Теорія і методика виховання - Омеляненко В.Л. - Метод привчання

Чільне місце у процесі формування вмінь, навичок та оволодіння досвідом поведінки посідає метод привчання. Привчання — це метод виховання, що передбачає організацію планомірного і регулярного виконання вихованцями певних дій з елементами обов'язковості, примусу з метою формування конкретних звичок у поведінці. При цьому важливо робити все поступово, поетапно. К.Д. Ушинський зауважував, що метод привчання вимагає часу і проходить під контролем за способами виконання дій. Він визначив етапи формування вмінь і навичок у системі вправ:

• постановка виховного завдання і збудження в учнів потреби в тому чи іншому виді діяльності;

• розв'язання способів діяльності і надання учням від повідної інформації;

• практична демонстрація дії для розв'язання поставленого завдання;

• організація первинного відтворення учнями показаних дій;

• наступне тренування в удосконаленні та закріпленні способів діяльності і поведінки;

• висунення вимог до учнів з питань удосконалення організованих вправ;

• контроль за поведінкою.

У процесі організації діяльності дітей, спрямованої на формування навичок і звичок, треба чітко вимальовувати перед ними конкретну мету, щоб кожен міг її усвідомлювати і відповісти на запитання: "Для чого це мені потрібно?" Взагалі мета — це важливий психологічний чинник, який допомагає особистості рухатися вперед. З цього приводу К.Д. Ушинський розмірковував: "Усяка людська вільна і свідома діяльність, звичайно, передбачає мету. Досягнення мети є, вочевидь, найістотнішим для людини; але це тільки оманлива видимість. Сама по собі мета... ще необхідніша для людини, ніж її досягнення. Якщо ви хочете зробити людину цілком і глибоко нещасною, то позбавте її мети в житті й негайно задовольняйте всі ц бажання"2.

Методи вправ і привчання взаємопов'язані. Адже вони спрямовані на оволодіння вихованцями соціальним досвідом і системою вмінь і навичок у конкретній сфері соціальної діяльності. Особистість дуже швидко засвоює норми і правила поведінки в суспільстві, у тому середовищі, в якому їй доводиться жити і діяти. Але в конкретній соціальній діяльності діти відчувають суттєві труднощі через брак умінь і навичок, через несформованість звичок. Тому у вихованні, як і в навчанні, необхідна система доцільних вправ. При цьому важливо створювати виховні ситуації ріаних планів: такі, що мають конкретний життєвий сенс, ігрові та ін. Не можна виховати і сформувати в людині такі якості, як доброзичливість, наполегливість, сміливість, мужність лише шляхом заучування етичного значення цих понять. Щоб подолати, скажімо, почуття страху, потрібен спеціальний тренінг: звикнути не боятися в темному приміщенні; якщо в селі — пізно ввечері вийти на подвір'я і перевірити, чи закриті ворота, господарські будівлі та ін. Поступово ситуації ускладнюються з урахуванням віку вихованців: у поході чергувати біля наметів, обійти з товаришами територію розміщення туристської групи з метою з'ясування умов безпеки та ін.

У народній педагогіці також застосовуються методи вправ та привчання з метою формування навичок і звичок морального плану. Наприклад, у сільських умовах батько бере своїх малолітніх синів у нічну зміну пасти коней. Матері доручають дочкам доглядати менших дітей.

А.С. Макаренку, коли він був начальником дитячої комуни, працівники Наркомосу дорікали, що він, нібито, знущається над вихованцями, змушуючи їх стояти з гвинтівкою вдень і вночі біля входу до приміщень закладу. "Це гра, — писав А.С. Макаренко. — І такі елементи гри треба берегти. Винаходити треба так, щоб дітям здавалось, що вони винаходять. Така ж гра — сторожовий загін. Ви гадаєте, що комуну треба було охороняти? Комуна була НКВС, хто б насмілився її пограбувати. А ми навмисно ящик з грішми, сейф тримали у вестибюлі біля входу і вартовий з гвинтівкою чергував вдень і вночі. Коли я розповідав це вчителям, вони здивовано запитували: "І дівчатка стояли, і маленькі стояли?"

Так. І вночі стояли. Вся комуна спить, а він один стоїть з гвинтівкою, і двері не замкнені. <...>

Що таке хоробрість? Людина боїться, але робить те, що треба робити. Я приходжу о 12-й годині ночі у вестибюль, стоїть хлопчик з гвинтівкою. Запитую його: боїшся? — "Ні". Та й боятися нема чого, тому що поблизу є старші комунари. Це гра, але відповідальна гра. Людина вчиться перемагати страх.

Деякі так міркують: треба загартовувати дитину. Це дуже корисно, але тільки, щоб без загартовування, щоб само собою виходило. Умовляють: ви, діти, повинні бути загартовані, ви нічого не повинні боятися. А як дійде до справи, коли можна загартовувати дитину, заявляють: дитина злякається, мати не пустить і т. ін."1.

Народна мудрість закріплює цю дію в постулаті: "Щоб навчитися плавати, треба ввійти у воду". В.О. Сухомлинський розповів цікаву історію організації діяльності вихованців, яка сприяла формуванню у них почуттів гуманності, милосердя.

"Морозний січневий день. Мої вихованці — восьмикласники насилу добралися до школи — скрізь кучугури снігу. Зібралися в теплому шкільному коридорі, обтрушують сніг. Хтось згадав: а поряд з нашим будинком живе стара жінка. Як вона зараз? Адже сніг іде другий день. Ходімте до неї, хіба можна спокійно сидіти в теплому класі і забути про те, що сніг засипає маленьку хатку, в якій живе людина? Може, жінці нікому й води подати?

Через снігові намети насилу дісталися до хати. Відчиняємо двері. Жінку лихоманить. Що робити? Дзвонимо в лікарню.

Хвору треба доставити до лікарні. Колгосп дає машину, але вона з двору не може виїхати. А жінка стогне, у неї гарячка.

В юних очах спалахують вогники — таких я в них ще не бачив. Це і мужність, і готовність допомогти. Робимо носилки, закутуємо хвору в шубу. Беремось ушістьох, несемо. Шестеро несуть, а дванадцять попереду прокладають дорогу. Через кожні двісті метрів міняємося. Намічаємо: он до тієї кучугури несете ви, а далі — ми. Очі засипає сніг, надворі двадцятиградусний мороз, а ми, обливаючись потом, не відчуваємо ні холоду, ні втоми... До лікарні ми добрались тільки смерком і нарешті поклали хвору в ліжко.

У цей день відбулося народження чоловіків. Чотирнадцятилітні підлітки піднялися на першу сходинку мужності"2.

Система вправ і привчання широко використовується у різних ситуаціях і сферах діяльності: у родині, в школі, у військових підрозділах та ін.

Метод змагання
Метод критики
Метод заохочення
Метод покарань
Метод вибуху
3.3. Особистість і колектив
Лідерство. Лідери
Стадії розвитку колективу
Питання теорії і практики розвитку колективу
3.4. Педагогічні засади оптимізації спілкування
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru