Історія економічних вчень - Тарасевич В.М. - Дуглас Норт (народився у 1920 р.)

Професор Вашингтонського університету, лауреат Нобелівської премії з економіки (1993 р.)

Основні твори - "Структура та зміни в економічній історії" (1981), "Інституції, інституційні зміни та функціонування економіки" (1990), "Насильство та соціальні порядки" (2009)

Методологія.

Дослідницький підхід Норта полягає у розробці та застосуванні сучасних методів аналізу історико-економічного матеріалу для виявлення структури інституціональних змін. Історію економіки він розглядає, "як спробу пояснити різні моделі розвитку, застою і занепаду суспільств упродовж часу, а також дослідити, яким чином перешкоди, що виникають внаслідок людської взаємодії, породжують зовсім відмінні результати". На історичному матеріалі Норт будує наближені до реальності теоретичні моделі інституціональних і економічних змін, які здійснюються в часі.

Основні методологічні та теоретичні здобутки Норта представлено у книзі "Інституції, інституційна зміна та функціонування економіки". Він розкрив зміст і природу інститутів, як встановлених у суспільстві "правил гри" чи створених людиною обмежувальних рамок. Інститути - це контрактні утворення, що дозволяють отримувати вигоди від обміну та поділу праці. Основні функції інститутів у економічному та інституціональному середовищі полягають у встановленні стійкої структури взаємодій між людьми, спрямуванні індивідуальної поведінки в структурні рамки повсякденного життя, визначенні та обмеженні сукупності варіантів вибору для індивідів, зниженні трансакційних витрат і запровадженні більш складних видів угод.

Норт визначив структуру інститутів, у якій виділив неформальні обмеження (традиції, звичаї, соціальні умовності), формальні обмеження у вигляді правил і приписів (конституції, закони, судові прецеденти, адміністративні акти), механізми, які включають процедури забезпечення дотримання встановлених правил (суди, поліція і т.п.). Неформальні інститути створюються спонтанно, як побічний результат взаємодії великої кількості людей, які, насамперед, думають про власні інтереси. Формальні інститути й механізми їх захисту встановлюються свідомо і підтримуються силою держави. Він обґрунтував і розмежував інститути, як правила гри, та організації (учасники гри), які функціонують у сфері інституціональних обмежень.

Теорія інституціональних змін.

У своїх дослідженнях Норт намагався розробити теорію, здатну описати зміни в соціумі, політиці та економіці. Він виділив основні джерела інституціональних змін. По-перше, це зрушення в структурі відносних цін. Технічний прогрес, відкриття нових ринків, зростання населення зумовлюють зміни цін на кінцевий продукт відносно цін на виробничі ресурси, іншими словами, до зміни цін на одні ресурси відносно цін на інші ресурси. Неформальні норми під впливом цінових зрушень починають поступово зникати, оскільки їх дотримується все менше і менше людей. Під впливом таких змін окремі існуючи інститути стають не ефективними, і економічні суб'єкти починають пошук нових інституціональних форм.

Іншим джерелом інституціональних змін Норт вважає ідеологію: "ідеї, ідеології та переконання відіграють головну роль у виборі індивідів, у тому числі, у виборі траєкторії інституціональної зміни". Ідеологія може діяти як самостійний фактор інституціональних змін і економічного розвитку. Як приклад, Норт наводить скасування рабства в США і пояснює це поступовим проникненням у людську свідомість розуміння аморальності факту власності на людей. Хоча на той час рабство було високоефективним економічним інститутом.

У роботі "Розуміння процесу економічних змін" Норт розширив інституціональний аналіз, включивши в його структуру не тільки проблему ідеології, а й ментальних моделей індивідів і соціальних груп.

Він вважає, що світосприйняття окремих людей, груп і суспільства визначає їх вибір, а історія доводить значення ідей, ідеологій, міфів, догм та упереджень. Норт запропонував новий підхід - економічну когнітивістику, яка досліджує еволюцію людського мозку і пояснює, як у свідомості людини формуються та змінюються переконання, керівні ментальні моделі, які детермінують розуміння оточуючого світу, ціннісні переваги при відборі та виборі інституціональних альтернатив для того, щоб зрозуміти як відбуваються економічні зміни.

Норт запропонував загальну модель економічних змін, яка пояснює, чому застійні форми економіки можуть існувати тисячоліття. Головну причину цього він бачить у тому, що високі трансакційні витрати роблять політичний ринок мало схожим на конкурентний неокласичний ринок, а сили конкуренції не завжди здатні витискувати неефективні інститути. Відсутність інституціональних змін Норт пояснює:

1) зацікавленістю держави у збереженні неефективних інститутів;

2) підтримкою неефективних інститутів потужними групами зі спеціальними інтересами;

3) уведення нових інститутів вимагає значних витрат, яких не потребують давно вкорінені інститути.

Для пояснення інституціональних змін Норт проаналізував відомі в історії соціально-політичні порядки. їх принципові відмінності полягають у різних способах доступу до основних економічних і політичних ресурсів. Перший тип соціального порядку, який Норт назвав "природним станом", характеризується обмеженим доступом до ресурсів. Тут політичний устрій обмежує можливості отримання ресурсів, однак створює ренту, необхідну для підтримки стабільності та нормального розвитку. Такий тип політико-економічного устрою є найбільш поширеним у історії та в сучасності.

