Історія вчень про державу і право - Мироненко О.М. - Жан Мельє (1664-1729)

Французькі філософи Нового часу, спираючись на досягнення переважно нідерландських та англійських вчених, рішуче заперечили майже всі попередні традиційні уявлення про особистість, суспільство і державу як "нерозумні" і започаткували, на їх думку, "вічну істину", "вічну справедливість", "царство розуму". Попередники й ідеологи Великої французької революції завдали нищівного удару по консервативних підвалинах феодального світогляду, обґрунтували передові для свого часу ідеї, захищали права людини на вільне підприємництво, недоторканність, життя, безпеку, справедливість, відстоювали ідею про пріоритет соціального середовища у творенні особистості, важливу роль її освіти і виховання тощо.

Поряд з ліберальними, авторитарними, демократичними доктринами у Франції ХУШ ст. еволюціонувала ідеологія найбідніших верств населення, тобто вчення, які сягали корінням у творчість Платона, Сенеки, ранніх християн, численні легенди про "золотий вік", вірування про "тисячолітнє царство" Бога та праведників на землі і пропагували соціальну справедливість, повну соціальну рівність, революційне оздоровлення суспільства, скасування приватної власності, усуспільнення майна, його зрівняльного розподілу і користування, споживацького комунізму й казарменого соціалізму. Ідеться про утопічно-соціалістичну думку.

Французькі просвітителі й утопісти здійснили прорив у світовій державно-правовій думці. Декларація прав людини і Громадянина 1789 р. та Конституція Франції 1791 р., Декларація прав людини і громадянина 1793 р. та Конституція Франції 1793 р., Декларація прав і обов'язків людини і громадянина 1795 р. та Конституція Франції 1795 р., Конституція Франції 1799 р., сенатус-консульти 1802 і 1804 рр. тощо - це наслідок розвитку державно-правової теорії і водночас теоретична основа, що дала могутній поштовх світовій суспільній думці XIX-XX ст.

В епоху Великої французької революції набули популярності ідеї соціалізму. їх ідеологами були Ж. Мельє, Г.-Б. де Маблі і абат Мореллі.

Жан Мельє (1664-1729)

Ідеолог найбідніших верств населення і основоположник ліворадикального напряму в історії вчень про державу і право. Єдина його праця "Заповіт" була спрямована проти трьох основних зол його часу: багатства, деспотизму і релігійного догматизму. Мислитель засуджував абсолютизм, стверджував, що не народи створені для правителів, а правителі для народів. Він пропонував встановити виборність посадових осіб, обстоював соціальну рівність, скасування приватної власності, право народу на збройне повстання проти тиранії.

Ж. Мельє висловив припущення, що будь-який дохід виникає з праці, а не з капіталу чи земельної власності. Наполягаючи на тому, що всі люди є рівними від природи і, відповідно, "рівною мірою мають право на свою природну свободу і свою частку в земних благах", Мельє пропонував не поділяти порівну ці блага. Він стверджував про необхідність встановлення правильної пропорції в поділі і водночас вважав, що земні блага і багатства мають бути не так поділені, як усуспільнені. Ліквідація приватної власності та заміна її суспільною, на думку мислителя, позначаться на житті людей і змінять саму людину. Зникне заздрість, не буде обманів і хитрощів, судових процесів, крадіжок, грабежів і вбивств, оскільки не буде потреби тягнутися до чужого гаманця.

Насилля, що існує в суспільстві, виходить від тих, у чиїх руках зосереджені основні багатства. Це "таємна система несправедливості". Ж. Мельє закликав до об'єднання для боротьби проти тиранічного панування правителів і королів. Основною умовою перемоги революції він вважав єдність і організованість народу. В суспільстві, де переможе справедливість, розумніші повинні управляти всіма іншими людьми, встановити добрі закони й видавати розпорядження, спрямовані на успіх і забезпечення суспільного блага.

Різко виступаючи проти релігійного догматизму, Мельє зазначав, що страх перед потойбічним покаранням робить людей не кращими, а гіршими. Доцільнішим є поселити в душах людей страх перед правосуддям. Негативні явища в середовищі народних мас є, на думку філософа, наслідком невігластва, відсутності належної освіти, добрих законів і хороших урядів. Отримавши все це і пізнавши істину про відсутність Бога і пекла, простий народ стане кращим.