Адміністративне право - Кісіль З.Р. - 2.6. Повноваження виконавчих комітетів у сфері економіки

На рівні області та району області, а також міст Києва, Севастополя та районів міст Києва і Севастополя адміністративно-правове регулювання здійснюється місцевими державними адміністраціями.

Основні повноваження обласної, Київської і Севастопольської міської державної адміністрації полягає в тому, що адміністрація цього рівня:

o розробляє проекти програм соціально-економічного розвитку відповідної території і подає їх на схвалення відповідній Раді, організує їх виконання;

o забезпечує ефективне використання природних, трудових і фінансових ресурсів;

o забезпечує здійснення, відповідно до законодавства, контролю за станом фінансової дисципліни, обліку і звітності на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності;

o забезпечує складання необхідних для управління соціально-економічним розвитком території балансів трудових ресурсів, місцевих будівельних матеріалів, палива тощо;

o погоджує у межах своєї компетенції питання розміщення на території відповідної області, міст Києва, Севастополя нових підприємств та інших об'єктів незалежно від форм власності;

o вносить відповідно до законодавства пропозиції щодо створення спеціальних (вільних) економічних зон, змін статусу та території цих зон;

o розглядає та погоджує подані підприємствами, установами, організаціями, розташованими відповідно на території області, міст Києва, Севастополя, проекти планів та заходів, які пов'язані з обслуговуванням населення або можуть призвести до зміни екологічного, демографічного стану та інших наслідків;

o розробляє пропозиції щодо обсягів продукції (робіт, послуг), що підлягають поставці для державних потреб, формує обсяги продукції (робіт, послуг), що поставляються для потреб відповідної території за рахунок коштів місцевого бюджету та інших джерел фінансування;

o вносить пропозиції для розробки проектів Державної програми соціального та економічного розвитку України та довгострокових прогнозів, а також до проектів індикативних планів розвитку відповідних галузей народного господарства;

o здійснює функції власника майна, яке передане у порядку, визначеному законодавством, у власність відповідно області, містам Києву, Севастополю, приймає рішення щодо створення, реорганізації та ліквідації підприємств, установ і організацій, що належать до сфери її управління, а також здійснює делеговані Президентом України повноваження щодо управління майном, яке перебуває у загальнодержавній власності;

o здійснює володіння, розпорядження, користування майном у разі передавання в установленому порядку таких повноважень власником майна;

o вносить пропозиції власникам майна щодо відчуження у власність області, міст Києва, Севастополя, підприємств, установ, організацій, що мають важливе значення для забезпечення потреб населення відповідної території;

o розробляє програми приватизації майна відповідно області, міст Києва, Севастополя, організує та контролює їх виконання, вносить пропозиції для розробки програм приватизації майна, що належить до загальнодержавної власності;

o сприяє створенню спільних підприємств, заснованих на базі об'єднання майна різних форм власності, у тому числі підприємств з іноземними інвестиціями;

o сприяє розвитку малого бізнесу, надає допомогу підприємцям, які займаються розробкою та впровадженням інноваційних проектів, виробництвом товарів народного споживання, будівельних матеріалів, наданням побутових, комунальних та інших послуг населенню, підготовкою кадрів;

o залучає на договірних засадах підприємства, установи, організації до участі в розвитку та створенні нових потужностей для випуску необхідної для населення області, міст Києва, Севастополя продукції (робіт, послуг);

o реалізує державну політику в галузі сільського господарства, харчової і переробної промисловості, виробництва товарів народного споживання, соціальної сфери, координує діяльність відповідних органів щодо розвитку різних форм господарювання, перебудови виробничих відносин на селі, виконання програм продовольчого забезпечення населення.

У структурі державної адміністрації утворюються управління, відділи, служби, які здійснюють адміністративно-правове регулювання у сфері економіки.

Так, у структурі Київської міської державної адміністрації функціонує управління економіки, управління енергетики та зв'язку, управління майном міста, управління промисловості, управління капітального будівництва та інші.

Управління на рівні міст, селищ, сіл здійснюється органами місцевого самоврядування. Тут необхідно розрізняти, по-перше, компетенцію представницьких органів місцевого самоврядування - рад, по-друге, компетенцію виконавчих органів рад, якими є виконавчі комітети, відділи, управління. Своєю чергою, компетенція виконавчих органів є доволі широкою. Вона складається з власних (самоврядних) повноважень і повноважень, делегованих виконавчою владою.

