Політична економія - Щетинін А.І. - 15.1. Процес зародження капіталістичної формації. Капіталізм вільної конкуренції

1. Процес зародження капіталістичної формації. Капіталізм вільної конкуренції.

2. Становлення й розвиток монополістичного капіталізму.

3. Державно-монополістичний капіталізм і становлення економіки змішаного типу.

4. Деякі моделі соціально орієнтованої економіки та їх особливості.

5. Перехідна економіка, її ознаки і моделі.

15.1. Процес зародження капіталістичної формації. Капіталізм вільної конкуренції

Капіталізм як економічна система сформувався на ґрунті феодалізму. Його економічну основу становили приватна власність феодалів на землю, яка була основним засобом виробництва, і особиста залежність головного виробника (селянина) від феодала. Більша частина землі була у власності поміщиків, а основна маса селян знаходилась у кріпосницькій залежності. Так , в Україні, за даними видатного українського вченого-статистика Д.П.Журавського (1810- 1856 рр.), напередодні реформи 1861 р. поміщикам Київської губернії, які складали тільки 4 % від усього населення, належало 3/4 усієї землі. Селян-кріпаків було близько 1млн, що становило 58 % від усього населення губернії. Селянин-кріпак був, по суті, рабом, хоча, на відміну від останнього, він мав свою сім'ю, самостійно вів господарство на землі феодала, й останній не мав юридичного (але не фактичного) права позбавити його життя. Незакріпачене населення становило меншість і було пов'язано в містах (ремісники) цеховою структурою, а на селі общиною.

Феодалізм, як економічна система, базувався на натуральному господарстві з його рутинною традиційною технологією і дуже слабкими зв'язками між господарствами й регіонами. Але в надрах феодалізму вже існувало й товарне виробництво. Воно характеризувалось певним динамізмом, потягом до встановлення тісних економічних зв'язків між виробниками і націленістю на вдосконалення виробництва. Товарне виробництво відображало певний стан розвитку продуктивних сил, і саме воно привело до розпаду феодальної системи виробництва. Воно дало поштовх первісному нагромадженню капіталу, який полягав у тому, що представники нового класу (буржуазії, а вона формувалась з багатих цехових майстрів, купців, лихварів, дворян, що почали займатися підприємництвом) шляхом насильства привласнювали собі засоби виробництва, а позбавлених засобів виробництва, а відтак, і засобів існування, громадян перетворювали на найманих робітників.

Слід зазначити, що феодальні відносини стримували розвиток виробництва. Мотивація кріпака до розвитку виробництва була дуже слабкою, а отже, його праця була малоефективною. Це усвідомлювали багато вчених. Навіть прихильники монархії нерідко виступали за наділення селян землею. Так, відомий український науковець і суспільний діяч В.П.Каразін (1773-1842 рр.) вважав за необхідне наділити селян землею за рахунок поміщиків і держави (8 десятин на одну особу), засобами виробництва, а відносини селян і поміщиків чітко регламентувати. Ще радикальніше висловлювались представники більш ліберального напряму економічної думки. Наприклад, Д.П.Журавський пропонував поміщикам звільняти селян з наділенням їх землею без будь-якого викупу. При цьому він вважав, що такі наділи мають становити від половини до двох третин тієї землі, яку вони використовували під час перебування в кріпацтві.

З іншого боку, у період розпаду феодалізму продуктивні сили, подані такою своєю складовою, як засоби виробництва, значно зросли в масштабах, включивши в процес суспільного виробництва величезну масу нових ресурсів. їх ефективне використання вже не могло бути забезпечене на основі власності великих феодалів. Потрібно було таке реформування відносин приватної власності, яке б дозволило в особі власника персоніфікувати відповідальність виробника за ефективне використання ресурсів, пов'язавши цю відповідальність з потужним і теж персоніфікованим економічним інтересом даного власника.

Процес формування капіталістичних відносин почався в XVI ст. особливо посилився після буржуазних революцій, які були спрямовані на ліквідацію феодальних відносин. Перша така революція відбулася в Нідерландах в 1566-1609 рр. Вона поєднувала боротьбу проти феодалізму з боротьбою проти іспанського поневолення й була успішною. Але за масштабом і впливом на розвиток капіталізму в інших країнах видатною подією стала Англійська буржуазна революція (1640- 1689 рр.), успішно здійснена під керівництвом О.Кромвеля, який, за словами Ф.Енгельса, поєднував в одній особі Робесп'єра і Наполеона Англійської революції. Згодом буржуазні революції знизу, як-то Велика Французька революція (1789-1794 рр.), або зверху, як відміна кріпацтва в Росії внаслідок реформи 1861 р., привели до формування юридично вільних людей, основна маса яких була позбавлена засобів виробництва і засобів існування, а тому була змушена продавати свою робочу силу.

