Зовнішня політика України - Чекаленко Л.Д. - Перелік дипломатичних представництв іноземних держав в Україні

Питання зовнішньої політики України поступово вирішували шляхом визнання Української держави у світі, укладання державних договорів про двосторонні відносини, міждержавних угод про встановлення кордонів, повагу суверенітету України, економічну культурну співпрацю тощо. Міжнародне визнання існує у двох формах: де-факто (de facto), коли визнається лише факт існування держави, і де-юре (de jure) — юридичне визнання зі всіма міжнародно-правовими наслідками. Для набуття міжнародної суб'єктності Україні було необхідним широке визнання держави (де-юре).

У перші роки незалежності Уряд України уклав низку угод про встановлення дипломатичних відносин і співробітництво з зарубіжними країнами, які тим самим підтверджували визнання Української держави де-юре. На початок 90-х років незалежність нашої держави визнали понад 130 країн світу, а 106 країн налагодили з Україною дипломатичні відносини. В МЗС України працювали 97 дипломатів. Нині Україну як суверенну державу визнали 174 країни світу і 171 встановила дипломатичні відносини. Дипломатичний корпус в Україні налічує майже 2500 працівників, у тому числі 1214 фахових дипломатів.

У країні діє більш як сто дипломатичних іноземних установ: посольства, відділення посольств, представництва міжнародних організацій, генеральні консульства, почесні консульства. Посли 53 держав виконують свої функції за сумісництвом.

Статус України у міжнародному спілкуванні потребує від неї активної адаптації до вимог міжнародно-правових актів. Хоча держава ратифікувала Віденську конвенцію про право міжнародних договорів (1969), але повноправною учасницею міжнародного життя вона стала тільки з набуттям суверенності. 17 вересня 1992 р. Україна приєдналася до Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів (1978) і таким чином взяла на себе відповідальність за виконання тих міжнародних домовленостей, які були закладені Українською РСР ще в рамках Радянського Союзу.

У Законі України "Про правонаступництво України" від 12 вересня 1991 р. вказано, що на її території "діють закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою Української РСР"; державним кордоном України є "державний кордон Союзу РСР, що відмежовує територію України від інших держав, та кордон між Українською і Білоруською РСР, РРФСР, Республікою Молдова за станом на 16 липня 1990 p.", тобто до прийняття Декларації про державний суверенітет України. Ст. 6 цього Закону підтвердила зобов'язання України щодо міжнародних договорів, укладених Українською РСР до проголошення незалежності.

Наступним кроком розвитку правової нормативної бази щодо міжнародних договорів став Закон України "Про міжнародні договори України" від 22 грудня 1993 p., яким установлювався порядок укладання, виконання й денонсації міжнародних договорів України з метою забезпечення її національних інтересів.

29 червня 2004 р. Верховна Рада України прийняла новий Закон України "Про міжнародні договори України". У преамбулі документа йдеться про те, що Закон встановлює порядок укладання, виконання Й денонсації міжнародних договорів України з метою належного забезпечення національних інтересів, здійснення цілей, завдань і принципів зовнішньої політики України, закріплених у Конституції України.

Міжнародна договірно-правова база — це той фундамент, на якому вибудовано всю систему зовнішньополітичних відносин. Провідним положенням міжнародного права є те, що договори мають дотримуватися або виконуватися: Pacta sunt servanda (хоча в міжнародній практиці трапляються випадки недотримання угод). Забезпечення виконання договорів і контроль над цим процесом покладено на різні міжнародні комісії, що діють у рамках міжнародних структур та організацій (ООН, ОБСЄ, Рада Європи та ін.), до яких у пошуках захисту інтересів суб'єкта міжнародного права може звернутися будь-яка держава, у тому числі Україна.

Таким чином, Україна не тільки заявила про своє існування, а й сформувала принципи міжнародної політики. Україна як член-засновник ООН, суб'єкт міжнародного права творить свою самостійну міжнародну політику на засадах міжнародного права та тих, що продиктовані її державними інтересами і чинником геополітичного положення в Європі.

Перелік країн, які визнали Україну незалежною державою і встановили з нею дипломатичні відносини

Продовження табл.

Продовження табл.

Продовження табл.

Продовження табл.

Продовження табл.

Продовження табл.

Закінчення табл.

