Політична економія - Ніколенко Ю.В. - Зовнішня торгівля України

Основною формою міжнародних економічних відносин є зовнішня торгівля. Зовнішньоторговельні стосунки мають велике значення і для розвитку економіки України: частка експорту у ВВП у 2007 р. складала близько 40%¹. Така величина експорту свідчить не стільки про визнаність українських товарів на світових ринках, скільки про недостатній рівень ВВП та внутрішнього попиту і наявність стійких виробничих зв'язків з партнерами з країн колишнього

СРСР.

Економічні системи західних країн та їх зовнішні сектори, сформовані на основі світових порівняльних конкурентних переваг, не зацікавлені у низькоякісній та неконкурентоспроможній продукції обробної промисловості України. Структура експорту України характеризується як регресивна і залишається практично незмінною останні 10 років: частка сировини та продуктів низького ступеня обробки - приблизно 75%, продукції машинобудування - близько 10%. Така ж структура властива і торгівлі з країнами СНД: сировина - понад 40% експорту, продукція машинобудування - приблизно 25%. Більша частка машинобудування пояснюється, в першу чергу, специфікою локального ринку, коли суб'єкти використовують продукцію практично одного рівня якості.

Головну роль в експорті серед галузей промисловості відігравала і відіграє чорна металургія - 44% експорту товарів в 2000 р. і 42% в 2007 р. Україна має багаті поклади залізних і марганцевих руд, добре розвинену металургійну інфраструктуру, науково-технічний потенціал і підготовлені кадри. Але наявність відносних порівняльних переваг, що визначають експортну спеціалізацію, ще не означає, на жаль, що товарна структура продукції чорної металургії відповідає вимогам світового ринку. Більша частка продукції неадекватна вимогам світового ринку: низька якість, потреба подальшої переробки. Головна причина - відсутність коштів для модернізації та переоснащення підприємств чорної металургії і переведення їх на сучасні технології та методи управління.

У той же час країни Заходу здійснили наприкінці 80-х - на початку 90-х рр. глибоку структурну перебудову металургійної промисловості, внаслідок чого більше двох третин вироблюваного в Західній Європі металу припадало на високі технології. Це посилює технічну і технологічну відсталість вітчизняних металургійних підприємств.

Зовнішньоторговельний сектор України має регіональні диспропорції: більше 65% експорту товарів припадає на 5 регіонів: Дніпропетровську область (17-20%), Донецьку (18-21%), м. Київ (10-16%), Запорізьку (8%) і Луганську (8%) області. Причому за останні роки ситуація не змінилась.

Розвиток нової міжнародної спеціалізації потребує активної зовнішньоекономічної політики держави, спрямованої на підтримку національних товаровиробників на світових ринках. Вона має бути на тільки фінансова, але й інформаційна - надання інформації про основні тенденції розвитку світових та регіональних товарних ринків, основних суб'єктів на них. Особливо активну роль у цьому можуть відігравати Торгово-промислові палати.

Реальним в Україні є формування національних високотехнічних експортоорієнтованих виробництв. Для цього необхідно спрямувати державну підтримку на сприяння підприємствам, які мають високу базисну кваліфікацію робочої сили і намагаються вийти на ринок з новітньою продукцією. Багато інноваційної продукції (наприклад, мікроелектроніка) випускається тільки за умови наявності висококваліфікованої робочої сили, але за невеликих прямих інвестицій, які можуть бути забезпечені за допомогою спеціальних методів фіскальної і монетарної політики. Тобто за короткий час можна забезпечити інноваційний експорт на окремих підприємствах.

Для того щоб зовнішньоторговельний сектор України відповідав сучасним світовим тенденціям, необхідно, щоб пріоритетами його розвитку стали:

o модернізація металургійної галузі;

o високотехнічні наукомісткі галузі - виробництво верстатів, літаків, суден, приладів, побутової техніки, надтвердих матеріалів, кераміки, порошкова металургія, електрозварювальне виробництво;

o галузі агропромислового комплексу, продукція яких характеризується високим ступенем обробки;

o різноманітні послуги: (туристичні, транспортні, включаючи використання центрально-континентального положення країни - транзитні (перевезення вантажів, транспортування нафти, газу). науково-технічні послуги та ін.