Теорія і методика виховання - Омеляненко В.Л. - Групи непрямих вимог

Є три групи непрямих вимог: позитивні (прохання, довіра, схвалення); нейтральні (порада, натяк, умовна вимога, вимога в ігровому оформленні); негативні (осуд, недовіра, погроза) (рис. 3.2).

Розглянемо сутність названих видів непрямих вимог.

Вимога-прохання у добре організованому колективі е досить дієвим засобом впливу на особистість і ґрунтується на довірі між вихователями і вихованцями. Вона є внутрішнім стимулом вихованця до позитивної діяльності. А.С. Макаренко зазначав: "Прохання тим відрізняється від інших видів звернення, що воно дає дитині цілковиту волю вибору. Його треба вимовляти так, щоб дитині здавалося, ніби вона виконує Прохання з власного бажання, не спонукана до цього ніяким примусом. Треба сказати:

— У мене є до тебе прохання. Хоч це й важко, і в тебе всякі інші справи.

Форму прохання найкраще застосовувати в тих випадках, коли ви добре знаєте, що дитина прохання ваше охоче виконає".

Приклад вимоги-прохання.

Класний керівник сьомого класу звертається до свого вихованця:

— Дмитрику, у мене є до тебе велике прохання: треба допомогти самотній бабусі Оксані перенести картоплю з городу до погреба. Я знаю, що ти дужий, часто дома допомагаєш батькам по господарству. Візьми собі в помічники ще двох товаришів з нашого класу. І зробіть це. Бабця Оксана буде вам вдячна.

Вимога-довіра — досить дієвий виховний засіб. Вона стимулює внутрішні сили особистості, яка починає відчувати важливість і корисність своїх дій, бажання виправдати довір'я педагога, прагнення утвердити себе в колективі. Наприклад, класний керівник організовує учнів з метою генерального прибирання класної кімнати. Перед класним колективом звертається до шестикласника: "Сергійку, доручаємо тобі на завтра забезпечити усіх нас господарським інвентарем (відрами, ганчірками, мийними засобами та ін.). Ти ж у нас хазяйська дитина". Або: у родині четверо дітей. Найстаршій — Оксані 15 років. Батьки працюють на заводі та ще й позмінно. Мама, збираючись о 18 годині на нічну зміну, звертається до Оксани: "Оксаночко, приготуєш свої домашні завдання, обов'язково перевір, як Петрик справився з уроками, особливо з математики. Тато сьогодні прийде з роботи пізно. Не забудь підготувати йому вечерю, прибереш усе на кухні. Та ще подивись, щоб Олечка не засиджувалася перед телевізором — своєчасно вкладеш її спати. Я багато надавала тобі доручень, але ж ти наша молода хазяйка в родині".

Вимога-схвалення спрямована на стимулювання вихованців до позитивних дій. Оскільки у дітей молодшого і середнього шкільного віку ще недостатньо сформований психологічний механізм самооцінки, тому так важливо підтримувати вихованця, формувати в нього впевненість у власних силах і правильності своїх дій. На уроці математики учні-шестикласники самостійно працюють над розв'язанням задач. Учителька проходить між рядами, спостерігає за роботою учнів, окремим допомагає. Зупиняється біля Анатолія, який не завжди вирізняється старанністю. Але цього разу вчителька побачила у нього вияви старанності. Вона голосно зауважує, щоб чули й інші: "Сьогодні, Толику, ти старанно працюєш. Молодець. Працюй так і далі".

У родинному вихованні вимога-схвалення також є важливим чинником формування позитивних рис поведінки дітей. Батьки весь день були на косовиці і сушінні сіна. Повернулися ввечері. З ними завітав також хрещений батько дев'ятирічного Олега. Мама нашвидкуруч приготувала вечерю. Помічницею у неї старша донька. Сіли за стіл. Приступаючи до вечері, мама між іншим зауважила: "Сьогодні наші діти виявили себе добрими помічниками. А Олежка з'їздив велосипедом до магазину і зробив необхідні покупки. Ростуть у нас добрі помічники, куме".

