Історія економіки та економічної думки - Юхименко П.І. - Ліквідація пережитків феодалізму в Англії

Важливою подією у становленні й розвитку ринкової економіки в Англії стала буржуазно-демократична революція 1640—1660 рр.

Економічні та соціальні наслідки революційних перетворень такі:

1) з середини XVII ст. почалося буржуазне "переродження" соціальної структури англійського суспільства — члени палати общин втричі збагатіли порівняно з членами палати лордів;

2) виникнення великих земельних володінь, господарство в яких здійснювали на основі найманої праці, привело до поліпшення ефективності аграрного виробництва — вводили плодозмінну систему, багатопілля, травосіяння, запроваджували нову агрокультуру й агротехніку;

3) з'явились значні, практично монопольні, компанії не тільки у торгівлі, але й у виробничій сфері та капітальному будівництві — активізувався процес розбудови доріг і каналів;

4) новий буржуазний уряд запроваджував систему протекціонізму стосовно національного бізнесу. Результат виявився у 1660—1668 рр., коли лідерство у світовій торгівлі зайняла Англія;

5) країна стала і фінансовим центром Європи — у 1694 р. створили акціонерний емісійний Англійський банк, який кредитував уряд, карбував власну монету і зберігав державний запас золота;

6) країна набула значення правової держави: у 1679 р. прийняли "Білль про права" — закон, що утвердив особисту недоторканність громадян і права арештованих, тобто громадянську рівність перед законом.

Швидкий розвиток капіталістичних відносин на селі після революції відбувався одночасно зі змінами в промисловості. У XVIII ст. мануфактурна система вичерпала свої можливості. Ручна техніка застаріла і перешкоджала розширенню виробництва. Потрібна була нова технічна база, адекватна капіталістичному виробництву. У промисловості активно впроваджували машинну технологію.

Зростанню мануфактури нового зразка сприяла державна підтримка. Держава стимулювала розвиток мануфактурного виробництва ексклюзивних товарів, шляхом уніфікації цехових правил ослаблювала монополію цехів. її вважали великим замовником масової однорідної продукції для армії, вона здійснювала законодавче регулювання відносин підприємців із майстрами-надомниками та робітниками централізованих мануфактур: регламентувала мінімальний рівень заробітної плати, максимальну тривалість робочого дня, забороняла робітникам до закінчення дії договору покидати господаря тощо. Проводилася політика протекціонізму. Держава уміло регулювала податкову політику, яка сприяла не тільки здійсненню майбутньої промислової революції, але і становленню ринкової економіки. Англія в середині XVIII ст. посіла перше місце у світі з випуску промислової продукції.

Держава під натиском революції сприяла також розвитку зовнішньої торгівлі. У 1651 р. було прийнято Навігаційний акт Кромвеля, згідно з яким товари мали доставляти в Англію з Азії й Америки тільки на англійських суднах, а з європейських держав — на англійських або суднах країн-експортерів. Цей документ сприяв розвитку англійського суднобудування та мореплавства і спрямовувався на послаблення монопольного становища Нідерландів. Положення Навігаційного акта потім були розширені в актах 1660, 1663, 1672 і 1696 рр. Сформовані на принципах меркантилізму, вони відіграли велику роль у розвитку зовнішньої торгівлі. їх скасували лише в середині XIX ст. у зв'язку з досягненням Англією промислової гегемонії у світі і з переходом до вільної торгівлі. У цей час Англія вже випередила за масштабами колоніальної та торгової експансії Нідерланди, відвоювала у Франції її найважливіші володіння, захопила Індію і перетворилася на світову колоніальну імперію. Після революції почався активний процес зміцнення великої земельної власності. Наприкінці XVIII ст. англійське селянство зовсім зникло з історичної арени, а середні обсяги земельної власності становили вже 300 акрів (один акр дорівнює 0,4 га), тоді як наприкінці XVII ст. вони становили 70 акрів і половина земель перебувала в руках селян.

У XVIII ст. англійський фінансовий капітал почав панувати в діловому світі. Відкритий у 1694 р. Англійський банк став важливим засобом збагачення буржуазії за рахунок платників податків. Створений з метою кредитування воєнних витрат в обмін на кредити англійського уряду банк дістав низку привілеїв, у тому числі й власне право випускати банкноти та карбувати монети, які до 1797 р. обмінювали на золото.

Паперові гроші перебували в обігу нарівні з металевими. їх приймали особи, котрі не мали вкладів у банках, оскільки оплата їх гарантувалася. Виникли банківські чеки, тобто доручення вкладника своєму банкіру сплатити пред'явникові визначену суму за рахунок його вкладу в банку. У XVIII ст. чеки в Лондоні настільки поширилися, що в 1775 р. банкіри утворили розрахункову палату з метою погашення чеків шляхом взаємних зарахувань (так званий кліринг).

Англійський банк зумовив перетворення Лондона на фінансовий центр Європи. Тут формувалися приватні байки; у 1807 р. їх нараховували 73. У провінціях функціонували сільські банки, або банки графств.