Політична економія - Щетинін А.І. - РОЗДІЛ 14.ГОСПОДАРСЬКИЙ МЕХАНІЗМ У СИСТЕМІ СУСПІЛЬНОГО ВІДТВОРЕННЯ. ДЕРЖАВА ТІ ЇЇ ЕКОНОМІЧНІ ФУНКЦІЇ

1. Господарський механізм, його сутність, функції та структура.

2. Теорії державного регулювання економіки.

3. Сучасні моделі соціально орієнтованої (регульованої) ринкової економіки.

4. Основні напрями державного регулювання економіки.

14.1. Господарський механізм, його сутність, функції та структура

Процес суспільного відтворення, як він здійснюється в реальному житті, є надзвичайно складним. Він характеризується дією об'єктивних економічних законів, які виявляються через свідому діяльність людей, що супроводжується зіткненням інтересів різних класів і соціальних груп, кожен з яких намагається максимально задовольнити власні інтереси. З огляду на це можна дати таке визначення господарському механізму.

Господарський механізм - це певна система способів і форм реалізації дії об'єктивних економічних законів з метою узгодження економічних інтересів різних класів і соціальних груп для найбільш повного забезпечення задоволення потреб усіх членів суспільства.

Економічні закони мають об'єктивний характер, тобто їх дія не залежить від волі і свідомості людини. Водночас діяльність людини має суб'єктивний характер, і закони визначають цю суб'єктивну діяльність тільки загалом, тільки наближено. Це означає, що діяльність людини в кожному конкретному випадку може не повністю відповідати, а інколи й суперечити вимогам об'єктивного економічного закону чи законів.

У цих умовах суспільство завжди повинно шукати ті організаційно-економічні форми, у межах яких людина, діючи цілком вільно й суб'єктивно, максимально б наближалась у своїх діях до тих вимог, які супроводжують економічні закони. Ці форми виступають як певні елементи господарського механізму і тим самим реалізують його функції.

Перша функція господарського механізму полягає в тому, щоб забезпечити реалізацію відносин, які формують економічний базис суспільства. У ринковій економіці панівною формою власності є приватна. Але це не тільки не виключає, а навпаки, передбачає наявність і рівноправне функціонування колективної та державної форм власності. Реалізація цієї функції господарського механізму здійснюється, перш за все, через систему юридичних законів і норм, які забезпечують реалізацію всіх цих відносин власності та їх захист. Ця підсистема господарського механізму включає також ті органи влади й суспільні організації, які підтримують функціонування і розвиток таких форм власності, які адекватні ринковій економіці. До них належать, зокрема, міліція, суд, прокуратура, різноманітні об'єднання громадян, політичні партії тощо. У сукупності відносин, які формуються в цій підсистемі господарського механізму, усе більшого значення набувають і ті чинники, які стосуються моралі, етики, відповідальності, дисциплінованості і т.ін.

Друга функція господарського механізму полягає в забезпеченні поєднання й взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин. Як відомо, у будь-якому суспільстві діє об'єктивний закон відповідності виробничих відносин характеру і рівню розвитку продуктивних сил. Цей закон передбачає постійне вдосконалення всієї сукупності виробничих відносин, її постійної адекватності новим рівням в розвитку продуктивних сил. Структурний елемент господарського механізму, який функціонально спрямований на забезпечення такої відповідності, поданий законодавчою, судовою і виконавчою гілками влади. Саме ці владні структури повинні сприяти своєчасному реформуванню тих елементів в сукупності виробничих відносин, які вже застаріли і стримують розвиток продуктивних сил. Таке реформування є надто складним процесом, перш за все, з огляду на відсутність певного мірила, показника, який би точно відображав досягнутий стан розвитку, як загалом усієї сукупності виробничих відносин, так і їх окремих елементів. Тому цей структурний елемент господарського механізму орієнтований на забезпечення такої зміни правової форми виробничих відносин і загальних форм їх реалізації, які б забезпечили ефективність виробництва й максимально можливу його соціальну спрямованість. Практикою багатьох країн світу доведено, що це і є найбільше наближення виробничих відносин до такого їх стану, коли вони максимально сприяють вільному розвитку продуктивних сил і, передусім, їх головного, революційного елемента - робочої сили.