Вимога-порада передбачає звернення до свідомості вихованця, містить рекомендації для самостійного прийняття ним рішення щодо доцільності тих чи інших дій. Це дає вихованцеві можливість вибору, стимулює його самостійність у діях. Учні 5-го класу на пришкільній ділянці обкопують дерева. Вчитель теж працює і спостерігає за працею дітей. Один учень дещо недбало ставиться до роботи. Учитель підійшов до нього і зауважив: "Миколо, на мій погляд, ти ображаєш яблуньку. Я радив би тобі копати глибше і робити ширші кола".

Вимога-натяк є прихованою формою стимулювання дій вихованця. Вона ґрунтується на довірливих взаєминах між педагогом і вихованцем, і передбачає врахування його індивідуальних особливостей. Наприклад, па початку уроку мови вчитель дав учням самостійну роботу. Не всі учні почали працювати. Вчитель, не називаючи нікого конкретно, говорить: "Мені здається, що дехто подумки ще на перерві". У процесі родинного виховання: сім'я збирається до вечорі. Донька допомагає мамі. Тато щойно повернувся з роботи і переодягається. Десятирічний Сашко копирсається у своїх іграшках, хоча мама кілька разів нагадувала йому, щоб збігав у магазин і купив хліба. Мама у присутності всіх констатує: "Сьогодні, вочевидь, вечеряти не будемо: Сашко ніяк не спромігся купити хліба. А вже й магазин невдовзі закривається". Тато і сестричка дивляться на Сашка.

Умовна вимога полягає в тому, що певний вид діяльності, приємний для виховання, постає своєрідним стимулом для його дій щодо виконання небажаного або більш складного доручення. Наприклад, тато збирається на вечірню рибалку. Ставок поруч. Десятирічний Тарас з нудьги робить кола по двору. Тато звертається до сина: "Якщо прибереш весь отой мотлох, який ти порозкидав за будинком, то підемо разом на рибалку. До речі, де твоя вудка?"

Вимога в ігровому оформленні застосовується в тому випадку, коли доводиться виконувати нецікаві доручення або долати труднощі, пов'язані нерідко з утомою і можливими неприємностями.

Гра в житті дітей с важливим стимулом їхньої діяльності. Вона захоплює дітей, викликає радість, сприяє виникненню почуття задоволення від виконання навіть непривабливих справ, але які є важливими в житті колективу. Ось приклад. Учні 6-го класу в одноденному поході дещо притомилися. Класний керівник поділив клас на три загони. У кожному загоні обрали старшого, розробили різні маршрути, якими загони мають добиратися до визначеного місця, означили їх на топографічних картах. Який загін дістанеться до базового місця першим — отримає подарунок-сюрприз.

Вимога-осуд використовується у тих випадках, коли негативна оцінка тих чи інших дій вихованця постає в ролі психологічного гальма цих негативних дій чи вчинків і стимулює до позитивних дій. У родинному вихованні: батько купив 13-річ-ному синові приставку до телевізора з набором відеоігор. Хлопчик так захопився новою для себе ігровою діяльністю, що почав недбало готувати уроки, не виконувати домашні доручення, хоч тато й зауважив, що займатися відеоіграми можна не більше 35—40 хв на день. Тато рішуче сказав синові: "Від сьогодні ти будеш гратися лише ЗО хв, коли я повернуся з роботи. І все буде записуватися до журналу".

Вимога-недовіра використовується у тих випадках, коли дії інших вимог не дають бажаних результатів. Якщо вихованець відчуває часткову втрату довіри з боку товаришів, педагога, він психологічно переживає за свій статус у колективі. За розумного використання вимоги шляхом вираження недовіри з'являється внутрішній стимул до подолання негативізму у власних діях. Та вдаватися до цієї вимоги треба досить обережно, вибірково, щоб не стимулювати вихованців до формування у них почуття байдужості. Наведемо приклад застосування вимоги-недовіри.

