Історія економічних вчень - Тарасевич В.М. - 4.1. Історичні умови виникнення марксизму та його ідейні джерела

4.1. Історичні умови виникнення марксизму та його ідейні джерела

Економічні ідеї марксизму починають формуватися в 40-х рр. XIX ст. у період завершення промислового перевороту. Розвиток фабрично-заводської індустрії на власній основі значно підвищував продуктивність суспільної праці, сприяв зростанню масштабів випуску продукції і подальшому розширенню ринкових зв'язків. Разом з тим, остаточна перемога машинного виробництва супроводжується загостренням соціально-економічних суперечностей. Негативні наслідки промислового перевороту - концентрація багатства в руках фабрикантів і зубожіння робітників, висока ступінь експлуатації найманої праці, тимчасові періоди перевиробництва окремих товарів - починають проявлятися ще за життя і творчості Д. Рікардо, що, власне, і визначає предмет його досліджень - з'ясування законів розподілу багатства. Однак в умовах незавершеності промислового перевороту ці суперечності не набували антагоністичних форм.

У подальшому буржуазія й пролетаріат стають основними суспільними класами і у їхніх взаємовідносинах посилюється конфронтація: робітники не можуть миритися із своїм злиденним становищем на фоні стрімкого зростання багатства фабрикантів. Якщо Д. Рікардо був очевидцем ще незрілих форм боротьби пролетаріату, спрямованих, в основному, на протидію застосуванню машин у виробництві й створенню фабрик (рух луддитів в Англії), то К. Маркс є сучасником вже таких революційних виступів пролетаріату, в ході яких висуваються політичні й економічні вимоги. Це - революція у Франції (1830), повстання ткачів у Ліоні (1834) та Сілезії (1844), активізація руху чартизму (1836).

Поряд з активізацією пролетарського революційного руху, який потребував теоретичного обґрунтування та ідеологічної легітимації, всебічного наукового осмислення вимагали й інші проблеми суспільного розвитку, в тому числі, кризи перевиробництва, які з першої третини XIX ст. з чіткою періодичністю руйнують стабільність капіталістичного виробництва, породжуючи масові банкрутства, безробіття й падіння життєвого рівня населення.

Ці соціально-економічні й політичні події сприяли активізації наукових досліджень і вимагали встановлення причин суперечностей суспільного розвитку, соціальних конфліктів між буржуазією та пролетаріатом. Саме в марксизмі було знайдено відповіді на питання, які поставила перед класичною політичною економією реальність 40-х рр. XIX ст. Небезпідставно марксистська політична економія вважається пролетарською, оскільки, на відміну від класичної буржуазної, науково пояснює та відповідає інтересам найманих робітників.

Досягнення марксизму були б неможливі без високого рівня розвитку філософії, статистики й самої політекономії. Так, у німецькій класичній філософії набули зрілості діалектика й матеріалізм; класична політекономія упритул підійшла до завершених форм теорії трудової вартості, активізувала потенціал наукових методів (абстрагування, індукції та дедукції, аналізу і синтезу); у соціально-політичних дослідженнях було створено моделі соціально-економічного устрою суспільства на основі соціалістичних ідей. За визнанням самого К. Маркса, головними джерелами його наукових досліджень стали англійська класична політекономія Сміта - Рікардо, німецька класична філософія Гегеля - Фейєрбаха і французький утопічний соціалізм Сен-Сімона - Фур'є.

Рис. 4.1. Ідейні джерела марксизму

4.2. Економічні ідеї К. Маркса

Автором найважливішої праці марксизму "Капітал" є К. Маркс, але без Ф. Енгельса вона не побачила б світ. Безпосередньо Марксом було підготовлено до друку перший том, про що він писав у листі до Енгельса від 16 серпня 1867 р.: "Тільки-но закінчив коректуру останньої сторінки книги... Так, цей том готовий. Тільки тобі я зобов'язаний тим, що це стало можливим! Без твоєї самопожертви заради мене я ні за що не зміг би здійснити всю величезну роботу за трьома томами"1.

Після смерті К. Маркса Ф. Енгельс підготував до друку і видав другий том "Капіталу" на основі відносно цілісного рукопису. На це було затрачено два роки. Третій том вимагав більш довготривалої роботи, оскільки його матеріали являли собою недостатньо оброблені чорнові нариси. У процесі роботи над цим томом Енгельс відредагував і виправив ряд неточностей, допущених Марксом, доопрацював ряд глав, здійснивши в них вставки, що мали самостійне наукове значення, а також зробив ряд важливих висновків про те, що він є свідком переходу від капіталізму вільної конкуренції до капіталізму монополістичного. Ця робота зайняла дев'ять років.

Сам Енгельс про свою роль у розвитку марксизму говорив так: "Останнім часом не раз вказували на мою участь у розробці цієї теорії. Тому я повинен сказати тут декілька слів, які вичерпують дане питання. Я не можу заперечувати, що я і до, і під час моєї сорокарічної спільної роботи з Марксом приймав відому самостійну участь як в обґрунтуванні, так і, особливо, в розробці теорії, про яку йде мова. Але величезна частина основоположних думок, особливо в економічній та історичній сфері, та, ще більше, їх кінцеве формулювання у різкій формі належить Марксу. Те, що вніс я, Маркс міг легко зробити й без мене, за виключенням, можливо, двох-трьох спеціальних сфер. А того, що зробив Маркс, я ніколи не зміг би зробити. Маркс стояв вище, бачив далі, обстежував більше і швидше за всіх нас. Маркс був геній, ми, у кращому випадку - таланти. Без нього наша теорія далеко б не була тим, чим вона є. Саме тому вона справедливо називається його іменем".