Історія економічних вчень - Тарасевич В.М. - Еліонор Остром (1933-2012)

Професор Університету Індіани, лауреат Нобелівської премії з економіки (2009 р.)

Основний твір - "Управління суспільством: еволюція інститутів колективних дій" (1990)

Остром належить значний внесок у розвиток інституціональної теорії прав власності. Визначальними умовами і механізмами реалізації прав власності тієї чи іншої людини (відповідно до інтелектуальних здібностей, національної, соціальної приналежності і т.п.) вона вважає наявність правил. Правила - це загальновизнані та захищені настанови, які забороняють або дозволяють певні види дій одного індивіда (або групи людей) при взаємодії їх з іншими людьми або групами. Економічні правила вона вважає безпосередньою передумовою виникнення прав власності.

Остром пропонує власну ієрархічну класифікацію правочинностей прав власності, яка включає доступ і доход, управління, виключення, відчуження. Особливість запропонованої нею класифікації полягає в тому, що кожна наступна правочинність передбачає здійснення попередньої. Однак класифікація правочинностей залежить від того, за яким принципом будуть класифіковані правила. Класифікація Остром основана на поділі правил, а, відповідно, і прав власності на два рівні: правила колективної дії та операціональні правила. Операціональні правила визначають взаємовідносини між людьми з приводу використання того чи іншого рідкісного ресурсу та розподілу доходу, а правила колективної дії визначають порядок змін і застосування операціональних правил.

Остром запропонувала також більш розгорнуту класифікацію правил, яка складається з шести видів: 1) позиційні, або посадові, які специфікують набір позицій (посад) і кількість людей на кожній з них; 2) правила межі, які визначають процедуру відбору учасників на ці посади та зняття з посади; 3) правила охоплення, або сфери впливу, які встановлюють набір результатів, на які можна впливати, та зовнішніх стимулів і витрат, віднесених до кожного з цих результатів; 4) правила влади, які визначають набір дій для кожної посади у певній зв'язці; 5) правила агрегування, які фіксують функції рішення, що використовуються в межах певного плану дій для досягнення проміжних або кінцевих результатів; 6) інформаційні правила, які визначають канали комунікації між учасниками, що знаходяться на різних посадах, а також специфікують мову та форму здійснення комунікації.

На основі розробленої класифікації правил розподілу результатів використання ресурсів Остром досліджує проблему використання спільної власності (вільний доступ). Система вільного доступу означає, що кожен економічний агент може використати певний ресурс без згоди, попередньої домовленості з іншими агентами, без будь-якої форми санкціонування власних дій. Вона пов'язана з таким використанням ресурсів, коли кожен із суб'єктів, який приймає рішення, привласнює вигоди від використання ресурсів безпосередньо, а тягар витрат унаслідок їх використання, розподіляється між усіма економічними агентами30. Режим виключності прав призводить до виникнення різних форм спільної власності, а правила розподілу результатів використання ресурсів визначаються правилами колективної дії. Таким чином Остром пояснює, як спільна власність може ефективно управлятися групами, які її використовують.

Теорія суспільного вибору. Важливе місце в неоінституціоналізмі займає "теорія суспільного вибору", представлена працями Дж. Б'юкенена, та отримала подальший розвиток у роботах Д. Мюллера, У. Несканена, М. Олсона, Р. Толлісона Г. Таллока та ін. Певною мірою відокремлено розвивалася "конституційна економіка", що поєднала в собі риси неокласичної теорії суспільного вибору та "теорії порядку", яка є продовженням традиції класичного інституціоналізму.