Третя функція господарського механізму відображається в забезпеченні умов безпосереднього поєднання робочої сили і засобів виробництва. Як відомо, за умов ринкової, тобто капіталістичної, економіки це поєднання реалізується через продаж робочої сили як товару її носієм і купівля цього специфічного товару власником засобів виробництва. На цьому базується весь спосіб виробництва ринкової економіки. Але суспільство, в особі насамперед влади й органів самоорганізації найманих робітників, має сформувати певні загальні умови безпосереднього поєднання робочої сили і засобів виробництва. На початку розвитку товарного виробництва вони, якщо й були, то обмежувались фізіологічними особливостями товару робоча сила. Так, на фабриках Англії на початку розвитку капіталістичних відносин широке застосування отримала дитяча праця, особливо в ткацькому виробництві. У Російській імперії до Морозовського страйку (1885 р.) робочий день взагалі законодавчо ніяк не обмежувався. У подальшому, з розвитком класової боротьби, формувались певні норми, які законодавчо обмежували використання найманої робочої сили.

В умовах сучасної ринкової економіки з метою забезпечення розвитку головної продуктивної сили суспільства, а відтак, і розвитку економіки, держава забезпечує перш за все юридичне оформлення межі загальних умов купівлі-продажу й використання робочої сили. Це і закони про тривалість робочого дня або тижня, і закони про мінімальну заробітну плату, відпустки, соціальний захист і т.ін. Важливою складовою цього функціонального напряму дії господарського механізму є система стимулювання праці, яка полягає не тільки в заохоченні до високопродуктивної праці, а й до раціонального використання обмежених ресурсів, поєднання фізичної та інтелектуальної праці, заохочення до постійного саморозвитку працюючої людини.

Структурний елемент господарського механізму, функціонально спрямований на практичне поєднання робочої сили і засобів виробництва, представлений державними установами, які опікуються питаннями організації праці, захисту прав робітника, відтворенням його здатності до праці. Важливою складовою цього елементу є і підприємець, який у межах визначених державою загальних правил купівлі (найму) робочої сили та її використання розробляє і застосовує безпосереднє поєднання робочої сили конкретного працівника й засобів виробництва. Підприємець організує свою діяльність виключно заради прибутку, а тому в цій ланці господарського механізму можуть виникати порушення існуючого законодавства щодо використання робочої сили, заробітної плати і т.ін. Ці реалії призвели до формування такої потужної складової цього елементу господарського механізму як профспілки, завдання яких полягає в захисті прав працюючої людини. У розвинутих країнах вони, як правило, надзвичайно потужні і здатні не тільки втрутитись у процес поєднання робочої сили і засобів виробництва на будь-якій його фазі (купівля-продаж робочої сили, укладання угоди, організація праці, навчання і т.п.), а й у базові положення, які зафіксовані державою і регламентують загальні принципи поєднання робочої сили та засобів виробництва.

Четверта функція господарського механізму пов'язана з вирішенням тих суперечностей, які притаманні ринковій економіці. Це не тільки суто економічні суперечності, а дуже часто й соціальні, бо вони, як правило, породжуються економічними явищами. Так, ринкова економіка, оскільки вона реалізується через діяльність кожного конкретного підприємця, байдужа до охорони навколишнього середовища, збереження пам'яток культури, раціонального використання багатьох природних ресурсів тощо. За цих умов господарський механізм повинен бути спрямований на таку організацію економічної діяльності, яка б унеможливлювала або максимально зменшувала негативні наслідки суспільного виробництва.

Структурно цей елемент господарського механізму включає ті органи державної влади, які здійснюють контроль за роботою підприємств і мають можливість втручатись в їх роботу у разі порушень з боку господарюючих суб'єктів. У розвинутих країнах цей елемент господарського механізму досить потужно, особливо в контрольних функціях, підкріплюється дією громади, а також громадських і політичних організацій на кшталт "зелених". У нашій країні, на жаль, такий контроль дуже слабкий і неефективний. Це з одного боку. З іншого - рівень економічної культури і почуття відповідальності в нашої бізнесової еліти ще дуже низький, бо вона тільки-но формується і відображає у своєму становленні процес первинного нагромадження капіталу з його насильством, підступністю і переважанням не створюва-льного, а грабіжницького мотиву.

Господарський механізм у своїх функціях і своїй структурі відображає всю сукупність об'єктивних економічних законів, які діють у суспільному виробництві. Але, з іншого боку, через численні організаційно-економічні форми він створює умови для більш повного прояву цих законів, чим забезпечується певний прогрес у розвитку економіки й суспільства загалом. Значення господарського механізму особливо зростає в сучасних умовах, бо система ринкової економіки побудована на вільній конкуренції і невтручанні держави в економіку вже стала анахронізмом. Сьогодні в кожній державі з ринковою економікою, більшою або меншою мірою, але держава бере участь в організації управління суспільним відтворенням і тому не тільки посилює господарський механізм, а й сама входить в його структурні елементи в особі тих чи інших владних структур.