Основи економічної теорії - Крупка М.І. - Система показників ефективності національної економіки

Основним результатом функціонування національної економіки є національний продукт - весь річний потік товарів і послуг у межах національного господарства. |

Національний продукт задовольняє різноманітні потреби населення і є фундаментальною основою життя людей та існування суспільства.

Сучасна економічна теорія вивчає різні показники національного продукту, зокрема: валовий суспільний продукт, кінцевий продукт, валовий національний продукт, валовий внутрішній продукт, чистий національний продукт, національний дохід, особистий дохід.

Валовий (сукупний) суспільний продукт (ВСП) - це сукупність створених матеріальних благ за відповідний період, наприклад, за рік. Цей показник визначають у країнах, які орієнтуються на марксистську теорію розподілу. Його визначають як суму валової продукції галузей матеріального виробництва: промисловості, сільського господарства, лісового господарства, будівництва, вантажного транспорту, зв'язку (у тій частині, що обслуговує матеріальне виробництво), торгівлі та громадського харчування, матеріально-технічного забезпечення, заготівлі сільськогосподарських продуктів, а також інших галузей матеріального виробництва.

За матеріально-речовим складом ВСП поділяється на засоби виробництва і предмети споживання.

У ВСП багато разів відображаються витрати минулої та живої праці, що існували на більш ранніх стадіях суспільного виробництва. Наприклад, Дрогобицький завод автокранів включає у вартість своєї продукції вартість машини, яка вироблялась на Кременчуцькому автозаводі. Іншими словами, у ВСП входить повторний рахунок вартості. Отже, ВСП - це загальний результат різних процесів суспільного виробництва, що здійснюється різними підприємствами різних галузей національного виробництва.

Таке тлумачення ВСП базується на марксистському розумінні продуктивності праці, згідно з яким тільки праця, пов'язана з мускульно-фізичною діяльністю, необхідна Суспільству. В результаті праця, наприклад, інженера на виробництві вважається продуктивною, а інженера в дослідному інституті - непродуктивною, оскільки безпосередньо не пов'язана з випуском продукції. Однак це неправильно. Праця навіть вченого-теоретика впливає на економічне зростання, бо нові відкриття в науці сприяють появі нових технологій, а вони - підвищенню продуктивності праці.

Ще одним показником, яким оперує марксистська економічна наука, є кінцевий продукт.

Кінцевий продукт (КП) - це частина валового суспільного продукту, що остаточно виходить за межі поточного виробництва і використовується для споживання, нагромадження, експорту, а також заміни витрачених засобів виробництва. Кінцевий продукт визначається як різниця між ВСП і проміжним продуктом.

Проміжний продукт - це сировина, матеріали, паливо, електроенергія, вироблені за рік і витрачені цього ж року для виробництва іншої продукції.

У кінцевому продукті представлена продукція, необхідна для заміни витрат затраченої праці, для виробничого і невиробничого споживання. Марксисти вважають, що результати суспільної праці виражає кінцевий продукт точніше, ніж ВСП.

Національний дохід - це частина ВСП, яка залишається після відрахування спожитих засобів виробництва.

Національний дохід - дуже важливий показник результативності національної економіки. Виробництво національного доходу на душу населення характеризує ступінь економічного розвитку країни.

Національний дохід, обчислюють кількома методами: виробничим, розподільчим і кінцевого використання.

Виробничий метод заснований на підсумовуванні чистої продукції всіх галузей сфери матеріального виробництва. При цьому чиста продукція кожної галузі визначається як різниця між валовою продукцією і матеріальними виробничими затратами.

Розподільчий метод ґрунтується на підсумовуванні первісних доходів населення, зайнятого у сфері матеріального виробництва, і доходів виробничих підприємств всіх форм власності.

Метод кінцевого використання передбачає підсумовування всіх елементів, що утворюють фонд нагромадження, і всіх видів невиробничого споживання.

За допомогою цього методу визначають величину використаного національного доходу. Використаний національний дохід обчислюють як суму фонду споживання і фонду нагромадження. Використаний національний дохід відрізняється від величини виробленого національного доходу на величину сальдо експорту та імпорту і заміщення народногосподарських втрат (втрати від стихійного лиха, незавершеного і списаного будівництва).

