Історія економічних вчень - Золотих І.Б. - Концепція мультиплікатора інвестицій

Кейнс розкритикував закон Сея, згідно з яким пропозиція породжує відповідний попит, тобто будь-яке збільшення продукції автоматично породжує збільшення витрат і доходів. Неспроможність цього закону в роки "Великої депресії" стала очевидною. На противагу Сею й неокласикам, які вважали, що проблема попиту (тобто реалізація суспільного продукту) вирішується сама собою, Кейнс поставив її у центр своїх досліджень, зробив вихідним пунктом свого макроекономічного аналізу.

Кейнс вважав, що в умовах кризи необхідно запропонувати й здійснити заходи щодо активізації й стимулювання сукупного попиту (тобто загальної купівельної спроможності). Це повинно позитивно впливати на розширення виробництва й пропозицію товарів, а отже, зменшувати безробіття. Тому вона й називається теорією ефективного попиту. Ефективний попит становить сукупний платоспроможний попит, що визначає обсяг зайнятості.

Головними складовими ефективного попиту є дві частини - споживання й інвестиції (капіталовкладення). Тільки в тому випадку, вважав Кейнс, коли ці складові, перебувають у певному співвідношенні, може настати стан повної зайнятості. Приріст особистого споживання, а отже, ріст ефективного попиту стійко залежить від приросту доходу. Залежність тут пряма: чим вище дохід, тим вище й рівень особистого споживання. Однак особисте споживання зростає меншою мірою, ніж зростає дохід. Якщо, наприклад, дохід збільшився зі 100 до 200 одиниць, а витрати тільки до 160 одиниць (60 : 100 = 0,6), то це означає, що з кожної додаткової одиниці доходу витрачається 0,6 одиниці на особисте споживання. А заощадження, навпаки, дорівнюють 0,4 (1 - 0,6 = 0,4). Споживання й заощадження подібне двом дзеркалам. Збільшення доходу на 100 грошових одиниць призведе до збільшення споживаним на 60 грошових одиниць і заощаджень на 40 грошових одиниць. Кейнс уводить до наукового обігу відповідні величини: граничну схильність до споживання (ГСС) й граничну схильність до нагромадження (ГСН). На його думку, у такій ситуації ми спостерігаємо прояв "психологічного закону", згідно з яким із збільшенням доходу схильність до споживання падає, а схильність до заощадження зростає. Саме собою це не є небезпечно, якщо заощаджені гроші не лежать без руху, а поглинаються зростаючим попитом на інвестиції (тобто капіталовкладення надходять до економіки). Розмір інвестицій Кейнс вважав головним фактором ефективного попиту, тому що зростання інвестицій сприяє збільшенню національного доходу й залученню до виробництва додаткових працівників, тобто сприяє ліквідації безробіття.

Звідси широко відомою є формула:

I (інвестиції) = Б (заощадження), інвестиції повинні дорівнювати заощадженням.

Забезпечити таку рівність можна тільки за умови низької норми відсотка. І чим вона нижче, тим більш жвавим є інвестиційний процес, і навпаки. Причина проста - низький відсоток означає, що кредити дешеві й підприємцям є сенс брати більше кредитів, а значить більше вкладати в розвиток виробництва. Кейнс, таким чином, вважав, що відсоток сам визначає величину інвестицій, а не є рівноважною ціною на графіку заощаджень й інвестицій, як вважали неокласики.

Концепція мультиплікатора інвестицій

Джон Кейнс висунув нову категорію "мультиплікатор інвестицій". Уперше механізм дії мультиплікатора був описаний ще в 1931 р., за 5 років до виходу роботи Кейнса "Загальна теорія зайнятості, відсотка й грошей" англійським економістом Р. Каном. Він висловив думку, що будь-які виробничі витрати, спричиняючи первинну зайнятість, створюють додаткову купівельну спроможність з боку підприємців і їх робітників, що стає джерелом нового попиту й вторинної зайнятості.

На відміну від мультиплікатора зайнятості Кана, Кейнс розбудовував ідею мультиплікатора інвестицій (нагромадження). У його теорії, мультиплікатор інвестицій - це коефіцієнт, що відображає у скільки разів збільшиться приріст національного доходу в результаті первинних (початкових) інвестицій. Якщо гранична схильність до споживання:

ГСС = 0,8 (ГСН = 0,2 = (1 - 0,8), М = 1 : (1 - ГСС) = 1 : 0,2 = 5,

де М - мультиплікатор, ГСС - гранична схильність до споживання, ГСН - гранична схильність до накопичення.

Це означає, що інвестиції на 1000 грошових одиниць спричинять збільшення національного доходу на 5000 грошових одиниць.

Інвестиції у будь-якій галузі спричиняють розширення виробництва й зайнятості в цій галузі. У результаті цього з'являється додаткове розширення попиту на предмети споживання, що викликає розширення виробництва у відповідних галузях. Галузі, які випускають предмети споживання, висувають додатковий попит на засоби виробництва тощо.

Таким чином, завдяки інвестуванню відбувається збільшення сукупного попиту, зайнятості доходу. Вирішуються дві проблеми: забезпечення економічного росту й ліквідації безробіття.

Державне регулювання економіки

Забезпечувати первісні інвестиції в умовах недостатнього попиту з боку споживачів і приватного сектора повинна, на думку Кейнса, держава.

Інструментами державного регулювання Кейнс вважав кредитно-грошову й бюджетну політику. Кредитно-грошова політика впливає на збільшення попиту через зниження відсоткової ставки, полегшуючи при цьому процес інвестування. Бюджетна політика держави спрямована на збільшення інвестицій у виробництво, а також надання фірмам за рахунок бюджетних коштів податкових пільг і субсидій, які дозволяють їм вкладати більше грошей у виробництво.

На думку Кейнса, доцільно сприяти зменшенню майнової нерівності в суспільстві. За допомогою перерозподілу доходів необхідно збільшувати доходи незаможних. Це буде сприяти росту їх платоспроможності на масові види товарів і тим самим стимулювати ріст їх виробництва.

Наприкінці 30-х років кейнсіанство стає панівною теорією в науці й економічній політиці. Правлячі кола Заходу черпали в ній ідеї макроекономічного аналізу господарського життя, необхідну рецептуру економічної політики. Це забезпечувало значною мірою економічне піднесення 60-х років і довготривалу стабілізацію капіталізму. На жаль, кожна країна зробила це за рахунок збільшення свого загальнодержавного бюджетного дефіциту. Іншою бідою цієї політики була інфляція. Центральна банківська система змушена була збільшувати грошову масу, щоб покривати державні витрати. Теорія Кейнса призначена для економіки, що знаходиться у стані кризи. її застосування було розраховано лише на короткі періоди. У 50-ті роки економічна ситуація змінилася. У результаті НТР у низці країн спостерігалися високі темпи економічного росту. Теорія Кейнса для таких випадків була непридатною.

Із середини 70-х років почалася серйозна криза кейнсіанства й повернення до оновленої неокласичної теорії.