Діагностика і корекція "Я-концепції" молодших школярів - Співак Л.М. - ТЕМА 1.1. Проблема самосвідомості та "Я-концепції" особистості у психологічній науці

ТЕМА 1.1. Проблема самосвідомості та "Я-концепції" особистості у психологічній науці

План

1. Поняття "самосвідомості" і "Я-концепції" особистості. Теоретичні підходи до визначення змісту понять самосвідомості та "Я-концепції" особистості у психологічній науці.

2. Структура самосвідомості та "Я-концепції" особистості.

3. Психологічні чинники і механізми розвитку самосвідомості та "Я-концепції" особистості.

4. Параметри сформованості "Я-концепції" особистості.

1.1.1. Поняття "самосвідомості" і "Я-концепції" особистості. Теоретичні підходи до визначення змісту понять самосвідомості та "Я-концепції" особистості у психологічній науці

Вперше проблема "Я-концепції" як особливого психічного утворення в структурі самосвідомості була виділена і охарактеризована В. Джеймсом. Глобальне, особистісне "Я" (Self) він розглядав як подвійне утворення, в якому водночас поєднуються "Я-свідоме" - чистий досвід та "Я-як об'єкт" - зміст цього досвіду. Надалі, другу половину глобального "Я" стали називати "Я-концепцією" чи "Я-образом". Зокрема, в 50-х роках представники гуманістичної психології А. Маслоу, К. Роджерс та ін., розглядаючи проблему цілісності людського "Я" та його особистісного самовизначення в соціальному середовищі, ввели поняття "Я-концепції".

До змісту "Я-концепції" належать уявлення про особистісні характеристики і здібності індивіда, уявлення про можливості його взаємодії з іншими людьми та з оточуючим світом, ціннісні уявлення, пов'язані з об'єктом і діями, а також уявлення про цілі та ідеї, які можуть мати позитивну чи негативну спрямованість.

Більшість психологів дотримуються думки про те, що "Я-концепція" чи "Я-образ" є продуктом діяльності самосвідомості, проте неоднаково підходять до визначення понять "Я-концепція" чи "Я-образ" та співвідношення між ними. В сучасній психологічній науці тлумачення понять "Я-образ" та "Я-концепція" дуже часто носять синонімічний характер.

Так, поняття "Я-образу" та "Я-концепції" пов'язуються з поведінкою, а не з особистістю в цілому - її характером, світоглядом, ідеалами, соціальними установками. "Я-образ" є динамічним утворенням в залежності від ситуації, а "Я-концепція", на противагу, це більш-менш статичне утворення, що спрямоване на забезпечення послідовності поведінки людини. Таким чином, людина в кожній ситуації формує відповідний "Я-образ" і реагує на нього у відповідності до вимог ситуації. "Я-концепція" ж забезпечує визначеність лінії поведінки.

Проблему співвідношення між поняттями "Я-концепція" та "Я-образ" можна розв'язати, звернувшись до змістовного наповнення самих понять "концепція" та "образ". Термін "концепція", що в перекладі з латинської означає розуміння, система, вказує на певний спосіб розуміння, трактування будь-яких явищ, ...конструктивний принцип різноманітних видів діяльності, а "образ" розглядається як результат та ідеальна форма відображення предметів та явищ матеріального світу в свідомості людини. На чуттєвому рівні пізнання під "образом" розуміють відчуття, сприймання, уявлення.

Звертання до змісту понять "концепція" та "образ" дає можливість зробити важливий висновок про те, що поняття "концепція", яке трактується як система, є значно ширшим і фундаментальнішим за поняття "образу", що вказує, зокрема, на самі уявлення. Тому "концепція" як система охоплює і уявлення, і їх оцінку, і поведінкову реакцію, що зумовлено цими уявленнями разом з їх оцінкою. Таким чином, "Я-образ" - це когнітивна складова "Я-концепції".

В структурі самосвідомості "Я" має подвійну природу: 1) "Я" як суб'єкт мислення, рефлексуюче "Я" та 2) "Я" як об'єкт сприймання та внутрішнього відчуття, рефлексивне "Я", що є "Я-концепцією". "Рефлексивне Я" - це своєрідна когнітивна схема, що міститься в основі імпліцидної теорії особистості, в світлі якої індивід структурує свою соціальну перцепцію і уявлення про інших людей" [83, ЗО].

"Я-концепція" - це сукупність установок на себе. Саме такий підхід до вищезгаданої проблеми знімає питання про визначення рефлексивного "Я" через сукупність само відчуттів, чи уявлень, чи понять, яке тривалий час було причиною суперечок психологів. Однак зміст "Я-концепції" (чи "Я-образу") по-різному розкривається психологами.

Р. Берне у своїй монографії "Розвиток Я-концепції і виховання" визначає поняття "Я-концепції" як сукупність уявлень та установок індивіда, спрямованих на себе, в поєднанні з їх оцінкою. "Я-концепція" може бути позитивною чи негативною. Позитивну "Я-концепцію" прийнято пов'язувати з позитивним ставленням до себе, самоповагою, прийняттям себе, адекватною самооцінкою, відчуттям власної цінності. Якщо виявлено негативне самоставлення, неадекватна самооцінка, неприйняття себе, відчуття власної неповноцінності, то мова йде про негативну "Я-концепцію".