У немарксистській економічній теорії використовують інші показники (або методики їх розрахунку) функціонування національної економіки: валовий національний продукт, валовий внутрішній продукт, чистий національний продукт, національний дохід, особистий дохід.

Валовий національний продукт (ВНП) - це сукупна ринкова вартість повного обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених у суспільному господарстві за один рік.

Дамо деякі пояснення до цього визначення.

1. Термін "валовий продукт" означає, що йдеться про сукупну продукцію, виготовлену в рамках всієї національної економіки.

2. Підкреслюється ринкова вартість товарів і послуг, яка, як відомо, вимірюється грошима. Існують також інші способи виміру обсягу продукції. Наприклад, в тоннах, метрах, штуках, літрах. Однак тільки грошовий вимір робить різноманітні товари і послуги порівнянними.

3. Вказується на кінцеві товари і послуги. Це означає, що до уваги не беруться проміжні товари. Так, у ВНП не включається вартість, наприклад, зерна, борошна тощо - продуктів необхідних для отримання кінцевих товарів хлібопекарського виробництва. Проміжні товари відрізняються від кінцевих тим, що вони використовуються для виробництва інших товарів. Кінцеві товари купують для безпосереднього споживання.

4. У ВНП не включаються всі угоди, які не сприяють збільшенню кількості виробленої в економіці продукції. Як правило, до таких угод відносять фінансові угоди, пов'язані з трансфертними платежами і цінними паперами.

Трансфертні платежі можуть бути державними і приватними. До державних трансфертів відносять платежі на соціальне страхування, пенсійне забезпечення, допомогу по безробіттю тощо. Отримувачі таких державних виплат не роблять вкладу в поточне виробництво, і тому трансфертні платежі виключаються із ВНП.

Приватні трансфертні платежі - це, по суті, передача грошей з одних рук в інші у вигляді допомоги, подарунків, благодійності тощо. Вони також ніяк не впливають на обсяг ВНП.

Угоди з цінними паперами (наприклад, купівля та продаж акцій і облігацій) у принципі також не впливають на виробництво. Хоча тут є виняток: якщо, наприклад, особа купила акції, і її кошти інвестувались у виробництво, тоді вплив угоди на ВНП є можливим.

І, нарешті, на обсяг ВНП не впливають угоди з продажу старих речей чи перепродажу нових, їх вартість уже увійшла у ВНП у минулому чи тепер.

ВНП вимірюють двома способами. Перший спосіб називають методом "потоку продукції". Щорічно люди витрачають кошти на придбання продуктів харчування, одягу, взуття, на одержання побутових послуг тощо. Для того, щоб обчислити величину ВНП, треба підсумувати всі кошти, витрачені покупцями у сфері кінцевого споживання.

Другий метод - "потік доходів" - розглядає ВНП як доходи, отримані найманими працівниками, підприємцями і власниками за вироблені товари. Ці доходи рівні видаткам за отриману продукцію. Сума доходів (зарплата, процент, рента, прибуток, доходи від індивідуального бізнесу) складає ВНП.

Розглянемо обидва методи розрахунку ВНП ґрунтовніше. Спочатку зупинимось на методі "потоку товарів". Він передбачає підсумовування всіх видатків на виготовлення кінцевої продукції.

Сукупні видатки на загальний обсяг національного продукту можна розрахувати за формулою:

Особисті споживчі видатки - складаються з видатків на товари тривалого користування (телевізори, холодильники, пральні машини тощо), видатків на товари поточного споживання (хліб, молоко, масло, предмети гігієни тощо), видатків на послуги (юристів, лікарів, перукарів тощо).

Інвестиційні видатки - складаються з видатків на обладнання підприємств, машини, верстати, запасні частини, будівництво, зміну запасів.

Запаси товарів, не проданих протягом поточного року, включаються у ВНП, тому що без них ВНП був би заниженим. Навпаки, запаси товарів попереднього року повинні вилучатись із поточного ВНП, оскільки вони вироблені раніше.

Державні закупівлі товарів і послуг, в тому числі видатки на ресурси, які закуповує держава, зокрема, працю для державних підприємств і громадських робіт, включаються у ВНП. Однак сюди не входять трансфертні платежі пенсіонерам та іншим особам, тому що ці видатки не пов'язані з виробництвом поточної продукції.

