Історія держави і права України - Терлюк І.Я. - Розділ VІІ. Радянська держава і право в Україні (1917-1991 рр.)

Вочевидь, радянська держава в Україні була не питомо українською національною, не "місцевою" етнокультурною, а силоміць привнесеною ззовні, урізаною автономною державністю в рамках "іншої" тоталітарної державності та системи права. В Україну радянська (більшовицька) державність активно експортувалася з ініціативи більшовицької партії сусідньої Росії. У період національно-демократичної революції основним засобом її поширення на українську територію стали українсько-більшовицькі війни. У 1920-х роках більшовицький режим в Україні закріпився, застосовуючи тактики репресій (було винищено повстанський рух, ліквідовано національну комуністичну партію та згодом різні ухили, як наприклад, "шумськізм") і концесій: українізація, неп, початкове толерування УАПЦ. "Комуністична революція згори" (С. Кульчичький) закінчилася лише в 1930-х роках, коли державна організація набула свого абсолюту і встановила тотальний контроль над усіма сферами суспільного життя. Саме тому роки сталінщини (1930-початок 1950-х рр.) вважаються апогеєм розвитку радянської держави. Після сталінського відвертого тоталітарно-репресивного режиму реакційно-поліцейські режими М. Хрущова та Л. Брежнєва здавалися навіть ліберальними. Можливо, саме тому 1950-1980 рр. (час їх перебування при владі) стали періодом, коли процеси кризи радянської держави набувають ознак загального і незворотного характеру.

Становлення в Україні радянської державності і права (1917-1922 рр.)

Виникнення радянської форми державності

Отже, радянська форма державності - не була українським і правовим надбанням. Вона виникла внаслідок реал" політичної і правової думки і практики наших північних сусіді! Як відомо. Російська революція у лютому 1917 р. призвела монархії і фактичного запровадження демократичного устрою Однак російська революція мала в собі не тільки демократки; начало, але й радянське.

У Росії ради як класове представництво робітництва уперше створені під час революції 1905 р., і мали функції комітетів з керівництва страйками. Відтак революція 1917 р., зумовлена гостротою соціальних суперечностей в самодержавній Росії, також спричинила спонтанне виникнення рад. Під час страйк що охоплювали десятки підприємств, ради ставали фактично влади у містах. Проте окрім робітничого представник у радах зразка 1917 р. додалося ще й представництво солдат.

Ради робітничих і солдатській депутатів без будь-якої лопоч-1-з боку політичних партій знищили самодержавну владу парів, (г завдяки радам партії соціал-демократів (меншовиків) і есерів и провідними силами в революції. Подібно до українських партій, утворили Центральну Раду, вони намагалися спрямувати хід полі бік створення парламентської політичної системи західноєвропейського зразка. Інша, на той час не чисельна, однак добре організована крайня ліва російська політична сила, партія РСДРП(б) - навпаки, була націлена на здобуття влади не, а насильницьким шляхом. Вона висунула гасло: "Вся радам", і стала використовувати їх для своїх політичних цілей боротьби проти легітимного Тимчасового уряду Росії з захоплення політичної влади. Отже, через ради і за їх спиною партія прагнула встановити свою необмежену диктату

Проте І Всеросійський з'їзд Рад у липні 1917 р. вирішив мати Тимчасовий уряд. Після цього більшовицька партія оголоси ради єдиними органами державної влади і зосередила на оволодінні ними зсередини: повела агітацію за більшовики і підготовку до збройного повстання проти Тимчасового)]"?

У багатьох місцевостях виникало тоді фактичне двовладдя: органів Тимчасового уряду і місцевих рад.

Здійснений більшовиками переворот формально було санкціоновано зібраним у жовтні 1917 р. Всеросійським з'їздом Рад, який номінально перебрав владу у свої руки, обравши як постійно діючий найвищий орган - Центральний Виконавчий комітет (ЦВК) і "Тимчасовий робітничо-селянський уряд", згодом Народних Комісарів". З того часу основною формою організації державної влади в Росії стали ради робітничих, солдатських (згодом червоноармійських) і селянських депутатів. Ці універсальні державні органи, підкинувши ідею поділу влад, вирішували питання політичного, правового, господарського і суспільного житія радянської держави

Оскільки більшовики ототожнювали диктатуру пролетаріату з диктатурою власної партії (С. Кульчицький), то й всю вертикаль у підконтрольній їм державі почали вибудовувати, виходячи з принципу "демократичного централізму", що був покладений в основу організаційної будови партії "нового типу". Це означало, що усі владні структури радянської держави створювалися за принципом абсолютного підпорядкування нижчих ланок вищим з метою забезпечення цілковитого контролю державної партії над усіма сферами життєдіяльності суспільства. У підсумку, саме завдяки цьому історична практика радянської держави, як відомо, усупереч теорії "відмирання" призвела до небувалого в історії людства зростання ролі державної організації, яка по суті поглинула усе суспільне життя, незважаючи на формальне знищення ворожих експлуататорських класів.