Педагогіка - Пальчевський С.С. - 3.1. Дидактика як наука

Керівною основою нашої дидактики хай буде:дослідження і відкриття методу, за якого ті, що вчать, менше учили б, ті, що вчаться, менше б училися; у школах було б менше шуму, дуріння, безтолкової праці, а більше відпочинку, радощів і остаточного успіху.

Я. А. Коменський

3.1. Дидактика як наука

Традиційно дидактика (від грецьк. didacticas - той, хто повчає і didasko - той, хто вивчає) визначається як розділ педагогіки, що розробляє теорію навчання і освіти (Волкова Н.П., Галузинський В.М., Євтух М.Б., Ільїна ТА., Паламарчук В.І.). Н.Є.Мойсеюк визначає її як педагогічну теорію навчання, яка дає наукове обґрунтування його змісту, методів і організаційних форм. У визначенні М.М.Фіцули дидактика - галузь педагогіки, яка розробляє теорію освіти і навчання, виховання у процесі навчання. Зважаючи на те, що сьогодні навчання ідентифікується з поняттям едукації - цілісного триєдиного процесу засвоєння інформації, розвитку та виховання особистості (М.Стельмахович, О.Вишневський, В.Бондар, Ю.Руценко), вважаємо за доцільне доповнити останнє визначення до завершеної змістової цілісності цього поняття. Таким чином, дидактика - галузь педагогіки, яка розробляє теорію освіти і навчання, а також виховання та розвитку в процесі навчання. Прийнято вважати, що цей термін запровадив німецький педагог В.Ратке (1571-1635).

Об'єктом дидактики є навчання як діяльність, спрямована на передачу підростаючому поколінню соціального досвіду, необхідного для життєорганізації особистості в умовах визначеного соціального простору на основі внутрішньо закладених її потенціалів. Головним у цій діяльності є відношення між тими її особливостями, що стосуються вчителя і учня, тобто викладанням і учінням, які виступають у єдності. Зважаючи на це, предметом дидактики є взаємозв'язок між викладанням (діяльністю вчителя) і учінням (пізнавальною діяльністю учня). Дещо конкретизує це визначення М.М.Фіцула:

1) визначення мети й завдань навчання, без чого неможливе повноцінне навчання;

2) окреслення змісту освіти відповідно до вимог суспільства, що дає змогу підібрати науковий матеріал, який учні мають засвоїти, та певні практичні вміння і навички, якими вони повинні оволодіти за час навчання в школі;

3) виявлення закономірностей процесу навчання на основі його аналізу, здійснення спеціальної пошуково-експериментальної роботи;

4) обґрунтування принципів і правил навчання на основі виявлених закономірностей навчання;

5) вироблення організаційних форм, методів і прийомів навчання, які б допомогли ознайомити вчителів зі способами і шляхами навчання учнів, та за допомогою яких можна досягти цілей процесу навчання;

6) забезпечення навчально-матеріальної бази, засобів навчання, які може використовувати вчитель, щоб виконати завдання процесу навчання.

Учені традиційно виділяють дві функції дидактики: 1) науково-теоретичну, або описово-пояснювальну (визначення сутності процесу навчання, його основних форм, закономірностей і т. п.) та конструктивно-технічну, або нормативну (конструювання проекту педагогічної діяльності, яким буде керуватися педагог-практик у відповідності із соціальним замовленням суспільства). Обидві ці функції перебувають у тісному взаємозв'язку між собою (Дидактика средней школы / Под ред. МЛ.Скаткина. - М., 1982. - С. 13-14).

Серед завдань дидактики чільне місце займає розвиток освіти, теорії і практики навчання відповідно до назрілих потреб суспільства, кожної особистості зокрема, і тих проблем, які висуває сучасність перед ними. Щоб виконати його, з одного боку, виникає необхідність у постійній репродукції набутого людством попереднього соціально-культурного досвіду, а, з другого боку, відтворення його на якісно іншій, вищій методологічній основі. У випадку невиконання першого людству загрожувала б деградація, другого - "топтання" на місці.

Для розуміння логіки дидактичних процесів важливим є розуміння гносеологічної та світоглядної функцій і знання сучасної сутності основних дидактичних категорій: процес навчання, зміст освіти, законів і принципів навчання, методів і форм організації навчання, самонавчання, самоосвіти, едукації та національної освіти. Одні з цих категорій ми вже розглянули, інші розглянемо згодом.