Чистий експорт - різниця між видатками на власні товари і видатками на іноземні товари. Іншими словами, чистин експорт показує, наскільки експорт товарів перевищує імпорт товарів. Інколи чистий експорт товарів може мати від'ємне значення. Це означає, що видатки на імпорт є більшими від виторгу, отриманого за експорт товарів.

Розрахунок ВНП (друга методика) за доходами, які отримує населення у формі заробітної плати за працю, ренти, процента на капітал і прибуло'. В принципі величина ВНП за видатками і величина ВНП за доходами повинна бути однаковою. Потік товарів і грошей ілюструє схема 1.

На схемі показано, що потік товарів рухається за годинниковою стрілкою: від промисловості і через ринок попадає

Схема І. Потік товарів і грошей у національній економіці

до споживачів. У верхній частині схеми потік іде через ринок товарів, а назустріч рухається потік грошей за ці товари. У нижній частині схеми через ринок факторів виробництва надходить пропозиція цих факторів від населення, а назустріч їй потік грошей в оплату за отримані фактори виробництва. Ці виплати в сукупності і складають ВНП за доходами.

Розглянемо ці виплати докладніше. Найбільша (перша) категорія виплат - заробітна плата. Сюди включають також внески підприємств на створення фондів соціального страхування, пенсійного забезпечення, медичного обслуговування і допомог по безробіттю.

Друга категорія виплат - це виплата процентів за використання позиченого грошового капіталу. Проценти отримує власник грошового капіталу.

Третя категорія виплат - рентні платежі, які отримують у вигляді доходів власники землі, приміщень, обладнання та інших ресурсів. По суті, у цьому разі дохід виплачується не за працю, а за власність.

Четверта категорія виплат - це прибуток, який поділяється на прибуток, отриманий приватними власниками, і прибуток корпорацій. Прибуток, отриманий приватними власниками, не потребує особливих пояснень. Йдеться про чистий дохід підприємств, що перебувають в індивідуальній власності, партнерів та кооперативів. Складніше з прибутком корпорацій, який розподіляється за певною схемою. Частину прибутку отримують акціонери у формі дивідендів. Частину цього прибутку отримує держава у формі податку на корпорації. Залишкова частина - нерозподілений прибуток - інвестується у виробництво або одразу, або потім, що сприяє зростанню корпорації.

Вищеназвані категорії виплат представляють собою дохід, який отримують власники факторів виробництва.

Робітники отримують заробітну плату за працю, позикодавці - процент за наданий у позику капітал, землевласники - ренту за оренду землі, приватні власники підприємств та акціонери - прибуток за підприємницький ризик.

При розрахунку ВНП за доходами враховують також відрахування на споживання капіталу (амортизацію) і непрямі податки на бізнес (податки з обороту, акцизи) тощо.

Ілюстрацією розрахунку ВНП за двома методиками є звіт про доходи і їх розподіл в економіці США за 1988 р. в млрд дол. (табл. 3).

Таблиця 3. Доходи і їх розподіл в економіці США (1988 р), млрд дол.

ВНП і ВВП подібні між собою.

Щоб отримати ВВП, треба додати до ВНП факторні виплати іноземцям і відняти факторні доходи з-за кордону.

ВВП = ВНП + факторні виплати іноземцям - факторні доходи з-за кордону.

ВВП вимірює сукупний дохід, вироблений всередині країни, тоді як ВНП - сукупний дохід, зароблений резидентами держави.

Показник ВНП не дає точного уявлення про обсяг продукції, виробленої за рік, оскільки в ньому, поряд із кінцевими товарами, є амортизаційні видатки, які завищують реальні величини поточного виробництва. Тому економісти використовують показник чистого національного продукту (ЧНП), який отримують шляхом віднімання із ВНП відрахувань на спожитий капітал (амортвідрахування). В 1988 р. у США ЧНП дорівнював 4357 млрд дол. (табл. 3).

Щодо методологи економіксу розглянемо показник національного доходу. Національний дохід (НД) - це сукупний дохід, який отримують постачальники ресурсів (факторів виробництва), або сукупна плата за ресурси (фактори виробництва), які використовують у процесі виробництва. Оскільки непрямі податки на бізнес у сферу виробництва не входять, то їх суму віднімають від ЧНП. У нашому прикладі НД становить: 4357 - 393 - 3964 млрд дол.

