Історія економічних вчень - Золотих І.Б. - 4. Концепція неокласичного синтезу

У СІНА на противагу кейнсіанству виступала Чиказька школа неолібералізму. Монетарні ідеї цієї школи зародилися в стінах Чиказького університету ще в 20-ті роки XX століття.

Однак провідне значення в неоліберальному русі американський неолібералізм одержав в 50-60-ті роки з появою публікацій М. Фрідмена (нар.1912 р.) - лауреата Нобелівської премії (1976 р.) Йому належить близько 250 робіт, у тому числі 27 книг. Головні роботи "Теорія функції споживання" (1957 р.), "Становлення грошової системи СІНА" (1963 р.) та ін.

М. Фрідмен і його сподвижники віддали перевагу стабільності грошової системи. Монетаристи рекомендують прагнути до нульової інфляції, яка забезпечується пропорційністю грошової маси й обсягами виробництва.

Таким чином, головна ідея монетаризму пов'язана зі словом "стабільність", для здійснення якої монетаристи пропонують:

- обмежити втручання держави в економічні процеси за допомогою зменшення обсягів державних замовлень і закупівель, за рахунок скорочення інвестування збиткових і низькорентабельних підприємств тощо;

- зменшити державні витрати на соціальні потреби, тому що високі допомоги у зв'язку з безробіттям зменшують інтенсивність пошуку людьми нової роботи (вибір людей - одержувати допомогу або працювати не завжди на користь останнього й до того ж це призводить до збільшення державних витрат);

- створювати умови для розвитку бізнесу й підприємництва за рахунок скорочення оподаткування (ставка податку не повинна перевищувати 35-37%);

- жорстко контролювати темпи приросту грошової маси (не більш 3-5% на рік).

Монетарна концепція М. Фрідмена була застосована при президентові США Ніксоні в 1969-1970 р. Але найбільший успіх вона одержала при уряді Рейгана, тому що вона послабила інфляцію й зміцнила долар. Однак "рецепти" монетарної теорії не повинні розглядатися як універсальна схема.

У цілому неоліберальні ідеї державного регулювання економіки взяли гору над кейнсіанськими, починаючи з 70-х років, коли інфляція, дефіцит, безробіття стало постійним явищем для багатьох країн. Неоліберали звинувачували кейнсіанців у тому, що зросли масштаби державного сектора економіки, обмежилися умови для вільної конкуренції. Тому в 70-80-ті роки в багатьох розвинених капіталістичних країнах проводилася денаціоналізація (приватизація) багатьох галузей, що перебували раніше в сфері державної економіки. За останні роки завдяки цьому оздоровилася економіка Великобританії, Франції, Японії, Східної Німеччини, Чилі, Іспанії й інших країн.

4. Концепція неокласичного синтезу

От уже більш 200 років людство намагається зрозуміти як досягти повної зайнятості й постійного зростання реальних доходів населення без кризового економічного циклу. На жаль, безробіття й інфляція залишаються найактуальнішими проблемами для держав з ринковою економікою.

Поль-Ентоні Самуельсон (нар.1915 р.) - лауреат Нобелівської премії з економіки (1970 р.). У своєму відомому підручнику "Економіко" підкреслив, що з досягненням повної зайнятості є цілком здійсненним завданням, тому що економісти можуть використовувати концепцію "неокласичного синтезу". За його словами, у цей час триває процес становлення цієї концепції, її вважають новою універсальною доктриною, здатною вирішувати багато економічних проблем.

Існують три версії пояснення поняття "неокласичний синтез".

Перший варіант (версія) - досконала економічна теорія розглядає можливість забезпечення повної зайнятості й економічного росту при одночасному використанні елементів ринкового механізму з його принципами економічного лібералізму й елементів кейнсіанської концепції, що обмежує стихію вільного ринку.

За іншою версією - в основі наукової теорії вартості (цінності) лежить інтеграція "старої" і "нової" теорії вартості, тобто витратної теорії (трудова вартість або теорія витрат виробництва) і теорії граничної корисності. Мова йде про двокритериальні сутності цінності будь-якого товару, про функціональний зв'язок категорій "ціна", "попит", "пропозиція", про частку й загальну економічну рівновагу.

За третьою версією, неокласичний синтез полягає в тому, що досконала модель загальної економічної рівноваги базується одночасно на макро- і мікроекономічному дослідженні, оскільки використовує для її створення науковий інструментарій, адекватний макро- і мікроекономічному аналізу. Причому на шляху до формування синтезуючих ідей тут був досягнутий як відмова неокласикам (услід за інституціоналістами) від смітіанських постулатів "чистої" економічної теорії й "досконалої конкуренції", від протиставлень одна одній сфер виробництва й споживання, так і перехід до концепцій реформування економіки з урахуванням усієї сукупності суспільних відносин, включаючи небезпідставний "психологічний закон" Дж.М. Кейнса про випереджальне зростання доходу у порівнянні з ростом споживання, а також так званий "Ефект Веблена", що не виключає "аномалії" у механізмі ціноутворення й інші неекономічні фактори.