Зовнішня політика України - Чекаленко Л.Д. - Із Договору про відносини добросусідства і співробітництво між Україною і Румунією

(24 червня 2003 р.)

Досвід наших сусідів додає і нам, українцям, впевненості у здійсненні нашої стратегічної мети. її дуже влучно сформулював Папа Римський Іван Павло II: що "Європа повинна дихати обома легенями — східними і західними". Європейський вибір України вже позначений незаперечними здобутками, які стали логічним результатом ринкової трансформації економіки.

Зі вступом Польщі до ЄС в українсько-польських відносинах формується нова історична реальність — їхньою домінантою стає транс'європейський складник. І Україна, і Польща мають добрі перспективи стати ключовою економічною і транзитною ланкою, яка об'єднуватиме Схід і Захід Європи. Нині ключовим етапом на цьому шляху є завершення двосторонніх переговорів у рамках процесу приєднання України до СОТ.

Нам конче потрібно втілити в життя масштабні спільні економічні, енергетичні, транспортні та науково дослідницькі проекти. Одним з конкретних кроків у цьому напрямі стало б завершення спорудження нафтопроводу Одеса — Броди — Гданськ. Потенціал для взаємодії у нас є. В Україні, як і в Польщі, більш ніж достатньо привабливих інвестиційних проектів. Із задоволенням констатуємо зростання надходжень в Україну польських інвестицій. їх обсяг вже перевищив 100 мільйонів доларів США. Цей показник збільшився майже вдвічі за останні два роки.

В цілому ж металургія, машинобудування, хімічна і нафтохімічна промисловість, аграрний сектор, які дають близько 80 відсотків українського експорту, мають порівняно незначну частку іноземних інвестицій. В Україні активно продовжуються приватизаційні процеси. На черзі — продаж контрольних пакетів акцій стратегічно важливих об'єктів, які у світі називають блакитними фішками. Це і обленерго, і "Укртелеком", і "Укрнафта". Серйозні резерви для інвестиційної діяльності є й на регіональному рівні. І нинішній українсько-польський форум керівників місцевих органів влади повинен, на мій погляд, надати імпульсу поглибленню співпраці на цьому напрямі.

Із Договору про відносини добросусідства і співробітництво між Україною і Румунією

(2 червня 1997 р.)

Стаття 1.

Договірні Сторони базують свої відносини на взаємній довірі, повазі, співробітництві і партнерстві...

Стаття 2.

1. Договірні Сторони... підтверджують як непорушний між ними кордон і тому утримуватимуться тепер і в майбутньому від будь-яких зазіхань на цей кордон, а також від будь-яких вимог чи дій, спрямованих на загарбання і узурпацію частини чи всієї території іншої Договірної Сторони.

2. Будь-які проблеми та спори між Договірними Сторонами вирішатимуться виключно мирними засобами відповідно до норм міжнародного права.

3. Договірні Сторони, визнаючи неподільний характер європейської безпеки, співробітничатимуть з метою побудови єдиної Європи... проведення політики співробітництва та добросусідства...

Стаття 8.

Договірні Сторони... заохочуватимуть і підтримуватимуть безпосередні контакти та взаємовигідне співробітництво між адміністративно-територіальними

одиницями України і Румунії, зокрема у прикордонних зонах... сприятимуть співробітництву в рамках існуючих, а також новостворених євро регіонів

"Верхній Прут" і "Нижній Дунай"...

Стаття 13.

1. З метою захисту етнічної, релігійної ідентичності української меншини в Румунії та румунської меншини в Україні... застосовувати міжнародні норми і стандарти, які містяться у Рамковій конвенції Ради Європи про захист національних меншин...

Коментар Прес-служби МЗС України щодо рішення Румунії звернутися до Міжнародного Суду ООН з питання делімітації континентального шельфу і виключних економічних зон України та Румунії в Чорному морі

(17 вересня 2004 р)

Як офіційно повідомив Реєстратор Міжнародного Суду ООН Міністерству закордонних справ України, 16 вересня 2004 року Румунія передала на розгляд Міжнародного Суду ООН питання про делімітацію континентального шельфу і виключних економічних зон України і Румунії в Чорному морі.

...Україна не розділяє поспішності, з якою румунська сторона передала це питання на розгляд Міжнародного Суду ООН, оскільки обидві держави ще не вичерпали всіх можливостей україисько-румунського переговорного процесу з метою досягнення компромісу з вищезгаданого питання на двосторонньому рівні.

Переговорний процес шодо Договору між Україною і Румунією про режим українсько-румунського державного кордону, співробітництво та взаємну допомогу з прикордонних питань та двосторонньої Угоди про делімітацію континентального шельфу та виключних економічних зон України і Румунії в Чорному морі триває з 19 січня 1998 року. За цей час було проведено 24 раунди переговорів. Проте протягом 19 раундів основна увага сторін була зосереджена на узгодженні положень Договору про режим українсько-румунського державного кордону, і лише на останніх п'яти раундах, які відбулися після підписання цього Договору 17 червня 2003 року, сторони повністю зосередилися на питанні делімітації морських просторів.

Необхідно підкреслити, що на даний момент залишається не обговореною низка питань змістовного характеру, остаточне вирішення яких могло б сприяти пошуку взаємоприйнятного компромісу на експертному рівні. Зокрема, делегації ще не здійснювали роботи з топографічними і навігаційними морськими картами, не завершили узгодження методики розмежування морських просторів, провели лише попередній обмін інформацією щодо покладів корисних копалин в районі делімітації та не узгодили належним чином вихідні геодезичні дані.

МЗС України вважає, що після набуття чинності 27 травня 2004 року Договором між Україною і Румунією про режим українсько-румунського державного кордону у питанні делімітації морських просторів відкрились нові обставини, які можуть мати досить суттєве значення для подальшого розмежування цих площ між сторонами.

Враховуючи викладене та демонструючи конструктивний підхід до вирішення питання розмежування морських поостооів. Україна запропонувала провести 5—6 жовтня ц. р. в м. Одеса черговий 25 раунд переговорів із згаданої проблематики.

Повертаючись до факту звернення Румунії до Міжнародного Суду ООН, МЗС України відзначає, що наша держава високо оцінює роль Міжнародного Суду, як головного юридичного органа ООН, і вбачає в ньому неупередженого і авторитетного арбітра, здатного вирішити на основі міжнародного права найскладніші питання, які можуть виникнути у відносинах між державами. Ми впевнені, що наша позиція, належним чином обґрунтована нормами міжнародного права, знайде підтвердження у рішенні Суду.