До повноважень рад у сфері управління економікою належать:

o затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування;

o затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього та затвердження звіту про виконання відповідного бюджету;

o встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх ставок у межах, визначених законом;

o утворення позабюджетних цільових (у тому числі валютних) коштів, затвердження положень про ці кошти; затвердження звітів про використання зазначених коштів;

o прийняття рішень щодо випуску місцевих позик;

o прийняття рішень щодо отримання позик з інших місцевих бюджетів та джерел, а також щодо передавання коштів з відповідного місцевого бюджету;

o прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг по місцевих податках і зборах;

o встановлення для підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету;

o прийняття рішень щодо відчуження, відповідно до закону, комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірваний або визнаний недійсним, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади;

o прийняття рішень про передавання іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення;

o створення за необхідності, органів і служб для забезпечення здійснення з іншими суб'єктами комунальної власності спільних проектів або щільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій, визначення повноважень цих органів (служб);

o вирішення відповідно до законодавства питань про створення підприємствами комунальної власності спільних підприємств, у тому числі з іноземними інвестиціями;

o вирішення, відповідно до закону, питань регулювання земельних відносин;

o затвердження, відповідно до закону, ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад;

o вирішення, відповідно до закону, питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення, а також про скасування такого дозволу та інші.

До власних (самоврядних) повноважень виконавчих комітетів рад у сфері управління економікою належать:

o підготовка програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, подання їх на затвердження ради, організація їх виконання; подання раді звітів про хід і результати виконання цих програм;

o забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів;

o забезпечення складання балансів фінансових, трудових ресурсів, грошових доходів і видатків, необхідних для управління соціально-економічним і культурним розвитком відповідної території, а також визначення потреби у місцевих будівельних матеріалах, паливі;

o розгляд проектів планів підприємств і організацій, які належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, внесення до них зауважень і пропозицій, здійснення контролю за їх виконанням;

o попередній розгляд планів використання природних ресурсів місцевого значення на відповідній території, пропозицій щодо розміщення, спеціалізації та розвитку підприємств і організацій незалежно від форм власності, внесення, за потреби, до відповідних органів виконавчої влади пропозицій з цих питань;

o подання до районних, обласних рад необхідних показників та внесення пропозицій до програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно районів і областей, а також до планів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, з питань, пов'язаних із соціально-економічним та культурним розвитком території, задоволенням потреб населення;

o залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій, незалежно від форм власності, до участі в комплексному соціально-економічному розвитку сіл, у вугільних регіонах

України, забезпечення раціонального використання надр, утилізації відходів, впровадження безвідходних технологій; сприяння підприємствам вугільної промисловості у питаннях встановлення та стабілізації господарських зв'язків, у тому числі й зовнішньоекономічних; сприяння розвиткові машинобудівної бази та будівельної індустрії галузі.

Відповідно до перелічених функцій, Мінвуглепром здійснює таку діяльність управлінського характеру:

1) розробляє цільові програми та програмні заходи щодо перспективних напрямів розвитку техніки та виробництва у вугільній промисловості, а також щодо ліквідації породних відвалів;

2) уживає заходів для сталого забезпечення підприємств галузі гірничошахтним та іншим технологічним устаткуванням, приладами, запасними частинами;

3) забезпечує розміщення нових і ліквідацію застарілих виробництв, сприяє оптимізації економічних зв'язків, кооперованих поставок і перевезень;

4) визначає напрямки та обсяги витрат, що можуть фінансуватися з галузевого фонду фінансового регулювання;

5) розробляє разом із Мінекономіки України і Мінфіном України заходи, спрямовані на поглиблення економічної реформи, забезпечує їх виконання, сприяє розвиткові товарного ринку, фінансовому оздоровленню підприємств;

6) сприяє розвиткові підприємства і конкуренції, у межах своєї компетенції проводить у встановленому порядку роботу, спрямовану на демонополізацію виробництва у вугільній промисловості, готує пропозиції щодо здійснення антимонопольних заходів;

7) координує роботу з проектування, будівництва та реконструкції підприємств вугільної промисловості, проведення експертизи галузевих інвестиційних програм;

8) надає підприємствам вугільної промисловості допомогу у забезпеченні матеріально-технічними ресурсами для виконання ними виробничих програм;

9) координує розвиток системи зв'язку у вугільній промисловості;