Від дня проголошення суверенності України розпочався марафон її міжнародного визнання. Першою офіційно визнала Україну Республіка Польща: Президент незалежної Польщі Л. Валенса 2 грудня 1991 р. направив Президентові України Л. Кравчуку вітання зі здобуттям незалежності. На першість претендує й Канада: вона однією з перших визнала Україну, але різниця в часових поясах не надала змоги вручити офіційне визнання вчасно. Як це відбувалося, згадують учасники тих подій. Так, Генеральний Консул Канади в м. Києві Нестор Гайовський зазначав, що від 24 серпня й до референдуму І грудня деякі країни змагалися за право першими визнати Україну. "2 грудня почали надходити результати, і Польща нас (Канаду) випередила: вона поруч, ЇЙ легше. Але о 21.00 — дзвінок із Канади: "Ми визнаємо Україну в якості незалежної держави, доручаємо від імені канадського уряду оголосити..." Н. Гайовський відразу зателефонував Міністру закордонних справ незалежної України А. Зленку, а той — Л. Кравчуку. У відповідь: "Леонід Макарович на дачі в Кончі-Заспі і готовий Вас прийняти хоч зараз". І ось ми вже вночі їдемо на прийом до першого Президента України. Я прочитав Заяву канадського уряду, всі вислухали стоячи. Читав англійською, а Зленко одразу ж перекладав. Це було вже близько опівночі. Отже, офіційно Канада визнала Україну 2 грудня. Наступні церемонії відбувалися за дипломатичним етикетом: у Марийському палаці в присутності офіційних осіб. А тоді Президент Кравчук запропонував відзначити цю подію. У нас відбулася хороша бесіда: говорили про перспективи розвитку відносин між нашими країнами. Це були незабутні хвилини. А за поляків відчуваю радість: така складна історія у цих двох народів-сусідів, занадто багато було всякого. І те, що поляки виявилися першими, це, по-мойому, закономірно. У будь-якому разі, Канада — перша західна країна, яка визнала Україну як незалежну державу".

Перелік дипломатичних представництв іноземних держав в Україні

Австралійський союз, Австрійська Республіка, Азербайджанська Республіка, Республіка Албанія, Алжирська Народна Демократична Республіка, Аргентинська Республіка, Ісламська Держава Афганістан

Народна Республіка Бангладеш, Королівство Бельгія, Республіка Бенін, Республіка Білорусь, Республіка Болгарія, Республіка Болівія, Федеративна Республіка Бразилія, Буркіна-Фасо, Республіка Бурунді Ватикан, Сполучене Королівство Великої Британії і Північної Ірландії, Республіка Венесуела, Соціалістична Республіка В'єтнам, Республіка Вірменія

Габонська Республіка, Республіка Гана, Республіка Гватемала, Гвінейська Республіка, Грецька Республіка, Грузія

Королівство Данія

Республіка Еквадор, Держава Еритрея, Естонська Республіка, Федеративна Демократична Республіка Ефіопія

Арабська Республіка Єгипет

Республіка Замбія, Республіка Зімбабве

Держава Ізраїль, Республіка Індія, Республіка Індонезія, Республіка Ірак, Ісламська Республіка Іран, Ірландія, Республіка Ісландія, Королівство Іспанія, Італійська Республіка

Хашимітське Королівство Йорданія

Республіка Казахстан, Королівство Камбоджа, Канада, Держава Катар, Киргизька Республіка, Кенія, Китайська Народна Республіка, Республіка Колумбія, Конго (Народна Республіка Конго), Корейська Народно-Демократична Республіка, Республіка Корея, Республіка Кот-Д'Івуар, Республіка Куба, Держава Кувейт Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Велика Соціалістична Народна Лівійська Арабська Джамахірія, Велике Герцогство Люксембург

Ісламська Республіка Мавританія, Республіка Македонія, Малайзія, Республіка Малі, Королівство Марокко, Мексиканські Сполучені Штати, Республіка Молдова, Монголія

Республіка Намібія, Королівство Непал, Федеративна Республіка Нігерія, Королівство Нідерланди, Федеративна Республіка Німеччина, Нова Зеландія, Королівство Норвегія

Об'єднані Арабські Емірати

Ісламська Республіка Пакистан, Палестина, Республіка Перу, Південно-Африканська Республіка (ПАР), Республіка Польща, Португальська Республіка

Російська Федерація, Румунія

Королівство Саудівська Аравія, Сейшельські Острови, Республіка Сінгапур, Словацька Республіка, Республіка Словенія, Сполучені Штати Америки, Республіка Судан, Республіка Сьєрра-Леоне

Республіка Таджикистан, Королівство Таїланд, Об'єднана Республіка Танзанія, Турецька Республіка, Туркменістан Республіка Уганда, Угорська Республіка, Республіка Узбекистан, Східна Республіка Уругвай

Республіка Філіппіни, Фінляндська Республіка, Французька Республіка, Республіка Хорватія

Центральноафриканська Республіка (ЦАР)

Республіка Чад, Республіка Чилі, Чеська Республіка

Швейцарська Конфедерація, Королівство Швеція, Демократична Соціалістична Республіка Шрі-Ланка

Союзна Республіка Югославія

Японія