Педагогіка - Пальчевський С.С. - Культура епохи європейського Відродження та її відображення в освітньо-виховній практиці.

Культура епохи європейського Відродження та її відображення в освітньо-виховній практиці.

Епоха Відродження була покликана до життя появою у надрах феодального суспільства паростків капіталістичного способу виробництва, розвитком мануфактури і торгівлі, зростанням міст і як результату - зародженням нового класу - буржуазії. Нова епоха потребувала нової людини, нових методів та зразків її виховання.

Гуманізм як ідейна течія Відродження виступив проти середньовічного аскетизму, вертаючи та відроджуючи античні ідеали. Певним чином він відбився у поглядах на теорію та практику тогочасного виховання. Основні вимоги акцентувалися на повазі до дитини, увазі до її запитів та потреб, врахуванні психологічних особливостей, активізації фізичного розвитку.

Наповнюючи освіту новим змістом, нова епоха майже не змінювала її організаційно. Зміни відбувалися в основному в кількісному вияві. Відкривалися нові університети, латинські школи підвищеного типу (колегіуми, гімназії), державні та приватні школи для дівчат, у яких переважно навчалися вихідці із заможних сімей.

Однак висунуті гуманістами прогресивні вимоги до розвитку освіти стосувалися обмеженого кола людей - соціальної верхівки суспільства. Представники нової ідеології залишали поза своєю увагою освітні інтереси широких мас селянства, вважаючи його головним заняттям селянську працю.

У підходах до навчання та виховання підростаючої людини у багатьох із них були певні відмінності.

"Будинок радості" Вітторіно да Фельтре (1378-1446). Відомий знавець античної філософії під такою назвою в 1424 році відкрив при дворі герцога Мантуанського школу, в якій навчалися діти герцога, його наближених, а також діти бідняків, які утримувалися за рахунок педагога-гуманіста. Уже сама назва підкреслювала відмінність нової школи від середньовічної аскетичної. Розташування на березі мальовничого озера, у стінах палацу, прикрашеного фресками із зображенням дітей, робило навчання в ній приємним. До того ж великого значення надавалося іграм, фехтуванню, їзді верхи, плаванню, музиці, живопису. Вивчалися давні мови, римська і грецька літератури, математика, природознавство, астрономія. Виховання базувалося на переконаннях, особистому прикладі вихователів, нагляді за манерами. У навчанні широко використовувалася наочність, стимулювалася творчість. Ця школа утвердилась як зразок для створення нових гуманістичних шкіл у різних країнах Західної Європи.

Еразм Роттердамський (справжнє ім'я Герхард Герхардс) (1469-1536) - видатний нідерландський учений-гуманіст, письменник і педагог. Ратував за вироблення з раннього віку моральності та благочестя. У памфлетах "Похвала глупості" та "Розмови запросто" гостро висміяв середньовічні школи, католицьке духівництво, схоластику, формалізм у навчанні, брутальність учителів. Уважав, що навчати потрібно енергійно. Навчання для дітей повинно бути легким, приємним, розвиваючим їх активність і самостійність. Його книга "Молодим дітям наука" містить до 600 правил, згідно з якими підростаючій людині слід організовувати своє життя.

Франсуа Рабле (1494-1553)- французький письменник, педагог-гуманіст, висвітлив своє розуміння педагогіки Відродження. У романі "Гаргантюа і Пантагрюель", якого із захопленням читали в Західній Європі, розповідає, як король запросив для виховання свого сина Гаргантюа учених-схоластів, які примушували іменитого учня зазубрювати все напам'ять. Той вивчив деякі схоластичні книги так, що міг переказувати їх від початку до кінця, через що тільки отупів. Тоді батько-король прогнав схоластів і запросив учителя-гуманіста, який усе змінив. Гаргантюа почав займатися фізичними вправами, послідовно вивчати науки, прогулюватися в поля, ліси, збирати рослини для гербарію, вечорами спостерігати за зірками, вчитися співати і грати на кількох музичних інструментах. Навчання тісно пов'язувалося з життям. Колишній "зубрьоха" відчув радість навчання і життя.

Мішель Монтень (1553-1592) - французький мислитель-гуманіст, представник скептицизму. У своєму головному творі досліди" виступив проти схоластичного навчання. Обстоював розвиток у дітей критичного мислення. Закликав до їх всебічного розвитку, до широкого зв'язку навчання з життям. Вважав, що учень повинен учитися "у всякого, кого б він не зустрів - пастуха, каменяра, перехожого; треба використати все і взяти від кожного за його можливостями". Тільки так, на його думку, можна пізнати таємницю людського життя і щастя.

Томас Мор (1478-1535) - англійський соціаліст-утопіст у творі .Золота книжка про найкращий суспільний лад і про знаменитий острів Утопію" (1516 р.) доводить необхідність надання всім громадянам можливості "духовної свободи і освіти". На противагу Англії, де панує соціальна нерівність. Яка відповідним чином відображається на справі виховання та освіти, на острові держава піклується про гармонійний розвиток кожного громадянина. Діти поряд з дорослими опановують землеробство, ремесла. Дорослі ж чоловіки й жінки мають можливість займатися самоосвітою, відвідувати бібліотеки та музеї.

Томаззо Кампанелла (1568-1639) - італійський філософ, поет-фантаст. У творі "Місто Сонця" описав життя і побут людей у соціалістичній державі, якою керує вчений - Сонце (метафізик). Його помічники - Мон (могутність), Сін (мудрість), Мор (любов) керують обороною, економікою, наукою, мистецтвом, сімейно-побутовими справами. Усі громадяни мають час на працю, самоосвіту, спілкування з мистецтвом. Діти виховуються у спеціальних групах під керівництвом нянь-виховательок. У школах відбувався всебічний розвиток підростаючої особистості. Суспільство стало вільним від "дармоїдів і злодіїв". Кожний був щасливим.