Основи соціально-педагогічної діяльності - Шевців З.М. - 2.4. Психологічна служба у закладах освіти України

З метою забезпечення оптимальних умов для саморозвитку дітей та молоді у системі освіти України, згідно Закону "Про освіту" (Стаття 21. Психологічна служба в системі освіти) діє психологічна служба. Вона виконує такі функцій:

o виявлення загальних і особистих соціальних проблем школярів у класах і школі;

o вивчення і діагностика індивідуальних особливостей учнів, груп школи;

o надання допомоги вчителю в роботі з учнем, групою, батьками;

o соціальний захист того, у кого виникли проблема;

o соціальний захист групи, класу від окремих осіб;

o виявлення індивідуально-педагогічних можливостей учителів і надання їм допомоги у підвищенні педагогічної майстерності, дієвості педагогічної діяльності в роботі з учнями, батьками;

o соціально-педагогічна оцінка проведених виховних заходів у групах, школі;

o безпосередня підготовка соціально-педагогічних заходів з різними групами школярів, окремими учнями, учителями, батьками;

o установлення професійних зв'язків із закладами, які забезпечують соціальний захист: заступником голови адміністрації із соціальних питань; працівниками відділу освіти, соціального захисту, центру зайнятості, правоохоронних органів, відділу культури; спеціалістами психолого-медико-педагогічних консультацій, медико-експертної комісії, соціальних служб для дітей, молоді та сім'ї, територіального Центру медико-соціальної реабілітації інвалідів з порушеннями опорно-рухового апарату; представниками благодійних дитячих, молодіжних громадських організацій.

Соціально-педагогічна діяльність служби визначається Положенням про психологічну службу системи освіти України (затверджено наказом Міністерства освіти України 03.05.99 № 127). 12 .05.2004 року наказом № 386 МОН України про виконання питання "Про стан і перспективи розвитку психологічної служби системи освіти ", а наказом МОН України №616 від 02.07.2009 року про внесення змін до "Положенням про психологічну службу системи освіти України" визначено, що в закладах освіти мають працювати практичний психолог і соціальний педагог як єдина команда, однак з розмежуванням функцій.

Реальна практика шкіл переконливо показує, що соціальний педагог має свій специфічний обсяг професійної діяльності. Соціальний педагог - це фахівець, який на основі отриманих у результаті діагностики даних, педагогічно грамотно може розробити методику, методичні рекомендації для їхньої реалізації в педагогічній діяльності різних фахівців школи. Крім того, він і сам повинен уміти педагогічно правильно побудувати виховну, соціально-педагогічну роботу з окремими учнями, різними групами школярів, їхніми батьками, учителями.

Соціальний педагог може допомогти:

а) учителеві: розробити індивідуальну методику роботи з учнем щодо організації його навчання і виховання; організувати соціально-педагогічну роботу із класом; надати допомогу в розробці методики реалізації взаємин з окремими батьками; допомагати у розв'язанні конфлікту між учителем і учнем; учителем, учнем і його батьками; учителем і класом та ін.;

б) учневі рекомендаціями (консультацією): у роботі із самовдосконалення; як перебороти (попередити в майбутньому) конфліктні ситуації (відносини) у класі, із учителем, з батьками;

в) батькам консультацією, рекомендаціями, методичною допомогою: у налагодженні взаємин із сином (дочкою); для коректування соціально-педагогічної роботи зі своєю дитиною; у розвитку (узгодженні) відносин із учителем в інтересах удосконалювання соціально-педагогічної роботи з дитиною.

Зміст соціально-педагогічної діяльності соціального педагога передбачено п. 4.4. Положення:

- здійснює посередництво між освітніми установами, сім'єю, трудовими колективами, громадськістю, організовує їх взаємодію з метою створення умов для всебічного розвитку дітей і підлітків;

- сприяє участі вихованців у науковій, технічній, художній творчості, спортивній, суспільно-корисній діяльності, виявленню задатків, обдарувань, розкриттю здібностей, талантів, дбає про професійне самовизначення та соціальну адаптацію учнівської молоді;

- залучає до культурно-освітньої, профілактично-виховної, спортивно-оздоровчої, творчої роботи різні установи, громадські організації, творчі спілки, окремих громадян;

- впливає на подолання особистісних, міжособистісних, внутрішньо сімейних конфліктів, надає потрібну консультативну психолого-педагогічну допомогу дітям і підліткам, групам соціального ризику, дітям, які потребують піклування тощо.

