Історія економічних учень у запитаннях і відповідях - Мазурок П.П. - 8. У чому полягає сутність інвестиційної теорії циклів М. Тугана-Барановського?

Туган-Барановський заклав підвалини сучасної інвестиційної теорії циклів, випередивши основну ідею кейнсіанської теорії циклів "заощадження - інвестиції" як вихідного внутрішнього імпульсу усього механізму циклічних коливань. Він визначив функціональний взаємозв'язок основних факторів економічної активності, втілений Дж. М. Кейнсом у його "мультиплікаторі", тощо. Кризи в теорії Тугана-Барановського - лише одна з фаз капіталістичного циклу, до того ж необов'язкова. Причини циклів та криз учений виводив, на відміну від неокласиків, із недосконалості регулюючої ролі реального ринкового механізму у сфері нагромадження та витрачання суспільного капіталу, що призводить до порушень пропорційного розподілу такого капіталу між різними сферами застосування. Відповідне регулювання інвестицій, хоча б тільки у галузях, що виробляють засоби виробництва, вважав учений, могло б забезпечити неухильне розширення виробництва.

Теорія циклів та криз Тугана-Барановського у світовій економічній літературі оцінюється як така, що знаменувала розрив з минулим, визначила якісно новий етап у розвитку цієї теорії, започаткувала сучасну теорію кон'юнктури тощо. Сучасні дослідники творчості українського вченого на Заході зазначають вплив теорії Тугана-Барановського на пізніші розробки А. Пігу та Дж. М. Кейнса, Дж. Хікса, Р. Харрода та багатьох інших.

Регулярне чергування періодів промислового піднесення і спаду в сукупності створює те, що називається економічним циклом. Туган-Барановський докладно охарактеризував стан промисловості в основних фазах циклу, а також супровідні економічні явища. На думку вченого, капіталістичний цикл складається з трьох фаз: промислового піднесення, кризи і промислового застою. Однак криза не є неминучою фазою капіталістичного циклу - піднесення може переходити в застій поступово, без гострої кризи.

За Туганом-Барановським, причини криз полягають у самій природі капіталістичного господарства через те, що, по-перше, робітник у ньому є простим засобом виробництва; по-друге, воно має тенденцію до необмеженого розширення; по-третє, воно в цілому є неорганізованим. Охоплюючи всі сфери господарства, промислова криза ніколи не настає раптово, їй завжди передує особливий стан промисловості й торгівлі, і симптоми цієї лихоманки настільки характерні, що промислову кризу можна передбачити.

9. Розкрийте сутність соціальної теорії розподілу М. Тугана-Барановського

Туган-Барановський розробив оригінальну соціальну теорію розподілу, відмінну від класичної, марксистської та неокласичної. Основні її засади дослідник виклав у працях "Теоретичні основи марксизму" (1905 р.), "Соціальна теорія розподілу" (1913 р.).

Він виходив з того, що будь-які існуючі теорії вартості, цінності та ціни не сумісні методологічно з теорією розподілу. Зокрема, дослідник вважав невдалою спробу пояснити проблему розподілу доходів з позицій рікардіанської чи марксистської версій теорії трудової вартості. Аналізуючи марксистську теорію розподілу, Туган-Барановський особливу увагу приділяв помилковості тлумачення категорії "робоча сила" К. Марксом. Останній розглядав робочу силу як специфічний товар, який має магічну здатність створювати вартість більшу від власної, тобто додаткову вартість. Тлумачення К. Марксом заробітної плати як перетвореної форми вартості та ціни робочої сили Туган-Барановський вважав абсурдним. Він заперечував також некоректне трактування К. Марксом капіталу як пасивного і нерезультативного додатку до робочої сили, як і марксистську теорію капіталістичного нагромадження і зубожіння пролетаріату, яку називав такою, що не відповідає дійсності.

Натомість український вчений визначив два основних чинники, від яких залежить заробітна плата:

* зростання продуктивної сили праці - економічний, тобто об'єктивний, фактор;

o соціальна сила робітничого класу - соціальний, або суб'єктивний, фактор.

Зростання продуктивної сили праці він вважав основним чинником, адже підвищення продуктивності праці забезпечується науково-технічним прогресом, веде до збільшення національного доходу і розміру частки працівників у ньому. Соціальний фактор - сила робітничого класу, діяльність профспілок із захисту його інтересів тощо, - на думку вченого, визначає конкретний рівень пересічної заробітної плати, який має стійку тенденцію до підвищення.