Історія держави і права України - Терлюк І.Я. - Юридичне закріплення української державності у межах Московської держави

Усвідомивши безперспективність намірів будувати Українську державу як автономію у складі Польщі, Б. Хмельницький, проводячи активну й багатосторонню дипломатичну діяльність, остаточно зважився на новий план - союз із Москвою, тобто спробу побудувати Українську державу під протекторатом Москви.

З укладанням Переяславського договору розпочався новий етап юридичного закріплення (визнання) української державності, але вже у межах Московської держави. Положення договору викладено у Березневих статтях (інша назва - Статті Б, Хмельницького, Статті Війська Запорозького) і трьох царських "Жалуваних грамотах". Сукупність цих чотирьох документів і склала текст Переяславсько-Московського (чи Московсько-Переяславського) договору.

Форма державно-правових зв'язків між Україною і Московською державою

Українсько-російський договір 1654 р. через об'єктивні (стан наявних джерел) і суб'єктивні (ідеологічна та політична заангажованість) причини належить до затемнених сторінок української історії. Тому розгляньмо його докладніше. Наукову оцінку цьому важливому правовому акту, починаючи ще з XIX ст., давало багато істориків. У результаті - постали різноманітні теорії, що трактували українсько-російський договір як: персональну унію (В. Сергієвич), реальну унію (М. Дьяконов); інкорпорацію (І. Розенфельд), автономію (А. Яковлів, О. Оглоблін), васальну залежність (М. Грушевський, М. Слабченко, Л. Окіншевич), військовий союз (В. Липинський, частково М. Грушевський).

У радянській історіографії цей акт розглядався з класових позицій: спершу - як "союз українських та російських феодалів", а згодом, після 1954 р., як "возз'єднання" українського та російського народів. У незалежній Україні тема українсько-російських відносин також дістала певне висвітлення. Однак більшість висновків вчених так чи інакше перегукується з висновками їхніх попередників в українській історіографії. Крім того, зазначмо, що в сучасній, радше публіцистичній, ніж науково-історичній літературі також обстоюється думка про Переяславський договір як про союз двох незалежних держав. Але Росія, мовляв, знехтувала умовами рівноправності і дуже швидко перетворила Україну на свою колонію.

У характеристиці відносин України з Московською державою нам імпонує позиція тих дослідників (С. Макарчук), які розглядають Переяславсько-Московський договір таким, що визначав васальну залежність, протекцію Української держави - Війська Запорозького - від московського царя як сюзерена.

Протекторат у феодальну епоху був звичайною формою міжнародної васальної залежності меншої та слабшої держави від більшої та сильнішої, коли перша входила під захист (заступництво) другої Зміст протекторату визначала низка ознак. Зокрема, зміст протекції обумовлювався конкретними обставинами створення цього об'єднання, але перша й неодмінна вимога цієї угоди - військова допомога сильнішої держави (протектора) слабшій - державі-васалу. Держава, яка просила протекції, не входила до адміністративного складу держави-протектора, тобто "не розчинювалася" у ній, а зберігала свою державно-національну територію. Згідно з тодішніми міжнародними нормами, васали користувалися всіма тими правами, які випливали з угод, що визначали їхню васальну залежність аж до "права на непокору" у випадку, коли сюзерен порушував згадані угоди.

В основі російського протекторату над Україною маємо ознаки, що дозволяють трактувати його також як "військовий союз".

Власне, верховенство російської династії Романових приймалося з однією метою (принаймні з боку українців) - здолати зовнішнього ворога - Польщу.