Для другого типу соціального порядку характерний рівноправний доступ до економічних і політичних ресурсів. У таких системах соціальний порядок підтримується не відтворенням рентних відносин, а конкуренцією. Система відкритого доступу, на думку Норта, в більший мірі властива західному світу.

Таким чином, запропонований Нортом підхід дозволив пояснити історичний процес з точки зору еволюції інститутів, теорії прав власності та трансакційних витрат.

Історико-економічні дослідження.

Історичний процес Норт бачив крізь призму реалізації переваг добровільного обміну, які з'являються внаслідок поглиблення поділу праці за умови невисоких трансакційних витрат. Поглиблення поділу праці руйнує ті умови, які полегшували обмін між членами традиційних суспільств і збільшує трансакційні витрати. Зростають витрати з вимірювання кількості та якості товарів, що обмінюються, витрати на специфікацію прав власності та захист контрактів.

Яким чином поглиблення поділу праці та збільшення трансакційних витрат гальмують економічне зростання Норт пояснює на прикладі двох економічних революцій. Змістом "першої економічної революції", яка відбулася приблизно 8 - 10 тис. років тому, був перехід від полювання та збирання до регулярного землеробства та приручення домашніх тварин. Утвердженню первинних форм землеробства та скотарства сприяв перехід до так званої "виключної загальної власності" на природні ресурси та продукти праці, коли із вільного доступу до них почали виключати інші племена. Нова форма власності створила стимули до набуття нових знань і створення кращих технологій. Одночасно для попередження надексплуатації, яка могла би виникнути в середині племені, почали вводити різноманітні заборони та табу.

"Перша економічна революція" привела до створення держави, яка підтримувала "виключні права" в межах загальної власності на поля і стада домашніх тварин, забезпечувала вирішення господарських питань і створила механізм управління людьми для виконання ними суспільних функцій. Держава стала першим спеціалізованим інститутом націленим на зниження трансакційних витрат. Поява держави є одним з найбільших досягнень Стародавнього світу, яке дозволило реалізувати можливості "першої економічної революції".

"Друга економічна революція" відбулася в середині XIX ст. Вона була підготовлена глибокими інституціональними змінами, які полягали, по-перше, у формуванні ефективної структури прав власності з мінімальними обмеженнями та перерозподільчою активністю з боку держави; по-друге, у збільшенні систематичного попиту на знання, що привело до швидкого розвитку наукових центрів; по-третє, у припливі в науку приватних і державних інвестицій, що забезпечила тісну взаємодію науки та практики, високу соціальну віддачу науки; по-четверте, у завершенні розробки прав інтелектуальної власності. її зміст полягає у систематичному застосуванні знань у виробництві. Економічне зростання забезпечувалося безперервним виробництвом нових знань при постійних витратах, що призвело до зростання доходу на одну особу за умови збільшення кількості населення. "Друга економічна революція" забезпечила панування великомасштабного виробництва, запровадження безперервних технологій, поглиблення спеціалізації та поділу праці. Наслідками таких змін було:

1) зростання витрат вимірювання у зв'язку з ускладненням системи ринкових обмінів і поділом виробничого процесу на все більш дрібні проміжні стадії;

2) збільшення втрат від "ухилення", оскільки виробнича діяльність почала зосереджуватися у великих колективах;

3) ускладнення та збільшення термінів контрактів, які укладались, що підвищило ризик опортуністичної поведінки;

4) загострення проблеми зовнішніх ефектів внаслідок появи нових технологій.

Відповіддю на ці проблеми стало:

1) розповсюдження торгових марок, фірмових ярликів, гарантій якості, ліцензування і т. п.;

2) багаточисельні організаційні нововведення забезпечили контроль за опортуністичною поведінкою;

3) поширення та посилення внутрішньофірмових регламентацій;

4) розвиток горизонтальної та вертикальної інтеграції.

Однак основним чинником, який не дозволив зростанню трансакційних витрат перекрити виграш у продуктивності праці, Норт вважає посилення ролі держави. У нових умовах вона забезпечила встановлення та підтримку стандартів якості, виступила в ролі третейського судді при розв'язанні спорів з приводу порушення умов контрактів, які регулюють зовнішні ефекти.

"Друга економічна революція" викликала й масову негативну реакцію по відношенню до ринку та ринкових інститутів. Виникли політичні групи з конфліктуючими ідеологіями, які почали порушувати політичну стабільність у боротьбі за контроль над державою. Глобального характеру набуло зменшення трансакційних витрат конкуренції, що викликало різкі коливання в умовах обміну. Це спричинило появу потужних лобістських груп, які вимагали від держави захистити їх від подібних коливань. Під їх впливом перерозподільна активність держави зросла ще більше.

Інституціональна структура, яка з'явилася внаслідок "другої економічної революції", досягла найбільшої ефективності в середині XIX ст. Однак у другій половині XX ст. вона продемонструвала ознаки дезінтеграції та необхідність заміни у майбутньому.

Таким чином, слід відмітити серйозні досягнення неоінституціоналізму в теорії та методології наукових досліджень. Неоінституціональна теорія порушила питання про економічного суб'єкта як уособлення певних універсальних цінностей, на засадах яких формуються можливі стратегії та моделі економічного розвитку. Вона надала методологічний інструментарій для дослідження економічних відносин і дозволила пояснити взаємозв'язки між системоутворюючими поняттями економічного розвитку, ідентифікувати ступінь конвенціональності накопиченого знання та можливість використання методологічних надбань інших дослідницьких програм.