Політична економія - Ніколенко Ю.В. - Глава 12. ОСОБЛИВОСТІ ПІДПРИЄМНИЦТВА В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ

Трансформація командно-адміністративної економічної системи в ринкову здійснюється в Україні поступово, але невідворотно. Ці перетворення охоплюють і агропромисловий комплекс, в тому числі його складову, провідну ланку - сільське господарство. Необхідність таких перетворень зумовлена тим, що сформовані і законсервовані протягом десятиріч форми господарювання у сільському господарстві виявились малоефективними, не здатними забезпечити розвиток продуктивних сил, їх ефективне використання, зацікавленість працівників у результатах своєї праці і економічну відповідальність суб'єктів за кінцеві результати ведення господарства, неспроможність вирішити проблему продовольчого забезпечення країни.

Епіцентром всебічного оновлення аграрних відносин, пошуку нових форм господарювання є аграрні реформи, які зачіпають інтереси не тільки сільського населення, а всього суспільства. В аграрній сфері розвивається нове, стерте в людській пам'яті, а значить, у великій мірі незвичайне для нашої свідомості та психології явище - агробізнес. Цей процес відбувається у двох основних напрямах. По-перше, у сферу агробізнесу (підприємництва) включається все більше суб'єктів. По-друге, агробізнес в Україні набуває, хоча нині це ще мало виражено, властивостей, які йому притаманні у країнах з розвиненою ринковою економікою. Прийнятий у 2001 р. Верховною Радою, Земельний кодекс сприяв прискоренню аграрних перетворень, надав їм неповоротного характеру.

Відбувається розширення кола суб'єктів агробізнесу як за рахунок нових, не властивих командно-адміністративній системі форм організації виробництва (приватні підприємства, фермерські господарства, фермерські, орендні та інші господарства), так і за рахунок трансформації пануючих до відносно недавнього часу колгоспної і радгоспної форм організації виробництва, державної системи заготівель сільськогосподарської продукції, матеріально-технічного забезпечення і обслуговування сільськогосподарських підприємств. На їх основі формуються господарські товариства, кооперативи, пайові господарства, акціонерні товариства, агрофірми тощо. На відміну від фермерських і партнерських господарств, вони є великими і за своїми розмірами не відрізняються від колгоспів, на базі яких створюються. Проте на відміну від останніх їм властиві нові риси, нові ознаки, інші закономірності розвитку, нова соціально-економічна сутність. Основною формою організації агробізнесу в Україні є фермерські господарства. їх частка у загальній кількості сільськогосподарських підприємств у 2006р. становила 74,2%, господарські товариства - 13,1%, приватні підприємства - 7,1%, виробничі кооперативи - 2,4%, державні підприємства - 0,6% та підприємства інших форм господарювання - 2,6%.

Значною мірою деформований у своїй основі процес формування агробізнесу, як і в цілому перехід України до ринкової економіки, несприйняття цих змін значною частиною населення має своєю причиною те, що уявлення вітчизняних бізнесменів і трудящих сформувалися на основі тривалого тенденційного та догматичного висвітлення нашою літературою сутності та практики сучасного капіталізму як застиглого суспільства, для якого нібито визначальними рисами є експлуатація людини людиною, зростаюча злиденність широких народних мас, стихійність, некерованість суспільними, в тому числі і економічними процесами, а основою взаємовідносин між людьми є обман, людиноненависництво, хижацтво тощо.

Лікування нашого бізнесу, в тому числі і агробізнесу, від захворювання на ці та подібні хвороби, які, на жаль, вже значною мірою вразили його, протидія їх подальшому поширенню та посиленню, можливе лише за умови вивчення сутності, характерних ознак, механізму розвитку агробізнесу у цивілізованих країнах ринкової економіки й дотримання його законів. Підприємництво в аграрній сфері, як і в інших, можливе за наявності суб'єктів і об'єктів. Саме вони визначають специфіку підприємництва в різних галузях і сферах.