Історія економічних учень у запитаннях і відповідях - Мазурок П.П. - 6. Як розвивалися ідеї маржиналізму в Україні у 70-90-х роках XIX ст.?

У 70-80-х роках українська політична економія починає сприймати ідеї маржиналізму. Українські економісти ведуть жваві дискусії з питань предмета політичної економії і "економікс", економічної природи категорій "цінність" і "гранична корисність", висуваючи часом досить оригінальні їх трактування.

Водночас в Україні у 90-х роках маржиналізм ще не набув значного поширення, а більшість теоретиків сповідували принципи або класичної політичної економії, або марксистського економічного вчення. У цей час в основі більшості університетських курсів політичної економії стояла теорія вартості К. Маркса.

Проте вже наприкінці 90-х років XIX ст., а особливо на початку наступного XX ст. більшість українських дослідників почали схилятись до принципів неокласичної теорії, яка розвивалась на ґрунті маржиналізму. Це пояснювалось тим, що вони усвідомили кризовий стан класичної політичної економії і намагались знайти правильні відповіді в теорії "економікс". Поступово відбувалася зміна всієї системи економічних уявлень і понять, яка складалась протягом століть. Дедалі менше залишалось прибічників трудової теорії вартості як у класичному, так і, особливо, в її марксистському варіанті. Дуже популярним стає суб'єктивно-психологічний напрям економічних досліджень, теорії попиту і пропозиції, загальної економічної рівноваги, виробничих ресурсів, які розроблялись неокласичною теорією і соціальною школою. Особливо плідно їхні здобутки використовувала українська "математична" школа в економічній теорії.

У руслі цих процесів відбувається перегляд багатьох положень не тільки класичної, а й марксистської політичної економії, ставлення до висновків якої кардинально змінюється у негативний бік. Колишні її прихильники сприймають теоретичні й методологічні засади, філософську основу насамперед неокласичної теорії.

7. У чому виявляється сутність теорії цінності М. Тугана-Барановського?

Маржиналістські ідеї в Україні найкраще представлені у працях Тугана-Барановського. Учений не був щирим послідовником ні австрійської, ні будь-якої іншої школи. Туган-Барановський, проаналізувавши розвиток теорії граничної корисності від її витоків до більш пізніх часів, у праці

"Вчення про граничну корисність господарських благ як причину їх цінності" (1890 р.), дійшов висновку про доцільність використання в економічних дослідженнях теорії корисності. Поняття граничної корисності, встановлення цінності предмета за його граничною корисністю було, за виразом Тугана-Барановського, "Аріадниною ниткою" для виходу з лабіринту суперечностей при поясненні цінності корисністю, дало можливість школі К. Менгера сформулювати "нову теорію цінності, яка має всі шанси стати загальноприйнятою в науці".

Туган-Барановський сформулював закон ("теорему цінності"), згідно з яким граничні корисності господарських благ, що вільно відтворюються, прямо пропорційні їхнім трудовим вартостям. За всієї умовності цього закону сама ідея необхідності дослідження категорії цінності з погляду "об'єктивних" і "суб'єктивних" факторів була надзвичайно плідною, підносила праці Тугана-Барановського в цій галузі на рівень найновіших на той час здобутків світової економічної думки. Це розрізнення "суб'єктивних" та "об'єктивних" факторів було даниною українського вченого тогочасним поглядам класичної школи з її пошуками абсолютної субстанції цінності. Та саме з ідеєю синтезу досягнень маржиналізму з певними засадами класичної школи, вперше висунутою на Заході А. Маршаллом, були пов'язані так звана маршаллівська революція і виникнення неокласичного напряму в економічній теорії.