Подібне визначення "Я-концепції" зустрічається і в психологічному словнику за редакцією A.B. Петровського та М.Г. Ярошевського. "Я-концепція", на їх погляд, це відносно стала, меншою чи більшою мірою усвідомлена система уявлень індивіда про самого себе. На основі цієї системи індивідом складаються взаємини з іншими людьми та ставлення до себе. "Я-концепція" виступає цілісним, не без внутрішніх суперечностей, образом власного "Я", що є установкою щодо себе самого.

Ю.М. Орлов розглядає "Я-концепцію" через існування "Я" у вигляді досить жорсткої програми певних типів поведінки і психічних станів та підтримує думку інших дослідників про те, що "Я-концепція" частково усвідомлена, а частково існує в несвідомій формі. П.Р. Чамата вважає, що до змісту "образу Я" належать уявлення про будову тіла та функції окремих органів, усвідомлення психічних процесів, психічних властивостей, дій, мотивів і цілей, ставлення до себе з боку інших людей, а також усвідомлення свого місця в житті, власного розвитку.

І.С. Кон до змісту рефлексивного "Я", розуміючи його саме як соціальну установку, вкладає: 1) соціальну ідентичність, тобто вказівку на ті групи, статуси та категорії, до яких належить індивід і які складають його різні "ми", визначаючи відповідь на питання "Хто Я ?"; 2) певні самооцінки своїх соціально-психологічних якостей, зокрема, диспозиції, з допомогою яких індивід описує соціально-психологічні якості, відповідаючи на питання "Який Я ?"; 3) фізичні характеристики, з допомогою яких індивід сприймає та описує власне тіло і зовнішність.

Водночас "образ Я" не є звичайною установочною системою через те, що суб'єкт та об'єкт установки в ньому співпадають. Тому, незалежно від того, якими б загальними не були його компоненти, "образ Я" завжди є індивідуальним і специфічним.

У змісті "Я-образу" виділяються дві важливі складові: 1) приєднуюча складова - знання про ті загальні риси і характеристики, які об'єднують суб'єкта з іншими людьми; 2) диференціююча складова - знання, які виокремлюють "Я" суб'єкта в порівнянні з іншими людьми.

На думку В.В. Століна "Я-образ" та "Я-концепція" не є повністю синонімічними термінами, проте вони не несуть в собі фіксованих термінологічних відмінностей і використовуються автором як синоніми. Він вважає, що самосвідомість та "Я-образ" чи "Я-концепція" є нерозривними та взаємопов'язаними. Під самосвідомістю він розуміє процес, за допомогою якого людина пізнає себе і ставиться до себе самої; при цьому самосвідомість характеризується своїм продуктом - уявленнями про себе, тобто "Я-образом" ("Я-концепцією"). Проте пізнає не самосвідомість, а людина, яка володіє свідомістю та самосвідомістю, користуючись при цьому цілою системою внутрішніх засобів і уявлень, образів, понять, з-поміж яких важливу роль виконують уявлення людини про себе саму: особистісні риси, здібності, мотиви. Це свідчить про те, що уявлення про себе водночас є не лише продуктом самосвідомості, а й суттєвою умовою її розвитку. В.В. Столін розглядає два аспекти "Я-образу": знання про себе та самоставлення. Дослідник вважає, що зміст "Я-концепції" складають знання, накопичені людиною упродовж життя в процесі самопізнання. Проте самій людині знання про себе не є байдужими, тому зміст таких знань стає об'єктом її емоцій, оцінок, а також предметом її більш-менш стійкого самоставлення. Деякі аспекти "Я-образу" є неусвідомленими, оскільки не все можна реально осягнути в собі самому і у ставленні до себе.

Український психолог М.Й. Боришевський розглядає "образ Я", як результат самопізнання та емоційно-ціннісного ставлення людини до себе; як результат апробації людиною своїх самооцінок, домагань і соціально-психологічних очікувань в процесі життєдіяльності; як рівень самосвідомості, при якому людина досягає найбільш зрілого усвідомлення сутності власної особистості.

"Я-концепція" - це динамічна система уявлень особистості про себе, що існують в усвідомленій та неусвідомленій формах у поєднанні з їх емоційно забарвленою оцінкою і поведінковою реакцією, чинником яких виступають уявлення про себе та їх оцінка.

За характером змісту розрізняється позитивна та негативна "Я-концепція". Факторами, що вказують на позитивну "Я-концепцію" особистості, є позитивне ставлення індивіда до себе самого, адекватна (або висока) самооцінка, самоповага і т. ін. Про наявність негативної "Я-концепції" особистості свідчать негативне ставлення до себе самої, неадекватна (значною мірою завищена або занижена) самооцінка, низька самоповага, почуття власної неповноцінності, висока тривожність і т. ін.