Історія економічних вчень - Тарасевич В.М. - Карл Каутський (1854-1938)

Видатний діяч німецької соціал-демократії, один із керівників II Інтернаціоналу

Основні твори - "Економічне вчення Карла Маркса" (1886), "Соціальна революція" (1902), "Шлях до влади" (1909)

Методологія.

Каутський не є поборником економічного детермінізму і визнає вплив на економічний розвиток цілої низки неекономічних факторів. Тим самим він привносить у сферу економічних досліджень методологічні принципи політичної науки, що дозволяє переглянути й доповнити певні положення марксизму відносно соціально-економічної трансформації суспільства та ролі у цьому процесі класової боротьби.

Теорії імперіалізму та ультраімперіалізму.

Імперіалізм у розумінні Каутського є продуктом високо розвинутого промислового капіталізму. Сутність імперіалізму вчений вбачає у прагненні промислово розвинутих країн приєднати до себе, підпорядкувати все більше аграрних областей. Це є наслідком нерівномірного економічного розвитку промисловості та сільського господарства різних країн, що потребує захоплення нових джерел сировини та продуктів. Отже, імперіалізм пов'язується переважно з політичними факторами, ототожнюється з певною зовнішньою колоніальною політикою.

Логічним продовженням теорії імперіалізму є концепція ультраімперіалізму. Йдеться про формування нової міжнародної політики, за якої боротьба національних капіталів замінюється на їх мирне співробітництво у сферах сумісної діяльності. Каутський висунув положення про всесвітнє об'єднання національних капіталів у єдиний картель, який є принципово новою формою функціонування раніше відособлених національних капіталів. За таких умов усуваються конфлікти й створюються умови для планомірного регулювання економіки у світовому масштабі. Отже, робить висновок вчений, на зміну анархії капіталістичного виробництва приходить плановість, що перетворює його на "організований капіталізм".

Теорія еволюції суспільства.

Каутський відхиляє положення Маркса про класову боротьбу як рушійну силу суспільного розвитку. Вчений вважає, що суспільство розвивається шляхом поступового вростання капіталізму в соціалізм на основі демократизації. "Для нас немислимий соціалізм без демократії, - стверджує Каутський, - ми розуміємо під сучасним соціалізмом не просто суспільну організацію виробництва, але також і демократичну організацію суспільства... Немає соціалізму без демократії".

Економічна демократія, на думку вченого, реалізується завдяки контролю над монополіями за участю профспілок; об'єднанню галузей промисловості в утворення, що самоуправляються, а також випуску дрібних акцій для робітників та службовців, залучення представників профспілок в управлінський апарат акціонерних компаній, створення регіональних і загальнонаціональних економічних рад з рівною участю підприємців і робітників.

Отже, Каутський сполучає економічні засади утвердження соціалізму з політичними й моральними передумовами, започатковує тим самим традицію розглядати економічний устрій суспільства у взаємозв'язку й взаємозумовленості з його політичною організацією.

Рудольф Гільфердінг (1877-1941)

Економіст, видатний політичний діяч,

редактор газети німецької соціал-демократичної партії. Міністр фінансів Веймарської республіки

Основний твір - "Фінансовий капітал" (1910)

Напрям промислових трестів та картелів відбувається їх поступове зрощення з капіталом банків, внаслідок чого виникає фінансовий капітал. Останній, на думку Гільфердінга, усуває капіталістичний принцип вільної конкуренції, оскільки привносить у ринкове господарство планомірність. Фінансовий капітал упорядковує виробництво на основі його свідомої планомірної організації, а значить, пом'якшує кризові явища. Саме у розвитку фінансового капіталу Гільфердінг вбачає можливість мирного переходу від капіталізму до соціалізму. "Функція фінансового капіталу усуспільнювати продукцію надзвичайно полегшує перемогу над капіталізмом, - стверджує вчений. - Раз фінансовий капітал поставив під свій контроль найважливіші галузі виробництва, то буде достатньо, щоб суспільство через свій свідомий виконавчий орган, завойовану пролетаріатом державу, заволоділо фінансовим капіталом, щоб відразу дістати під свою оруду найважливіші галузі виробництва".

Теорія організованого капіталізму.

Фінансовий капітал привносить організованість й урегульованість в анархію капіталістичного виробництва поряд з розвитком акціонерних товариств. Останні вважаються осередком економічної демократії, оскільки саме акціонерний капітал забезпечує участь кожного акціонера в управлінні підприємством.

Організований капіталізм Гільфердінг визначив як "заміну капіталістичного принципу вільної конкуренції соціалістичним принципом планомірного виробництва. Це господарство, що свідомо й планомірно управляється, ... підпорядковується можливості свідомого впливу з боку суспільства ... через державу"18. Остання трактується вченим як виразник інтересів всього суспільства. Однак для того, щоб вона могла ефективно виконувати свої суспільні функції, вчений передбачає демократизацію державної влади за рахунок посилення впливовості профспілок та участі робітників у прийнятті управлінських рішень. Таким чином, організований капіталізм утверджується шляхом використання робітничим класом механізму парламентаризму й демократичної держави.