Основи економічної теорії - Крупка М.І. - Держава та її економічні функції

Жодна сучасна національна економіка не обходиться без участі держави у її регулюванні. Держава впливає на економічну діяльність домогосподарств і фірм через систему важелів та інструментів: інфраструктура, гроші, ціни, кредити, податки, дотації, субсидії, ліцензії, квоти, інвестиції, патенти, амортизація тощо. Однак погляди на роль держави в економіці зазнали значних змін.

У XVI-XVIII ст., коли ринкова економіка тільки формувалась, панували ідеї меркантилізму. Економічна доктрина меркантилізму базувалась на визнанні безумовної необхідності державного регулювання розвитку торгівлі і мануфактурного виробництва.

В основі ідеології меркантилізму лежав принцип: державна влада повинна забезпечувати монополії (привілеї) для вітчизняних підприємців та комерсантів на внутрішньому і зовнішньому ринках. Держава своєю політикою повинна була:

сприяти експорту готової продукції;

сприяти імпорту дешевої сировини і підтримувати національного виробника;

обмежувати імпорт промислових товарів і захищати національного виробника;

обмежувати експорт сировини.

У кінці XVІII ст. на зміну меркантилізму приходять ідеї економічного лібералізму, які заперечували необхідність державного втручання в економіку. Згідно А. Сміту, ринкова система сама здатна до саморегулювання, в основі якого лежить власна вигода. Вважалось, цю економіка, буде функціонувати ефективніше, якщо виключити її регулювання державою. Основним принципом економічного лібералізму був принцип "laisser faire - laisser passer" - (невтручання держави). На позиціях класичної політекономії стояли Д. Рікардо, Ж. Сей, Дж. Мілль, А. Мар шалл та ін.

У 30 роках XX ст. було теоретично доведено і практично підтверджено, що сподівання тільки на ринкове саморегулювання є вкрай небезпечними і можуть загрожувати розвалом самої системи. Особливо чітко це проявилось у період "великої депресії" у США (1928-1932 рр.). Дж. М. Кейнс довів необхідність державного втручання, яке здатне урівноважити сукупний попит і сукупну пропозицію, вивести економіку з кризи і сприяти її стабілізації і прискоренню.

У 70-і роки XX ст. прихильники монетаризму (М. Фрідмен) обґрунтовують ідею про те, що потрібне не стільки фіскальне регулювання, скільки створення державою фінансових умов для нормального функціонування ринку на основі монетарної політики.

Інституційна економічна теорія (Д. Норт, О. Уільямсон) розглядає державу як особливу організацію, яка здійснює свою діяльність на основі делегування їй громадянами частини своїх прав. Як правило, розподіл прав між громадянами і державою фіксується в конституції, яка відіграє роль соціального контракту.

Громадяни передають свої права державі на основі переконання і впевненості в тому, що вона краще за них справиться з реалізацією ряду завдань по забезпеченню взаємодії, визначенню і захисту права власності. Набір цих завдань визначають сфери, де ринок дає "збої", "провали", тобто не в стані забезпечити ефективний розподіл ресурсів.

Марксистські погляди на економічну роль держави відображають модель адміністративно-командної системи (АКС) (командної економіки).

По-перше, у цій системі метою і функцією державних планових органів є збереження параметрів існуючих економічних структур. Підприємства не закривалися, люди не бояться втратити роботу, рівень доходів гарантований, поява підприємств стала можливою тільки після узгоджень з вищими державними інтересами.

По-друге, в командній економіці держава встановлює ціни на господарські блага. Наразі, встановлена державою ціна зовсім не впливає на становище підприємства. Якщо витрати перевищували доходи, то підприємство отримувало від держави дотації.

Якщо доходи перевищували витрати, то значна частина надлишку вилучалася у державний бюджет.

Низькі державні ціни на предмети першої необхідності часто породжували дефіцитність і порожні полиці в магазинах. Потреби домогосподарств задовольнялися двояко: довгою і тривалою чергою, хабарем і послугами "чорного" ринку.

По-третє, в командній економіці держава виконує функцію єдиного підприємця. Саме вона, а не самостійні фірми, приймають рішення про те, що виробляти, як, за якими цінами, для кого.

По-четверте, в централізованій економіці держава стимулює гігантизм і монополізм (див. табл. 3).

Таблиця 3. Кількість зайнятих у середньому на одному промисловому підприємстві командної та ринкової економіки

На початку 60-х років середній розмір промислового підприємства в СРСР майже в 12 разів був більший, ніж у США й Англії, у 32 рази більший, ніж у Японії та Франції.

І нарешті, у командній економіці держава приймає всі рішення про виробництво, розподіл і споживання господарських благ. З огляду на специфіку АКС всі функції держави націлені на забезпечення переважно екстенсивного розвитку та господарювання.

