Історія економічних вчень - Тарасевич В.М. - Денієль Белл (1918-2011)

Професор Гарвардського університету

Основні твори - "Прийдешнє постіндустріальне суспільство" (1973), "Культурні протиріччя капіталізму" (1976), "Соціальні межі інформаційного суспільства" (1986)

Методологія.

Розвиток суспільства Белл пов'язував зі змінами в різних сферах суспільного життя: економічній, соціальній, культурній, політичній. Кожна з цих сфер побудована на певному "принципі вісі". Теорії марксизму та "індустріального суспільства" Белл вважав однобічними, внаслідок використання в них схем історичного прогресу виключно вздовж єдиної "вісі", яка вела до економічного (вісь відносин власності), або технологічного (вісь технічних змін) детермінізму. Для того, щоб оминути однобічність у дослідженні та виділити потрібну логіку в межах даної концептуальної схеми, Белл запропонував досліджувати історичний прогрес з використанням різних "принципів вісі".

Теорія постіндустріального суспільства.

"Постіндустріальне суспільство" прийшло на зміну "індустріальному суспільству". Головна спрямованість "постіндустріального суспільства" - акумуляція наукового знання. З цієї точки зору "постіндустріальне суспільство", як концептуальну ідею вздовж "вісі технології та знань", Белл характеризує:

1) переходом економіки від виробництва товарів до виробництва послуг;

2) переважанням серед зайнятих професійних спеціалістів і техніків;

3) провідною роллю теоретичного знання, яке є ключовим принципом запровадження нових методів організації виробництва та визначення соціальної структури суспільства;

4) орієнтацією техніко-економічного середовища на контроль над технологіями;

5) забезпеченням процесу прийняття рішень за допомогою нових "інтелектуальних технологій".

Перехід до "постіндустріального суспільства" супроводжується зростанням ролі інформації до такого рівня, що для характеристики майбутнього суспільства Белл був змушений ввести термін "інформаційне суспільство".

Подальшим розвитком ідей постіндустріального суспільства стала теорія суперіндустріалізму, розроблена американським соціологом Елвіном Тоффлером. На його думку, еволюція світу є хвилеподібною, причому вплив техніки на суспільство також має хвилеподібний характер, а технологічні зміни визначають тип суспільства і культури. Простежується логіка трьох хвиль. Першу хвилю Тоффлер назвав "сільськогосподарською цивілізацією". Основою економічного життя суспільства першої хвилі, інститутів культури, сім'ї, політики є земля, простий поділ праці, економіка функціонує децентралізовано, і кожна громада виробляє більшу частину необхідного.

Друга хвиля означала появу "індустріальної цивілізації", яка принесла з собою нові інститути, відносини та цінності. Найбільш важливими ознаками другої хвилі Тоффлер визнав процеси стандартизації, спеціалізації та синхронізації. Друга хвиля почалася з промислової революції (XVIII ст.). Численні різноманітні елементи утворили систему масового виробництва, споживання, освіти, засоби масової інформації разом зі спеціальними інститутами - школами, корпораціями та політичними партіями. Змінилася навіть структура родини - від великої селянської родини, яка включала кілька поколінь, до малої нуклеарної родини, характерної для індустріального суспільства.

Третя хвиля - "постіндустріальна цивілізація" - стала породженням нових технологій. Вона усунула основну ознаку індустріальної цивілізації - стандартизацію. Відхід від традиційного масового виробництва супроводжувався демасифікацією ринків та споживання. Економіки країн третьої хвилі базуються на розумовій праці, основним ресурсом стали нематеріальні активи, а некваліфіковані та неосвічені робітники втрачали роботу. Навіть інститут родини втратив масовість: місце нуклеарної родини зайняли родини з одним із батьків, пари, що уклали другий шлюб, бездітні родини тощо. Однорідність суспільства другої хвилі замінено різнорідністю постіндустріальної цивілізації17.