Історія вчень про державу і право - Мироненко О.М. - Христіан Томазій (1655-1728)

Німецький філософ, теоретик природного права. Свої правові і політичні погляди Томазій виклав у працях "Установлення божественної юриспруденції" (1688), "Історія мудрості і глупоти" (1693), "Про право євангелічних князів у богословських спорах" (1696), "Основи природного права і права народів" (1705), "Серйозні, але добрі і розумні думки та спомини Томазія з приводу різних вибраних судових суперечок" (1720), "Розумні і християнські, але не псевдосвяті думки і спомини з приводу найрізноманітніших філософських та юридичних диспутів" (1723) та ін. Ще за життя мислителя його твори публікували понад 300 разів.

Праворозуміння Томазія ґрунтується на юснатуралізмі та раціоналізмі. Він не був атеїстом, але чітко відмежовувався від теологічних підходів до сутності права. Божественне право мислитель не заперечував, але його дія стосується лише духовного, внутрішнього світу людини, її суто індивідуальних переконань. Це право ні за формою, ні за змістом не пов'язане з природним правом, яке поширюється на сферу мирську, публічну, зовнішню. Саме воно і є предметом наукового правознавства, залишаючи право божественне схоластиці, теології. Науковці не повинні втручатись у богослов'я, як і церковники не можуть нав'язувати своє праворозуміння світській теорії. Право для мислителя - це і норма поведінки, і рушійна сила щодо всіх інших норм, і закон, і субстанція, належна особі. Природне право дароване Богом, і на цьому функція Всевишнього закінчується. Сутність природного права укорінена у самій природі людей і реалізується в основному природному законі, що є стрижнем і державного устрою, і суспільного правопорядку, і моральних відносин. Це - закон усезагального прагнення до щастя і торжества любові.

Вагомим внеском Томазія у світову юриспруденцію є відмежування моралі від права. Він сформулював три правила поведінки людини: вчиняй так, як повинні вчиняти інші; роби іншим те, що ти хочеш, щоб вони робили тобі; чого ти не хочеш, щоб інші тобі робили, то й ти їм не роби. Перше правило Томазій вважав правилом чесної поведінки і зараховував його до моральної сфери, друге - правилом достойної поведінки, яке стосується сфери моралі та політики, третє - правилом правомірної поведінки, правилом справедливості, яке й становить основу сфери права.

Норми моралі і норми позитивного права Томазій розмежовував поняттями "порада" і "наказ". Порада йде від учителя, наставника і спрямовується на духовне переконання людини, формування у її душі відчуття внутрішнього, позитивного ("роби так") обов'язку, усвідомлення необхідності саме такої, а не іншої поведінки. Наказ формулюється державою, правителем і зорієнтований на примус, спонукання до зовнішнього, негативного ("не роби так") обов'язку під страхом або надією, залежних від волі законодавця, на запобігання несправедливості, охорону порядку в державі і суспільстві. Об'єктом моралі є громадяни мудрі, розумні, сумлінні; об'єктом права - тупоголові, безтолкові. Завдання мудрого законодавця - підпорядкувати тупоголових розумним правилам поведінки, а також ще трьом правилам-директивам: стримувати негативні прагнення (користолюбство, честолюбство тощо), тобто захищати внутрішній світ особи; спонукати особу до гуманних вчинків, тобто охороняти зовнішній світ індивіда; зупиняти індивіда від дій, спрямованих на зруйнування основ цього зовнішнього світу. Перша директива виконується шляхом застосування поради; друга - і порадою, і наказом; третя - лише наказом, тобто позитивним законом. Частина природних прав людини не потребує закріплення у позитивних законах, інша частина підлягає унормуванню державою. Однак позитивне право підпорядковується як моралі, так і природному праву.

Оригінальним у вченні Томазія є розуміння свободи. Він вважав, що у первісному стані, на відміну від природного права, її бути не може, оскільки дійсна свобода має своїм джерелом не тільки дарований Богом людині розум, а й позитивне право, яке шляхом примусу обмежує свавілля в суспільстві. Отже, справжня свобода - це поєднання природної духовної рівності людей, їх природних прагнень і діяльності із "зовнішнім", позитивним правом. Завдяки свободі людина і стає людиною. Щодо можливості досягнення повної рівності у свободі, то це, на погляд Томазія, справа далекого майбутнього, коли людство знищить приватну власність, яка не є природним правом і стала головною причиною поділу суспільства на багатих і бідних, зла і несправедливості. Станеться це лише у разі, якщо люди постійно морально удосконалюватимуться, перетворять любов на стрижень стосунків між собою, що дасть змогу без будь-якого насильства усуспільнити майно, а це стане матеріальною, моральною і юридичною основою досягнення рівності у свободі. Мислитель приділяв багато уваги свободі совісті, думки, слова, волевиявлення особи тощо. Несприйняття канонічного права й латини зумовило його критичне ставлення до римського права: воно не може сприйматись як "загальне право" для всієї Німеччини, де повинні діяти "старі і добрі" місцеві норми та звичаї.

У поглядах на виникнення і сутність держави Томазій використовував суперечності у твердженнях апостолів Павла ("немає влади не від Бога") і Петра ("державна влада є людським встановленням") для заперечення божественного її походження і йшов переважно за відповідними доктринами С. Пуфендорфа. Щодо суспільного договору, то, на думку Томазія, створення держави має ґрунтуватися на ухвалі про об'єднання людей в одне соціальне ціле; законі про форму правління; договорі про обрання правителів та підпорядкування їм підданих.

Найкращою формою державного правління Томазій вважав освічений абсолютизм, що зможе придушити безмежне за доби мислителя свавілля "дрібних і найдрібніших" князів, централізувати державу під владою одного сильного і мудрого монарха, який забезпечить прийняття справедливих позитивних законів, справжню свободу громадян як "прикрасу духовного спокою". Влада монарха обмежується і божественною волею, і мораллю, і природним правом, норми якого не можна порушувати ніякими позитивними законами, що створюються волею князя. Обов'язок освіченого монарха як "хорошого політика" - бути "справді моральною особою", ставити мораль над правом, особливо позитивним. Компетенція держави, на думку мислителя, має бути відмежована від компетенції церкви чи релігійної громади, оскільки вони "не мають нічого спільного зі світською державою", а завданням права є звільнення держави від впливу схоластики.

Учення Томазія стало предтечею багатьох правових і політичних доктрин, зокрема І. Канта, Й.-Г. Фіхте, Ф.-В. Шеллінга, Г.-В.-Ф. Гегеля, які, у свою чергу, були найпопулярнішими в Україні XVIII-XIX ст. Політико-правові і соціальні утопії мислителя - - це своєрідний місток, що з'єднав первісну комуністичну думку доби Реформації з утопічним соціалізмом часів Просвіти. Основний природний закон прагнення людини до щастя і торжества любові, обґрунтований Томазієм, став важливим атрибутом учень X. Вольфа, Т. Джефферсона, Г. Сковороди, П. Юркевича, В. Соловйова, Л. Толстого, А. Швейцера, В. Винниченка та ін.