Виконуючи соціально-педагогічну роботу соціальний педагог виступає (залежно від ситуації) у ролі:

- посередника - здійснює взаємозв'язок між дітьми і дорослими, між сім'єю і державними службами, організаціями і закладами, які покликані піклуватися про інтелектуальне, духовне, соціальне і психічне здоров'я;

- адвоката - захищає інтереси узаконених прав людини, сім'ї, різних категорій населення, домагається справедливості, прагне допомогти людям реалізувати свої здібності, дати можливість використовувати свої ресурси усіма членами суспільства;

- конфліктолога - допомагає попередити і розв'язувати конфліктні ситуації, вийти з кризового стану, подолати посттравматичний синдром;

- аніматора - спонукає людину до дій, сприяє відновленню взаємодії між особистістю і суспільством;

- експерта - виконує аналітичну роботу, пов'язану з виставленням соціального діагнозу, визначає методи і технологію компетентного втручання в проблему клієнта;

- терапевта і наставника - протягом певного періоду життя проводить соціальний супровід клієнта, сім'ї, піклується про здоров'я, моральні якості, національні та загальнолюдські цінності, попереджає про можливі проблеми;

- друга і порадника - допомагає людям розширити свою компетенцію і розвивати здібності самому розв'язувати власні проблеми за принципом "допоможи, щоб клієнт сам собі допоміг";

- громадського діяча - підтримує, розвиває і очолює соціальні ініціативи громадян, спрямовані на оздоровлення навколишнього середовища;

- менеджера - впроваджує різноманітні масові форми СПД (благодійні акції, фестивалі, місячники тощо), ініціює участь дітей та дорослих в різноманітних соціальних проектах.

Соціальний педагог здійснює функції:

- діагностичну: встановлює соціально-педагогічний діагноз, вивчає особливості діяльності і спілкування вихованців, вивчає особливості, міру і спрямованість впливу соціального середовища (школи, сім'ї, сусідів, груп ровесників тощо);

- організаційну: організує соціально корисну діяльність дітей і підлітків, формує демократичну систему взаємостосунків в підлітковому середовищі, а також серед дітей і дорослих,

- прогностичну: прогнозує результати процесу виховання з урахуванням найважливіших факторів розвитку особистості;

-попереджувально-профілактичну і соціально-терапевтичну: передбачає і приводить в дію юридичні, психологічні механізми попередження і подолання негативних явищ, організує надання соціотерапевтичної допомоги тим, хто її потребує, забезпечує захист прав дітей в суспільстві, надає допомогу в період соціального і професійного визначення особистості, дбає про професійне самовизначення та соціальну адаптацію молоді.

На основі цих функцій конкретизуються напрями соціально-педагогічної діяльності:

- вивчення соціально-психологічних особливостей особистості та соціально-педагогічного впливу мікросередовища на вихованців;

- організація освітньо-виховної взаємодії з проблемною особистістю;

- соціально-педагогічна допомога та підтримка особистості в кризових ситуаціях;

- корекція відносин і соціальної взаємодії;

- організація посередництва у творчому розвитку особистості. Напрями соціально-педагогічної діяльності визначають основні завдання соціального педагога у системі освіти України:

1. Психологічний супровід розвитку дітей та учнівської молоді. Види соціально-педагогічної роботи:

- визначення психологічної готовності дітей до навчання у школі (діагностика і методичне забезпечення корекційно-розвивальної роботи з дітьми, які виявились непідготовленими до шкільного життя);

- первинне обстеження при комплектуванні перших класів (виявлення дітей з низьким рівнем розвитку пізнавальних процесів, затримкою психічного розвитку, вадами розумового розвитку; виявлення дітей, які потребують корекційно-відновлювальної або розвивальної роботи; визначення рівня індивідуальних вимог до дитини, доцільних на початку навчання);

- супровід процесу пристосування першокласників до шкільного життя (виявлення дітей, які мають труднощі в адаптаційний період; індивідуальна психодіагностика для визначення причин труднощів адаптації; консультування вчителів, батьків з питань індивідуального підходу в роботі з такою категорією дітей; проведення психогігієнічних занять в класах, з окремими групами дітей);

- профілактика дезадаптації учнів під час переходу з початкової до середньої школи (виявлення можливої "групи ризику" дезадаптації учнів, які стикаються з труднощами в навчанні, поведінці, ознаки емоційних розладів, які займають в класі позицію "відчужених", визначення причин труднощів і розробка шляхів їх подолання);

- робота з обдарованими дітьми та дітьми з творчими здібностями (психодіагностика дітей з високим інтелектуальним потенціалом; виявлення обдарованих і талановитих дітей; індивідуальні психологічні консультації для таких дітей та їх батьків; групова робота щодо розвитку комунікативних навичок, креативності);

- супровід розвитку підлітків (діагностика особистісних рис та якостей, особливостей характеру; стимулювання саморозвитку та самовиховання; консультування з особистісних проблем; тематичні бесіди, навчальні заняття, тренінги; допомога в кризових ситуаціях);

- допомога психологу в професійному самовизначенні старшокласників (групова діагностика професійних нахилів, інтересів, здібностей; профорієнтаційні бесіди та ігри; індивідуальні психологічні консультації з проблем професійного вибору);

- робота з учнями старшого шкільного віку (виявлення психологічної готовності до "дорослого" життя; діагностика варіантів особистісного самовизначення; допомога у вирішенні проблеми минулого, теперішнього, майбутнього; індивідуальна і групова робота з педагогами, батьками з проблем неблагополуччя старшокласників, пошуку розуміння у спілкуванні, проведення виховних заходів).