Незважаючи на різноманітність теоретичних поглядів на економічну роль держави, нині всі, по суті, сходяться на тому, що "невидима рука" ринку повинна доповнюватися "видимою рукою" держави. В ринковій системі економічні функції держави визначаються основними "невдачами" ринку, а саме:

1. В економіці існують сфери, які знаходяться за межами досяжного впливу ринкового механізму. Це передусім стосується суспільних (громадських) благ (освіта, вакцинація, транспорт, маяки, фундаментальна наука, національні парки, національна оборона тощо). В секторі громадських благ не спрацьовують принципи подільності і Виключення. Громадське благо не можна продати окремому індивіду, бо воно призначене для громадського споживання. Крім того, не має ефективного способу усунення індивідів від користування вигодами цих благ, якщо вони вже є. Ринковий механізм не може забезпечити виробництво громадських благ, бо у приватних підприємств немає економічних стимулів, щоб займатися цим бізнесом. За цих обставин держава бере на себе функцію організатора і виробника громадських благ.

2. Ринковий механізм закономірно породжує недосконалу конкуренцію і монополізацію економіки. Вільна або чиста (досконала) конкуренція як умова найбільш повного вияву регулятивних функцій ринку, підривається елементами монополізму. За недосконалої конкуренції відповіді на питання "що, як - і для кого виробляти", які дає само регульований ринок, не завжди відповідають дійсним - потребам суспільства. На монопольних ринках домінує диктат виробника, а не споживача. Конкурентний ринковий механізм втрачає свою силу і ефективність розподілу ресурсів зменшується.

У зв'язку з тим, що ринковий механізм сам по собі не виключає можливості появи монополій, а в міру розвитку технічного прогресу виникає все більше об'єктивних і суб'єктивних передумов монополізації виробництва, то до числа важливих економічних функцій держави відноситься антимонопольне регулювання.

3. Ринковий механізм байдужий до проблем справедливості і рівності. Він нерівномірно розподіляє майнові і грошові доходи, породжує соціальні контрасти між бідними і багатими і становить проблему незахищеності людей. Якщо ринковий розподіл доходів не влаштовує більшість населення (дітей, пенсіонерів, інвалідів, знедолених, безробітних), то це може загрожувати соціальним вибухом. Коригувати ринковий розподіл доходів повинна держава. В перерозподілі доходів з метою соціального захисту населення полягає ще одна економічна функція держави.

4. Ринковий механізм зовсім не вирішує проблему зовнішніх (побічних) ефектів (наслідків) виробництва або споживання благ. Побічні наслідки виробництва або споживання благ виробниками І споживачами - це витрати або вигоди, які отримують треті особи, що не є продавцями чи покупцями цих благ.

Коли виробництво асфальту призводить до забруднення джерельного озера, то потрібні додаткові витрати на очищення води, яку комунальні служби постачають мешканцям міста для побутових цілей. Однак на ціні асфальту, виробництво якого породило подібні шкідливі побічні ефекти, це може і не відбитися. Інакше кажучи, ринковий ціновий механізм може не відреагувати на явища, які стали для людей бідою. Це приклад негативних побічних наслідків (витрат), які не враховує ринок.

Позитивним побічним наслідком виробництва або споживання благ є вигоди, за які третім особам не потрібно платити. Наприклад, відкриття вакцини проти СНІДу принесе вигоди всьому суспільству, а не лише вакцинованим. Не-вакциновані особи матимуть очевидні вигоди від сповільнення поширення хвороби. Однак на ціну вакцини або на ціну здоров'я подібні наслідки не вплинуть. Отже, ринок не відреагує на явище, яке стало великим благом для людей.

У визначенні обсягів побічних позитивних чи негативних наслідків, обґрунтуванні соціальних витрат на виробництво чи споживання благ, які не можуть бути враховані тільки на основі ринкового механізму, полягає четверта економічна функція держави.

5. Періодичні спади і піднесення виробництва під час ділових циклів, коливання валютних курсів, індексів цінних паперів та споживчих цін, норми безробіття і позичкового проценту вносять у ринкову економіку елементи нестабільності. Однак pізкі стрибки в економіці є часто руйнівними і тому держава виконує функцію макроекономічної стабільності, застосовуючи фіскальні і монетарні інструменти впливу на стан економіки,

Макроекономічна стабільність передбачає досягнення урядом чотирьох цілей:

а) повна зайнятість;

б) стабільні ціни;

в) стійкі процентні ставки;

г) стабільний валютний курс.

Маастрихтська угода 1991. р. передбачала: 1)ціни вважаються стабільними, якщо рівень інфляції не більше, ніж на 1,5% перевищує середній показник Інфляції трьох найбільш успішних у цій сфері країн;

2) повна зайнятість визначається як стан економіки, за якого підтримується достатньо стійкий рівень безробіття в межах 2-3%;

3) рівень процентних ставок не повинен перевищувати більше, ніж на 2% середній рівень процентної ставки трьох найбільш успішних у цій сфері країн;

4) коливання валютного курсу не повинні перевищувати встановлених меж більше двох років: для всіх країн - учасниць Європейського Союзу визначено відхилення ± 2,25%, а для Великобританії та Іспанії -± 6%.

1 нарешті, функціональна роль держави виражається у визначенні прав власності, правового статусу фірм, встановленні загальних "правил гри", які регулюють взаємовідносини між усіма економічними суб'єктами, про що йшлося у попередніх темах. До того ж, держава підтримує внутрішній порядок, запроваджує стандарти, створює грошові системи, забезпечує економічну безпеку, що сприяє підвищенню ефективності розподілу ресурсів, виробництва господарських благ, їх обміну та споживання.