Треба відрізняти національний дохід (зароблений дохід) від особистого доходу (отриманого доходу). Для обчислення особистого доходу необхідно від національного доходу відняти три категорії доходу: внески на соціальне страхування, податки на прибуток корпорацій, нерозподілений прибуток корпорацій, і додати до нього трансфертні платежі (пенсії, допомоги тощо).

Щоб визначити дохід, який залишається в особистому розпорядженні населення, треба від особистого доходу відняти суму індивідуальних податків, до яких відносяться прибутковий податок, податок на майно і податок на спадщину. Саме дохід, який залишається після сплати податків, показує, якою частиною національного доходу володіє населення. Вона може використовуватися для. споживання і на заощадження.

І, на завершення цього питання, розглянемо номінальний і реальний ВНП.

Номінальний ВНП - це ВНП, обчислений у фактичних номінальних цінах певного року.

Реальний ВНП - це номінальний ВНП, скорегований на індекс цін.

Індекс цін певного року визначають як відношення ціни товарів у певному році до ціни аналогічних товарів у базовому році (у відсотках).

Система показників ефективності національної економіки

Показники ефективності можна розраховувати на рівні мікроекономіки і на рівні макроекономіки. Для розрахунку показників ефективності національної економіки (макрорівень) дуже часто використовують показник національного доходу в порівняльних цінах.

В системі показників ефективності національної економіки важлива роль належить ефективності праці, основних виробничих фондів, матеріальних ресурсів.

Як обчислити показник ефективності праці на рівні національної економіки? Потрібно розрахувати суспільний результат (ВНП) і поділити його на сукупні витрати праці. Отримаємо показник продуктивності суспільної праці.

Підвищення ефективності праці досягається впровадженням досягнень НТП, удосконаленням продукції, структури суспільного виробництва, управління та організації виробництва.

Рівень ефективності матеріальних ресурсів характеризує співвідношення витрат матеріальних ресурсів і виробленої продукції. Цей показник називається матеріаломісткістю виробництва.

На рівні національної економіки матеріаломісткість виробництва визначають як відношення вартості оборотних фондів, спожитих під час створення продукції, до валового національного продукту або до національного доходу.

Зниження матеріаломісткості виробництва є важливим резервом підвищення ефективності національної економіки, бо дає можливість з однієї кількості сировини виготовляти більше готової продукції, знижувати її собівартість тощо.

Ефективність основних виробничих фондів показує співвідношення результату, одержаного з допомогою основних виробничих фондів і величини цих фондів. Вона характеризується показниками фондовіддачі і фондомісткості.

На рівні національної економіки фондовіддача характеризує обсяг національного продукту або національного доходу, що припадає на 1 гривню діючих основних виробничих фондів. Фондомісткість показує вартість основних виробничих фондів з розрахунку на 1 гривню національного продукту або національного доходу.

В останні роки в Україні показник фондовіддачі в національній економіці має негативну тенденцію до зниження, а показник фондомісткості - до зростання.

ЛІТЕРАТУРА

1. Манків Г. Я. Макроекономіка. Підручник для України. Пер. з англ.--Київ: Основи, 2000 - С. 47.

2. Макконнеля К. Р., Брю С. Л. Аналітична економія: принципи, проблеми і політика. Ч. 2. Макроекономіка. Пер. з англ.-Львів. Просвіта, 1999-С. 151-180.

3. Крупка М. І., Островерх П. І., Реверчук С. К. Основи економічної теорії. Вправи і задачі.- Львів: Діалог, 1997 - С. 22-27.

4. Економічна теорія: макро- та мікроекономіка /За ред. 3. Ватаманюка та С. Панчишина,- Львів: Інтереко, 1998.- С.188-211.

5. Україна на роздоріжжі. Уроки міжнародного досвіду економічних реформ. За ред. А. Зіденберга і К Хоффманна.-Київ: Фенікс, 1998 - С. 3-108.

6. Семюелсон П. А., Нордгауз В. Д. Макроекономіка. Пер. з англ.- Київ: Основи, 1995 - С. 134-156.

7. Зрушення до ринкової економіки. Реформи в Україні: погляд зсередини. / За ред. Л. Гоффманна і А. Зіденберга.-Київ: Фенікс, 1998-С. 17-%.