2.Освітньо-виховна діяльність. Види соціально-педагогічної роботи:

- допомога у налагодженні шкільної дисципліни (консультування педагогів щодо використання ефективних методів стимулювання відповідної поведінки учнів; групова психокорекційна робота з формування саморегуляції; просвіта з питань індивідуального підходу до дитини);

- запобігання конфліктам в учнівських колективах (соціометричні дослідження в класах, визначення структури взаємовідносин, розподіл ролей; консультування класних керівників (кураторів) за результатами дослідження; спеціальні заняття з учнями для розвитку навичок конструктивного розв'язання конфліктів);

- виявлення дітей "групи ризику" у початковій школі (скринінгові психодіагностичні обстеження з метою виявлення дітей, які мають труднощі в навчанні, поведінці, емоційні розлади; індивідуальна психодіагностика з визначення причин труднощів; координація дій учителя, батьків, вихователів ПІД; індивідуальна психокорекційна робота; своєчасне направлення дітей до логопеда, психіатра, психотерапевта, психолого-медико-педагогічної консультації (ПМПК) тощо);

- допомога вихователям Г'ПД у створенні стабільної ситуації розвитку дитини (доброзичливе ставлення, формування почуттів і навичок, індивідуальний підхід, організація дитячого колективу, фізичний, розумовий, духовний розвиток особистості);

- робота з підлітками "групи ризику" (психологічна діагностика важковиховуваності та акцентуацій характеру; розробка програми педагогічної і психологічної корекції неадекватної поведінки підлітків: індивідуальна психокорекція емоційно-вольової сфери, допомога у подоланні психотравмуючих ситуацій; розробка конструктивних поведінкових стратегій щодо подолання труднощів; соціально-педагогічний патронат);

- профілактика правопорушень серед неповнолітніх (з'ясування мотивів девіантної поведінки; індивідуальні бесіди, обговорення ситуації в групі чи класному колективі; психокорекція; проведення консультацій з педагогами і батьками з вибору відповідних виховних заходів);

- орієнтація учнів на здоровий спосіб життя (профілактика тютюнокуріння, алкоголізму, наркоманії, віл-інфекції, СНІДу: викладання курсу "Валеологія", викладання окремих розділів курсу "Основи безпеки життєдіяльності"; застосування психокорекційних програм; тренінги з розвитку навичок прийняття рішень, захисту від тиску з боку однолітків);

- попередження суїцидальної поведінки дітей та підлітків (соціометричні дослідження в дитячих колективах; попередня діагностика факторів ризику; перша психологічна допомога при загрозі суїциду; корекційно-відновлювальна робота; формування позитивного психологічного клімату в учнівському колективі; психологічне консультування педагогів, класних керівників (кураторів), батьків тощо).

3. Оптимізація навчально-виховного процесу. Види соціально-педагогічної роботи:

- виявлення дітей, які потребують спеціального корекційного навчання (виявлення із числа стійко невстигаючих учнів з вадами розвитку; оформлення документів і направлення на обстеження до відповідної ПМПК; методичне забезпечення корекщйно-відновлювальної і розвивальної роботи з цією категорією дітей та відстеження динаміки їх розвитку);

- психологічне забезпечення диференційованого навчання учнів (психологічна діагностика успішності навчання, емоційного ставлення учнів до навчального закладу, нервово-психічного стану, рівня інтелектуального потенціалу, здібностей; допомога вчителям у визначенні індивідуального підходу до навчання і виховання учнів; проведення групових психокорекційних занять у класі);

- пошук шляхів оптимізації навчально-виховного процесу (психологічний аналіз уроків; допомога педагогам у підготовці розвиваючих завдань для розвитку пам'яті, уваги, мислення, уяви, творчих здібностей учнів; психологічна просвіта: навчальна мотивація і методи підвищення пізнавальної активності учнів, введення розвиваючого компоненту в навчальну діяльність);

- психологічна підтримка вчителя (психологічне консультування особистісних проблем, взаємовідносин в сім'ї і колективі; психологічна підтримка у складних життєвих ситуаціях; організація і проведення сеансів психологічної релаксації, навчання прийомам саморегуляції і аутотренінгу; психологічні тренінги: особистісного росту, позитивного мислення, подолання конфліктів);

- участь у прийнятті ефективних управлінських рішень (вивчення структури комунікацій та інформаційних каналів; допомога адміністрації навчального закладу в попередженні та урегулюванні конфліктів; психологічна експертиза педагогічних новацій; учнівське самоврядування);

- гуманізація та демократизація навчально-виховного процесу (просвіта педагогів з питань гуманістичної психології: "ситуація очима дитини", комунікативна компетентність, попередження психологічного насильства; методи підтримки дисципліни, навички конструктивних переговорів; участь у розробці навчальних програм).

Перелічені види роботи соціального педагога можуть доповнюватися пріоритетними для кожного загальноосвітнього навчального закладу напрямами, а також специфічними завданнями, виходячи із конкретних запитів педагогічного колективу. Облік соціально-педагогічної роботи проводиться в журналі.

Додаток 14

До листа МОН України Від 27-08.2000 р. №1/9-352

Журнал

щоденного обліку соціально-педагогічної роботи соціального педагога