10) виступає замовником і організує фінансування комплексних наукових досліджень з технологічних, організаційних, екологічних проблем розвитку вугільної промисловості;

11) бере участь у розробці заходів щодо забезпечення підприємств галузі висококваліфікованими працівниками, координує діяльність підприємств і навчальних закладів у питаннях підготовки спеціалістів і робітничих кадрів;

12) забезпечує додержання на підприємствах вугільної промисловості трудового законодавства, сприяє підвищенню рівня соціального захисту працюючих та забезпеченню державних гарантій у цих питаннях;

13) проводить технічну політику, спрямовану на створення здорових і безпечних умов праці, здійснює аналіз травматизму на підприємствах, організує методичну роботу з охорони праці;

14) бере участь у розробці екологічних норм і нормативів та економічних санкцій за їх порушення, забезпечує додержання екологічних вимог у виробництві, охорону навколишнього природного середовища від шкідливого впливу підприємств вугільної промисловості, а також раціональне використання вугільних родовищ;

15) організує розробку і укладає з відповідними профспілковими об'єднаннями галузеві тарифні угоди, бере участь у розробці норм праці, надає підприємствам інформаційну, методичну, консультаційну та іншу допомогу з цих питань;

16) уживає заходів, спрямованих на зростання експортного потенціалу підприємств галузі, надає їм допомогу у вирішенні питань зовнішньоекономічних зв'язків, готує пропозиції щодо квотування і ліцензування експорту вугілля;

17) установлює за погодженням з Мінекономіки України оптові ціни на вугілля та вугільну продукцію, вивчає рівень та динаміку цін, організовує забезпечення підприємств з видобутку та збагачення вугілля інформацією з цих питань;

18) організовує роботу з питань стандартизації, контролю за дотриманням стандартів якості продукції та патентно селищ, міст, координація цієї роботи на відповідній території;

o розміщення на договірних засадах замовлень на виробництво продукції, виконання робіт (послуг), необхідних для територіальної громади, на підприємствах, в установах та організаціях тощо.

До повноважень у сфері економіки, які делеговані органам місцевого самоуправління виконавчою владою, належать:

o розгляд і узгодження планів підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, здійснення яких може викликати негативні соціальні, демографічні, екологічні та інші наслідки, підготовка до них висновків і внесення пропозицій до відповідних органів;

o погодження в установленому порядку кандидатур для призначення на посаду керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній території, які перебувають у державній власності;

o здійснення заходів щодо розширення та вдосконалення мережі підприємств житлово-комунального господарства, торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, розвитку транспорту і зв'язку;

o здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу тощо.

Головною метою державного регулювання економіки є реалізація конституційного положення про те, що держава забезпечує її соціальну спрямованість (ст. 13).

Виходячи з цього, найважливіші завдання суб'єктів, що реалізують свої управлінські повноваження в сфері економіки, полягають у забезпеченні економічної стабільності, гармонійного розвитку виробництва і соціальної сфери, зміцненні наукового потенціалу, створенні сприятливих умов для ефективного господарювання й оптимальної реалізації як суспільних, так і приватних інтересів.

При цьому не можна не враховувати, що в перехідний період держава виконує ряд функцій, що не характерні для ринкових умов.

Так, вона залишається найбільшим суб'єктом ринку і регулює діяльність інших його суб'єктів, зберігає значний обсяг розподільчих функцій, активно впливає на розвиток самої людини, розглядаючи особистість як головний фактор суспільного прогресу і культури в широкому розумінні слова. Державне регулювання зачіпає інтереси, з одного боку, підприємств, установ, організацій, з другого - безпосередньо конкретних громадян. Держава активно пропонує їм різноманітні форми економічної взаємодії, а також визначає міру відповідальності за порушення правових установлень.

В основі адміністративно-правового впливу держави на економічну систему - відомі методи і форми державного управління, що подані відповідно до специфіки даної сфери. Це різноманітні сполучення прямих і непрямих регуляторів, що дозволяють зосередити ресурси на розвитку базових галузей, забезпечити швидку окупність засобів, мобільність виробництва, попередження диспропорцій і стимулювання попиту на товари та послуги.

Найбільш характерними з них є:

o демонополізація економіки;

o утворення вільних економічних зон;

o створення промислово-фінансових груп;

o залучення інвестицій (інвестування економіки);

o роздержавлення власності (приватизація).