Уже з початку 40-х рр. здійснюються спроби поєднання базових постулатів неокласики та кейнсіанства. Цей процес обумовлений рядом причин. Основні з них: економічні - підрив віри у здатність вільної ринкової економіки автоматично підтримувати повну зайнятість і стабільність цін, практична ефективність кейнсіанських інструментів економічної політики; соціальні - досягнення певного соціального консенсусу представників приватного капіталу, середніх верств, значної частини робітничого класу; політичні - помітне тяжіння до реформізму; ідеологічні - вплив досвіду народногосподарського планування та соціальної політики в соціалістичних країнах; актуальність політики активізму та ін.
У працях Пола Самюельсона (1915-2009), Джона Хікса (1904- 1989), Елвіна Хансена (1888-1975) зазначене поєднання набуває ознак синтезу. Його характерні риси: 1) макроекономічні поведінкові функції виводяться із неокласичного постулату максимізації корисності окремими індивідами і являють собою певну суму індивідуальних функцій; 2) відмова від кейнсіанського припущення про негнучкість цін, наголос на їх цілковитій гнучкості, що пов'язано із використанням у дослідженнях так званого ефекту Пігу, або ефекту реальних касових залишків; 3) допущення про нейтральність грошей і зосередження уваги на рівновазі економіки в умовах повної зайнятості; 4) використання ідей Вальраса про єдність ринків грошей, облігацій, товарів і робочої сили у дослідженнях ринкової рівноваги та умов повної зайнятості ресурсів.
Головна ідея Дж. Хікса і Е. Хансена полягає в тому, що грошовий ринок впливає на ринок товарів через зміну норми процента, а товарний ринок впливає на ринок грошей через зміну обсягів видатків. За допомогою маніпулювання державними видатками і нормою процента держава може впливати на рівень зайнятості та обсяги виробництва.
Модель Хікса-Хансена ІБ - ІМ відображає рівноважний стан товарного ринку і ринку грошей (рис. 6.4).
Рис. 6.4. Рівновага товарного та грошового ринків в моделі IS и LM
В точці перетину кривих Ш і ЬМ фактичні видатки дорівнюють плановим (рівновага товарного ринку), а попит на гроші дорівнює їх пропозиції (рівновага грошового ринку).
Взаємозв'язок між національним доходом та нормою процента залежить від реальних та грошових факторів. До першої групи факторів відносяться ті, що впливають на рівень інвестицій, споживання та заощаджень: гранична продуктивність капіталу, схильність до заощаджень, мультиплікатор інвестицій, тощо. До другої групи факторів - ті що визначають норму процента та її співвідношення з доходом: перевага ліквідності (попит на гроші) та пропозиція грошей.
З метою забезпечення повної зайнятості та збільшення національного доходу держава може впливати на точку перетину ІБ та ЬМ. В залежності від конкретної макроекономічної ситуації рівновага товарного ринку та ринку грошей може змінюватися в сторону зростання доходу або шляхом зміщення кривої ЬМ вправо і вниз за рахунок збільшення пропозиції грошей, або шляхом зміщення кривої ІБ вправо і вгору за рахунок збільшення державних видатків, покращення організації виробництва, технологічних змін та зростання мультиплікатора інвестицій.
Отже, на зростання національного доходу в економіці можуть впливати як бюджетно-податкова, так і грошово-кредитна політика. Остання більш ефективна тоді, коли інвестиційна та споживча функції еластичні по нормі процента, а бюджетно-податкова, - коли інвестиційна та споживча функції слабо еластичні по нормі процента.
П'єр Сраффа (1898-1983)
Джоан Вайолет Робінсон (1903-1983)
Монетарне посткейнсіанство.
6.5. Нове кейнсіанство
Джордж Акерлоф (народився у 1940 р.)
Джозеф Стігліц (народився у 1943 р.)
Тема 7. Інституціоналізм
7.1. Витоки інституціоналізму
7.2. Класичний інституціоналізм