Становлення капіталізму позначилося бурхливим розвитком продуктивних сил. Особливо це виявилося наприкінці XVIII - на початку XIX ст., коли спочатку вАнглії, а потім і в інших країнах відбувся промисловий переворот. Його суть полягала в тому, що основу виробництва склала велика машинна індустрія, а головною ланкою промислового виробництва стала фабрика.

Капіталістичне товарне виробництво - це виробництво економічно відокремлених, тобто незалежних виробників. Отже, з одного боку, це приватне виробництво, яке здійснюється задля задоволення потреб власника засобів виробництва і в умовах розвинутої (капіталістичної) форми цього виробництва, а вона є економічно панівною, це реалізується через отримання прибутку. З іншого боку, товарне виробництво в масштабах усієї держави - це суспільне виробництво, покликане задовольняти потреби всіх членів цього суспільства. Останні ніяк не можуть до початку виробництва визначити кількісні, якісні й структурні вимоги щодо продукції, яку збирається виготовляти приватний товаровиробник. Ці дві протилежні сторони товарного виробництва (приватна й суспільна) не можуть існувати одна без одної, а єдність цих протилежних сторін забезпечується через ринок, на якому, з одного боку, формується сукупний попит усіх членів суспільства, а вже відповідно до нього товаровиробник пропонує товари.

Ринок, таким чином, виступає як механізм, який через ціну на товар доводить товаровиробнику необхідну інформацію стосовно суспільної потреби в конкретному товарі і стосовно відповідності його якісних і кількісних характеристик попиту з боку споживачів. Цей механізм А.Сміт влучно порівнює з "невидимою рукою". Виробник, дбаючи про власний інтерес, що реалізується через отримання прибутку, може здійснити це, тільки задовольняючи потреби інших громадян у товарах і послугах. І чим повніше і якісніше він це буде робити, тим більшими будуть його можливості в задоволенні власних потреб.

Особливість цього механізму і водночас його велика перевага полягає в тому, що він, з одного боку, задіює надзвичайно потужний творчий потенціал власника засобів виробництва стосовно організації виробництва і його постійного розвитку. З іншого боку, механізм ринку - це саморегульований механізм, який автоматично забезпечує задоволення потреб з урахуванням постійної якісної і кількісної зміни сукупного попиту.

Дія цього механізму забезпечувалася наявністю такого важливого явища, як конкуренція. По суті, це боротьба товаровиробників за найліпші умови виробництва і збуту своїх товарів, тобто за збільшення прибутку. Довгий час, від зародження капіталізму і майже до кінця XIX ст., ця конкуренція була вільною. Вона відбувалася між незалежними товаровиробниками, кожен з яких не мав можливості впливати ні на обсяг випуску або реалізації продукції в суспільстві, ні на зміну цін на ринку. Цей період увійшов в історію як період розвитку капіталізму вільної конкуренції, або чистого капіталізму.

Розкриваючи особливості цього етапу в розвитку капіталістичного товарного виробництва, слід звернути увагу на два важливі моменти.

По-перше, панування вже не феодальної, а капіталістичної приватної власності з її потужним стимулом до реалізації, а саме прибутком, забезпечило швидкий розвиток виробництва, відносно якого обмеженість ресурсів ще не виступала вирішальною домінантою. Масштаби суспільного відтворення, як в окремих країнах, так і у світі загалом, були ще відносно невеликими.

По-друге, розвиток виробництва здійснювався значною мірою за рахунок нещадної експлуатації найманого робітника. Останній не тільки не був ще достатньо організованим, а навіть не усвідомлював дійсних причин свого жалюгідного існування. Підтвердженням цього був, наприклад, рух луддитів (руйнівників машин) в Англії наприкінці XVIII - на початку XIX ст.

Наслідком цих базових моментів у розвитку капіталізму вільної конкуренції став дуже потужний , спресований у короткому історичному часі розвиток капіталізму. Проблема обмеженості ресурсів ще не була досить гострою, а тому дозволяла потужний екстенсивний розвиток виробництва. З іншого боку, скрізь панувала безправність і жалюгідний стан життя найманих робітників. Це з великою силою реалізму описав у своєму романі "Жерміналь" великий французький письменник Е.Золя. Боротьба робітників проти капіталістів була ще мало організованою, і це давало останнім можливість отримувати надприбутки за рахунок нещадної експлуатації робочої сили. Достатньо сказати, що в царській Росії до Морозівського страйку 1885 р. тривалість робочого дня законодавчо не була обмежена.