И. Антикризисное управление производством и персоналом. Учеб. пособ. —Ростов-на-Дону: МарТ, 2002.

13. Митин А. И., Федорова А. Э, Токарева Ю. А., Овчинников А В. Антикризисное управление персоналом организации. — Учеб. пособ. — СПб.: Питер, 2005.

14. Мита* А. Н. Стратегия и тактика управления человеческими предприятия е условиях кризиса. - Учеб пособ - * РЄСурса*" 2000. Екатеринбург: УрАК,

15. Фидельман Г. Н. Альтернативный менеджмент: Путь к глобал^п -^способности / Г. Н. Фидельман.