Психологічні джерела виховної майстерності - Бех І.Д. - Емоційно-ціннісна реакція вихованця на етичний зміст

У саморусі вихованців до морально-духовного становлення доцільно виділити початкову стадію, яка характеризує його поступальну тенденцію. Ця стадія наявна за максимальної виховної активності педагога. Без неї вона втрачає свої обриси, що заважає враховувати її у виховному процесі, виявляти її феноменологічні характеристики, достатні для відповідної наукової концептуалізації. Сутність її у розвивально-виховному саморусі суб'єкта полягає у тому, що він, ще не маючи досвіду власної доброчинності, позитивно реагує на неї. Щодо діянь, які кваліфікуються як зло, то ще за відсутності внутрішньої готовності уникати його, він реагує на нього негативно.

Такий одночасний емоційний супровід вихованця стосовно цих двох фундаментальних етичних категорій має важливе значення у його морально-духовному вдосконаленні. Якби вихованець позитивно переживав лише людську доброчинність, його морально-духовний розвиток значно втрачав би темп і загальну динаміку.

Емоційна поведінка вихованця стосовно людської доброчинності та людського зла можлива у багатьох ситуаціях. Найчастіше - в ситуаціях бесіди педагога на певну етичну тему чи роботи з текстом етичного змісту, де присутня колізія добродійності і злодіяння певних дійових осіб. Щоб у вихованця сформувалася така емоційна позиція, потрібні тривалі зустрічі з педагогом, у процесі яких він здійснюватиме інтенсивну внутрішню морально-духовну діяльність, що характеризує відповідний його саморозвиток.

Усвідомлюючи людську доброчинність, педагог хвалить її, а людське зло осуджує. Ці емоційні переживання однозначно задають морально-розвивальну перспективу вихованця.

Початкову стадію у морально-духовному становленні вихованця неможливо обійти, оскільки це закономірне психологічне явище. її прискорене переживання вихованцем видається цілком реальним. Усе залежить від комплексу оптимальних виховних дій педагога. Ця стадія має важливе морально-розвивальне значення для вихованця, а для педагога вона є суттєвим прогностичним показником, оскільки вихованець, який хвалить доброчинність, може й оволодіти нею. Якщо він засуджує людське зло, то зможе й уникнути його.

Вчинок за механізмом наслідування та вчинок за механізмом усвідомлення у поведінці вихованця

Долучення дитини до моральних взаємин, які вона спостерігає у найближчому для неї оточенні, відбувається через механізм наслідування, найпростіший у її майбутній поведінці. Відіграючи позитивну роль у моральному становленні дитини, цей механізм не може вважатися оптимальним. Адже на його основі у моральне життя підростаючої особистості входять різні за суспільною значущістю зразки поведінки. Однак через особливості свого психічного розвитку вона не може їх диференціювати за цим соціальним критерієм. У ту пору в центрі первинної свідомості дитини фігурує ЛЮДИНА, що діє. І цим вирішуються всі її моральні проблеми.

Тому традиційна виховна стратегія полягає У якомога швидшому переході підростаючої особистості від вчинку за наслідуванням до вчинку за усвідомленням. Однак цей шлях виявляється для неї досить важким, оскільки вчинки дитини за наслідуванням внаслідок тривалих перетворень стають моральними звичками як стійкими психологічними утвореннями, які набувають для неї значущості і які вона не хоче втрачати. Моральне життя вихованця, що ґрунтується на таких звичках, втрачає гнучкість; він перебуває у стані психологічного застою, за якого відсутні підстави для подальшого особистісного зростання.

Отже, переходу вихованця до вчинку за усвідомленням має передувати педагогічно організований процес розхитування цього стану. Це можливо за умови, коли вихованець перебуває у ситуації, за якої усталені способи поведінки не досягають суспільно схваленої мети, оскільки не приносять користі ні суб'єкту, ні об'єкту вчинку.

Відтепер вихованець має зробити предметом усвідомлення ДІЮ людини. При цьому важливо, щоб моральні дії аналізувалися вихованцем не лише в її виконавській (зовнішній) частині. Безпосередньому усвідомленню має підлягати їхня мотиваційна складова: ієрархія спонук за їх суспільною і суб'єктивною значущістю. Звичайно, вихованцеві, коли він робить лише перші кроки в опануванні вчинком за усвідомленням, нелегко змінити свою моральну позицію на основі її усвідомлення у формі науково-етичних понять. Тому такий моральний перехід розуміється ним як зміна на краще, і таке визначення вихователь має ввести у моральний словник вихованця.

Подальше завдання педагога полягає в тому, щоб у вихованця не відбулося повернення до попередніх (за механізмом наслідування) моральних дій. З цією метою вихователь формує у нього новий, досконаліший психологічний стан, якому властивий динамізм, створення і зняття моральних протиріч як основи морально-духовного розвитку.