Семикласники готуються до свята Матері. Усі зайняті конкретними справами. Лише два хлопчики — Сергій і Андрій — недбало ставляться до виконання доручень колективу. Класний керівник зауважує: "Хлопці, ви знову хочете бути утриманцями. Ми виключаємо вас зі справи. Так і скажемо мамам: "Сергій і Андрій не поважають своїх мам".

І ще один приклад.

У школі-інтернаті проводиться акція: "Наш сад — наша пам'ять". Учні приводять у порядок дерева, посаджені першими вихованцями школи. Обкопують, обрізають, білять. Саджають молоді яблуньки, груші, черешні в ім'я тих, хто в цьому навчальному році поповнив дитячий колектив школи. Напрацювалися добряче. Лише 5 учнів "звільнили" себе від цієї праці. Демонстративно прогуляли день, граючи в футбол на пустирі недалеко від школи. На вихованців у кінці дня чекала святкова вечеря. Прийшли і "пани-спортсмени". їх запросили за окремий стіл на видному місці. їжу подали таку ж, як і всім. Табличка, прикріплена посеред стола, сповіщала: "Стіл для нероб". Усі школярі з апетитом поїдали смачні страви і з насмішкою поглядали на "обраних". Ті опустили очі і сиділи мовчки, не доторкаючись до їжі.

Вимога-погроза спрямована на гальмування негативних дій і вчинків вихованців шляхом попередження про позбавлення їх у подальшому можливості займатися приємним для них видом діяльності, користуватися на деякий час певними правами членів колективу. Цей вид є крайнім видом вимог, досить тонким інструментом впливу педагога на вихованців. Наприклад: у 8-му класі учні Юра та Ігор відламали стійку парти. Класний керівник звертається до вихованців, висловлюючи вимогу твердим тоном передусім колективом: "Якщо до завтрашнього дня не полагодите парту, будете на всіх уроках працювати стоячи, а ваші батьки ремонтуватимуть парту!"

Вимогу-погрозу можуть застосовувати і батьки.

Шістнадцятирічному синові батьки купили мотоцикл. Ігор так захопився ним, що перестав виконувати домашні завдання. Хлопець хизувався перед дівчатами-однокласницями швидкою їздою. Сусіди звернули увагу батька на неподобства, які чинить Ігор у людних місцях: "Зупиніть, Петре Степановичу, сина, бо може статися біда". Батько на вечірньому "розборі" сказав синові: "Віддай ключі від мотоцикла, досить лякати людей, курей і телят на вулицях. Так і до біди недалеко. Лише у вихідний день дозволю поїздити, та й то за селом і недовго".

Як бачимо, вимоги — це досить тонкий інструмент у руках вихователів. Але він необхідний, якщо хочемо сформувати у вихованців глибокі переконання, почуття відповідальності за свої дії. Вихователеві не можна сліпо йти за бажаннями дитини, потураючи їй у всьому. Не випадково народна мудрість застерігає: "Якщо хочете мати домашнього деспота, дозвольте своїй дитині робити все, чого вона забажає".

У процесі застосування непрямих вимог варто дотримуватися таких правил:

• враховувати індивідуальні та вікові можливості вихованців;

• вимоги мають бути реальними та посильними для дітей;

• кожна вимога має бути спрямована на залучення особистості до конкретної діяльності;

• не можна торкатися особистих таємниць вихованців;

• не можна принижувати гідність особистості;

• треба ставити лише такі вимоги, які вихованець може виконати з можливим для нього напруженням фізичних і духовних сил.

Таким чином, система вимог у поєднанні а методами переконування і прикладу с важливим інструментом формування у вихованців переконань і слугує основою формування свідомої поведінки (рис. 3.3).